Щоб врятувати життя хворої на рак Світлани бракує всього ... 20 тисяч гривень

- Я тепер визнала, що рак є. Депресія відступає і я більше не плачу. Готуюся до операції. Жалкую про одне - що більше року не звертала уваги на те, що рак почав діяти, - каже вінничанка Світлана Петрушенко, якій всього двадцять сім років і яка страждає від гострого лейкозу.

Втрачала свідомість
Світлана Петрушенко родом з села Бритавка, що у Чечельницькому районі. Дівчина з простої сім’ї - їх з братом “тягнула” на собі мати, яка працює технічкою в сільській школі. Світлана вивчилась на повара у Вінниці, знайшла собі роботу у Києві.
До недавнього часу найбільшою трагедією для дівчини було розлучення. Каже, дуже болюче пережила розрив із чоловіком.
- Ми з шкільної парти були разом: перше кохання, шість років зустрічалися… Коли розлучилися, я пережила величезний стрес, - каже Світлана. - Саме тоді з’явилися перші симптоми раку. Часто паморочилося в голові, йшлв носом кров. Могла втратити свідомість на півтора години. Та я тоді заспокоювала себе, що це все через стрес. Коли ж на обличчі почали з’являтись фурункули - до двадцяти за раз - я пішла до лікаря.
Світлана розповідає, що лікарі направили на повне обстеження, і все одно, маючи навіть його результати, не були впевнені з діагнозом. Через чотири місяці переконались - гострий лейкоз - рак крові, друга стадія.
- Мені тоді здалося, що життя зупинилось, - розповідає Світлана. - Раптом відчула, як сильно б’ється серце, як пахне свіже повітря, як гарно на вулиці. І, разом з тим, весь світ відгородився від мене глухою стіною. Так, ніби я до нього більше не належала. Подумалося тоді - чому я все це не цінувала раніше…
Нікому не казала
Світлана впала в глибоку депресію. Каже, що вимикала телефон, не могла нікого бачити, ні з ким не розмовляла. І весь час плакала. Про рак дівчина не сказала навіть матері.
- Я майже рік мовчала. Думала, що, значить, я це заслужила. І не хотіла хвилювати матір. В голові крутилося одне - це ж які гроші треба на лікування? А де моя мати - технічка у сільській школі, їх візьме? - розповідає дівчина. - Але через рік стало зовсім зле - терміново потрібно було починати лікування. Довелось зізнатись матері.
Вісім хіміотерапій за рік, безкінечні переливання крові, повна ізоляція від людей. Іноді ставало краще - місяці на чотири, а потім все поверталось “на круги своя”. У Світлани зовсім немає імунітету, тому виходити на вулицю, до людей, їй категорично заборонено.
- Коли мене випускали надвір - погрітися на сонці, то тільки в масці і тільки на лавці, де нікого немає, - каже дівчина. - А так сиджу в ізольованій палаті, до мене нікого не пускають. Читаю детективи та любовні романи - щось легке, щоб не перенапружуватись. Телевізор майже не дивлюсь, бо швидко стомлююсь. Я, взагалі, весь час відчуваю страшенну слабкість.
Бракує двадцять тисяч гривень
Лікування перестало приносити Світлані навіть тимчасове полегшення. Тому лікарі сказали, що єдиний вихід покінчити з раком - терміново робити операцію по пересадці кісткового мозку. Молодший брат дівчини, дев’ятнадцятирічний Вадим, ідеально підходить для донора.
Операція по пересадці коштує дев’яносто чотири тисячі євро - сума просто космічна для дівчини та її матері, шкільної техпрацівниці.
- Ми вже продали все, що могли, - каже Світлана. Напозичалися так, що в селі хата в хату винні людям гроші. Мати взяла п’ять кредитів у різних банках, я за сорок дві тисячі продала двокімнатну квартиру у Вінниці, за яку теж виплачувала кредит. І допомогають небайдужі люди. Я б ніколи раніше не подумала, що людей, готових допомогти фінансово, підтримати морально - так багато. Я б ніколи не подумала, що назбирати майже сто тисяч євро - це реально. Дякуючи людям, ми майже впоралися. Сьогодні бракує тільки двадцять тисяч гривень.
До операції залишилося трохи менше місяця. Робитимуть її в Італії, тому що в Україні операцій по пересадці кісткового мозку не роблять. Світлана вперто відмовлялася просити допомоги в соцмережах - каже, не хотіла, аби її жаліли. Але коли подруги та колишні однокурсники створили ВКонтакті відкриту групу “Допоможемо Світлані побороти рак!”, дівчина відчула таку шалену підтримку, що врешті дійшла до останньої та найважливішої стадії боротьби з ворогом - вона усвідомила рак і тепер налаштована з ним боротися.
- Ніби довгий час боялася дивитися ворогові ввічі, бо це б означало визнати його існування, - каже Світлана. Тепер знаю, що рак є і нікуди сам по собі не дінеться. Тому буду боротися за своє життя. І ще - я більше не плачу…
Допомогти Світлані зібрати кошти на операцію можна, перерахувавши кошти сюди: 5168755376360893 Приват банк, Гальчинська Тетяна Леонідівна, мати Світлани. Телефон Світлани: (096) 5708163
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.