У Вінниці закривали очі на сліпого в'язня. Буде позов до Євросуду

Інвалід першої групи по зору Геннадій Рейляну (35) з дітьми: - Нарешті справедливість восторжествувала! Тепер я в колі своєї сім’ї

Вінниця не бачила підстав для звільнення засудженого за розбій і грабіж чоловіка, а він щодня більше сліпнув. Відпустив незрячого в'язня додому Кіровоград. І сьогодні інвалід, який повністю не бачить на одне око, а на друге - лишень на один відсоток, може вимагати компенсації від держави за втрату зору за гратами.

- Європейська конвенція прав людини прирівнює утримання в держустанові, де немає кваліфікованої медичної допомоги і стан здоров’ям через це погіршився аж до каліцтва чи втрати функції певного органу, до тортур. Є багато рішень Європейського суду щодо подібних ситуацій у всьому світі, коли держава компенсує збитки, - казала правозахисниця Світлана Побережець навесні про історію засудженого Геннадія Рейляну і передбачала: - Чоловіку треба буде судитися відшкодовувати матеріальну, моральну шкоду, які йому завдали тим, що не мав можливість кваліфіковано лікуватися. А в установі виконання покарань немає такої можливості.

Тюремники пручалися
Про судовий процес, де в режимі скап-конференції просив звільнення 35-річний засуджений, RIA писала в травні цього року. «Вони хочуть, щоб я осліп», - казав він судді з екрану комп’ютерного монітору про тюремну лікарню, де пручалися його звільненню за хворобою.

Тоді за документами, що мав Вінницький райсуд, було не розібратися – є захворювання зору в’язня в переліку хвороб, що гарантують звільнення, чи ні. Медики на допитах казали: чоловік сліпне, це невідворотній процес, вже треба оформляти першу групу інвалідності… Але висновки медкомісій діагноз писали на такий страшний, як дають Мін'юст із МОЗом.

Нагадаємо підстави для звільнення за хворобою зору простіше, ніж формулює Мін'юст. Якщо засуджений не сліпий повністю і зряче око може бачити предмет на відстані більше півтора метри, свобода йому не світить. Людина ж зі стовідсотковим зором, для порівняння, рахує пальці на руці на відстані 50 метрів.

Геннадій Рейляну наполягав, що не бачить повністю на одне око, і в другому невпинно падає зір. Чоловік просився на свободу, щоб встигнути зробити операцію, поки він остаточно не осліп. Але позиція тюремників була непохитна: зір недостатньо слабкий для звільнення від покарання. У відповіді на запит RIA обласне управління пенітенціарної служби писало: «Засуджений перебільшує тяжкість захворювання і намагається обманути лікарів».

Наш суд не звільнив
Як пригадує сьогодні суддя Вінницького райсуду Ірина Ганкіна, яка слухала позов Рейляну, вона відхилила його прохання про звільнення за хворобою, бо він був… не достатньо сліпий.  

- Таких справ була маса, але по Рейляну я володію ситуацію, бо жінка дзвонила і розказувала, - каже суддя. – В нього пізніше був новий медичний висновок. А коли я слухала, то такого стану, як в переліку захворювань для звільнення від покарання (це повна сліпота або обмеження зору до 10 відсотків), не було. Але він до того йшов. І в принципі, був би звільнений, якби почекав…

Так і сталося, але вже не у вінницькому суді, а в кіровоградському. Буквально через пару місяців.

Щойно засудженого Рейляну повернули зі Стрижавської лікарні в Кіровоградську колонію, де він починав відбувати строк, тамтешній начальник викликав спеціалістів для огляду в’язня. Діагноз кіровоградські медики дали такий: атрофія зорових нервів обох очей. У Вінниці ж діагностували субатрофію. Інакше кажучи, казали не про повне відмирання зорових нервів, а часткове. 

Чи буде позов?
- Вінниця не хотіла давати такий діагноз, як є, - говорить звільнений і називає справедливими кіровоградських лікарів, тюремників і суддів.

Адміністрація колонії, каже, подала клопотання на суд, і суд відпустив на волю. У Вінниці ж звільнення, як думає Рейляну, йому принципово не дали, бо прирікався з тюремним начальством. 

Підтвердження інформації про історію звільненого Рейляну редакція знайшла в реєстрі судових рішень. В Ухвалі Кіровограського суду від 17 серпня сказано, що дійсно колонія клопотала про звільнення, що прокурор не заперечував, названі обидва діагнози та те, що чоловік, ще будучи у Стрижавці, отримав першу групу інвалідності.

Раніше цивільна дружина Геннадія Людмила Іщенко розповідала журналісту, що врятувати від тотальної сліпоти батька її дітей може тільки мікрохірургія. Навесні в інституті Філатова ще бралися його оперувати. Чи візьмуть тепер? Пара збирається їхати в Одесу на обстеження.

Чи буде судитися осліплий в колонії чоловік з вінницькими пенітенціаріями, тюремними медиками чи з державою Україна у Європейському суді? Так. Але спершу, говорить, поїздка в інститут Філатова. 

Геннадій Рейляну (35) за гратами став інвалідом першої групи по зору. Після звільнення судом із колонії засуджений за розбій і грабіж чоловік каже: "Нарешті справедливість восторжествувала! Тепер я в колі своєї сім’ї"


Історія засудженого
Звільнили Геннадія Рейляну ухвалою Кіровоградського міського суду 25 серпня. Він відтоді вдома – в Олександрії. За злочини на території Кіровоградської області (грабіж і розбій) чоловік отримав сім років тюрми, відсидів більше чотирьох років, з них вісім місяців був в лікарні Стрижавської колонії.

Опинився тут Рейляну після травми голови, отриманої під час столярних робіт. Зі слів засудженого, його ударила дерев’яна колода, яка раптово відскочила. Коли прийшов до тями, перестав чітко бачити, і щодня - гірше.

В Стрижавці засуджений почав проситися на волю, але його не пускали. Казали, що звільнять тільки тоді, як повністю осліпне. Але в переліку хвороб для звільнення є пункт і про неповну сліпоту. Та вінницькі медики не сформулювали захворювання Рейляну так, аби в їхній документах і переліку Мін'юсту усе співпадало. 

«Взагалі нічого не бачить та не здатний до самообслуговування, у зв’язку з чим потребує постійного стороннього догляду», - ось так аргументував звільнення Рейляну Кіровоградський суд. Апеляції на це рішення ніхто не подавав.

Він має право судитися з державою

Відео дня

Світлана Побережець, правозахисниця:
- У рішенні суду зазначено: "На теперішній час стан здоров’я засудженого незважаючи на лікувальні заходи, що проводяться, з негативною динамікою, продовжує невпинно прогресувати та погіршуватись. В умовах місць позбавлення волі даний засуджений не може отримати належне лікування. Дана хвороба перешкоджає відбуванню покарання засудженим, оскільки він вже взагалі не бачить, потребує постійного стороннього догляду, а подальше його перебування в місцях позбавлення волі загалом створює загрозу його життю. Засуджений непрацездатний та потребує спеціальної реабілітації в умовах спеціального медичного закладу поза межами місць позбавлення волі".
Але людина хворіє з червня 2014 року, незважаючи на проведене лікування (чи відповідало воно міжнародним стандартам надання медичної допомоги ув'язненим?), захворювання прогресувало, а за рішенням суду людину звільнили від подальшого відбування покарання лише через два роки.
Страшно собі навіть уявити, що незряча людина, яка потребує сторонньої допомоги продовжувала відбувати покарання. Хто надавав таку допомогу в місцях позбавлення волі? 
Очевидно, що були порушені статті 2 та 3 Європейської конвенції з прав людини.
Стаття 2 каже, що право кожного на життя охороняється законом. У статті 3 Конвенції встановлено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
За статтею 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Тому постраждалий від свавілля пенітенціарної системи має право звернутись за поновленням своїх прав до Європейського суду з прав людини. 
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.