Директор музею ім. Коцюбинського Федір Панчук дружину бавить фарбами

 Улюблене заняття - ландшафтний дизайн, вирощування квітів.
Федір про Людмилу
- Саме вона була ініціатором створення нашого власного музею подільської хати. З-під її пера вийшло кілька десятків наукових праць, безліч статей про талановитих майстрів народної творчості Поділля. А ще Людмила - мій однодумець, критик і радник, моя дружина та колега.
Людмила Любацька не тільки вміє відпочивати. Вона дає лад у домашній, дачній та батьківській господі.
- Уміє поєднати приємне з корисним. І налаштовує до такого ритму життя й мене, - з гордістю каже Федір. - Саме Люда надихнула мене на подорож до Білого моря у минулому році. Дивно-чарівний край короткого північного літа, білі ночі, приливи і відливи моря назавжди залишились у моїх спогадах.
Людмила про Федора
- До нашого одруження Федір був тільки художником, який не виходив зі своєї майстерні, - розказує Людмила. - Тепер він людина різнобічних захоплень та вподобань. Залюбки займається травознавством. Квіти тепер не лише на його полотнах, він сам висаджує їх на городі.
У картинах Федора Панчука багато сонця. Він відмінний майстер портретного та пейзажного жанрів. Недарма його талант відзначений званням заслуженого діяча мистецтв України.
- Мій чоловік - душа компанії та цікавий журналіст. А ще Федір - мій учитель малювання. Він часто жартує: "Люда малює або бавиться фарбами". Хоча свої картини я вже демонструвала на художніх виставках у музеї Коцюбинського.
Творчий вихідний
Свої вихідні Людмила і Федір проводять на повну. І щоразу це інше місце для дозвілля. Щойно подружжя повернулося із творчої поїздки, побували у селі Тишківці Івано-Франківської області у садибі святого Миколая. Там вони не тільки відпочивали, а й проводили з місцевими учнями мистецький майстер-клас. Федір навчав діток живопису, а Людмила - виготовляти традиційні ляльки-мотанки.
- Після поїздки до села Лекече Чернівецької області у пам'яті залишилося відлуння гуцульського привітання "Слава Ісу...", цікаві знайомства з гуцулами, їхніми традиціями, - розповідає Федір Панчук.
Дивовижна карпатська природа, десять днів серед зелених полонин і гірських сіл, де витає дух людської звитяги, плідно надихнули художників на творчу роботу, а разом із тим і на приємний відпочинок.
Мрія здійснилася
Бажанням Людмили Любацької було купити глиняну хатину у сільській місцевості і створити в ній власний музей. Після довгих пошуків хату все-таки знайшли на березі Південного Бугу, у селі Кліщів, що у Тиврівському районі. Уся відпустка і вихідні пішли на те, щоб реставрувати столітню мазанку. Від колишніх господарів залишилася скриня, дерев'яне ліжко, ціп. Старовинні побутові речі Людмила привозила від своїх родичів, купувала у знайомих. Згідно з подільськими традиціями кутки хати, вікна, піч Федір сам розмалював орнаментом. Усі вихідні Людмила і Федір зайняті музеєм. Розшукують історичні матеріали про село, про людей. У хаті не м'які крісла і меблі, а скрині, лави, прядки. Ось нещодавно привезли з Чернівеччини близько двох десятків експонатів сільського побуту.
- Були б іще дерев'яне рало взяли. На жаль, у транспорті не помістилось, - каже Федір. - При вході на подвір'я ми встановили різьблений оберіг, який виготовив майстер народної творчості Василь Слободянюк. На подвір'ї - колеса від воза. Одне поставили над хатою для лелек. А ще викопали і вимурували копанку для риб. Отож, відпочити і помилуватися природою можна на власному обійсті. Частими гостями на їхній українській дачі є художники, котрі приїжджають з Одеси, Києва, Вінниці. Заходять і туристи, які пливуть на байдарках по Південному Бугу. Часто до їх господи приходять сільські діти. У Людмили весь час під контролем охайна долівка. Одного разу трапився кумедний випадок.
- Відвідувачі прийшли у брудних черевиках. Коли господиня нагадала, що потрібно роззуватися, то вони сказали, що краще зайдуть взуті, бо черевики чистіші, ніж п'яти. Ото сміху було, - пригадує Федір.
Кожного вихідного дня творці привозять своїх друзів та знайомих на відпочинок.
- Усі задоволені, - каже Людмила. - А як гостинець вони привозять дещо до музею.