Усім українцям – по чверті гектара землі!

Сам собі вибери «рай»
Заступник начальника обласного управління земельних ресурсів Іван Пашкевич каже, що не чув про таку пропозицію, особисто в нього немає інформації про завдання з Києва скласти реєстр зниклих сіл. Але хіба про це має йти мова, дивується співрозмовник.
- Хату в селі можна придбати і без реєстру, - каже пан Шашкевич. - І навіть без грошей. У деяких випадках достатньо пляшки самогону. А то й без цього можна обійтися. Якщо у господарів не залишилося спадкоємців, звертайся у сільраду, оформляй документи – переїжджай і живи.
Отримати землю або купити будинок у сільській місцевості має право кожен із нас. Причому вибір місця залежить від нас самих. Чинне законодавство надає можливість поселитися чи отримати землю у будь-якому регіоні держави. Обов’язкова умова – бути громадянином України.
- Я недавно брав участь у перевірці з використання земель на Київщині, - продовжує Іван Пашкевич, - то там мав нагоду ознайомитися з фактами надання земельних ділянок жителям різних областей. У більшості випадків вони отримали ділянки під будівництво. Повторюю, закон надає таке право тільки громадянам нашої держави.
Угоди на придбання землі чи будинку укладаються або погоджуються з місцевою радою. Якщо мова йде про ділянку чи об’єкт на території ради. Якщо земля знаходиться за межами сільради, то нею розпоряджається районна адміністрація (за територіальним розташуванням).
- Вартість землі, а відповідно і будівель, зростає по мірі того, чим ближче вони знаходяться до обласного чи районного центрів, - уточнює співрозмовник. – Наближення до благ цивілізації вирішує престижність (чи навпаки) місця проживання.

«Не хочу я чути твоїх солов’їв…»
Психологи кажуть, що блага цивілізації для людини важливіші навіть за «райські» місця, де б вони не знаходилися. Їх відсутність у селах є однією з головних причин, що стримує процес переселення із міських багатоповерхівок у тишу сільської хати, де тільки півні будять на світанку. Навіть люди старшого віку віддають перевагу міським комфортним умовам. Скільки є випадків, коли один із пенсіонерів перебирається на старість у батьківську хату, а другого на мотузці туди не затягнеш. І це при тому, що обоє народились і виросли в селі. Одна з таких пенсіонерок свою відмову «їхати за дідом» пояснила тим, що там, у селі, майже нікого не залишилося, а вона не терпить пустоти, безлюддя. По-друге, «всі п’ють, і тебе змушують те саме робити».
У Ямпільському районі розповіли, як колишній начальник районного паливного складу Анатолій Шнипор разом із дружиною перебралися після виходу на пенсію з Ямполя у батьківську оселю в селі Іванків. Посадили молодий сад, доглядають бджіл. «Як держава не подбає хоча б про елементарні блага у таких селах, ніхто сюди ніколи не переселиться, - каже Анатолій Іванович. – У нас стільки покинутих обійсть! Бездоріжжя, глушина…»
Село Філютка Погребищенського району тримається на одній-єдиній сім’ї фермера Юрія Погребняка. «Коли йде дощ, сюди можна добратися хіба що трактором або вертольотом», - усміхається фермер.
Безлюдні села Вінниччини
- Про такі села ми не звітуємо, тому конкретної цифри не маємо, треба вибирати по роках, коли яке знімали з реєстру, - пояснили в обласному управлінні статистики. – Але якщо там живе хоча б одна жива душа, навіть якщо це дачник, який з’являється вряди-годи, то таке село залишається на обліку.
За інформацією керівників лише кількох районів ми вже нарахували майже 10 зниклих населених пунктів. У них або взагалі нема жодної людини, або залишилося по кілька пенсіонерів.

Хутір Іванецький Липовецького району („Ще донедавна тут стирчали комини від хат, тепер і їх не видно, поросли бур’янами, порозсипалися”); поруч ліс із великим озером, урочище називається Дубина, це місце колись постійно обирали для проведення виїзних нарад партійно-господарського активу; до найближчого села Війтівці - приблизно три кілометри.
Хутір Галімка Оратівського району. У 80-х роках тут нараховувалося приблизно 40 жителів, тепер – жодної живої душі, хатки повалились, поросли бур’янами, ні дороги, ні електрики.
Село Степове Оратівського району. Тут залишилося кілька вцілілих, але вже напівзруйнованих помешкань, у яких ніхто не проживає, так само відсутня електрика.
Село Озерне Оратівського району. Цей населений пункт теж покинули люди.
Село Світле Чернівецького району. „Це село ми вже зняли з реєстру, - пояснили у районній раді, - бо там давно ніхто не проживає”.
Хутір Філютка Погребищенського району. Тут залишилася одна сім’я фермерів. Дорога до хутора відсутня.
Хутір Пилипенкове Липовецького району. У цьому населеному пункті залишилося двоє старих людей – 84-річна баба Харитина і ще старший від неї дід. Купувати хліб бабця ходить на автомобільну дорогу за три кілометри від хутора. Там зупиняє хлібовозку, яка їде з Немирова у село Воловодівку, і просить продати пару буханок для себе і для ще одного жителя хутора.

Довідка
305 населених пунктів зникло в нашій державі за роки незалежності. Цей факт навів академік Української академії аграрних наук Віктор Юрчишин. За його словами, дані про зняття з реєстру безлюдних сіл можна було отримати лише з окремих обласних повідомлень. Держкомстат мовчить із цього приводу, стверджує вчений.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.