- «Поезіо… мат»… - прочитала баба Ганя назву пристрою і засумнівалась у культурності залізяки, але кнопку все-таки натисла.
- «Якого хрєна!..» - натхненно заволав чоловічий голос із труби.
Дрібно хрестячись, баба чкурнула подалі від заграничного дива. Спам’яталася аж на березі Бугу. Вода у річці буйно «цвіла». «Це ж вода з-під крана знов каламутна, та ще й хлором відгонить, - журилася подумки баба, підходячи до рідного під’їзду. – І коли вже її почнуть озонувати, як у пристойних країнах?».
- А води два дні взагалі не буде, - «втішила» бабу сусідка.
- Оце-то вибралась до цивілізації! Все, вертаюсь на дачу, там хоч криниця є, - спересердя сплюнула баба Ганя і поїхала на «Урожай» - скуповуватися. На площі перед ринком сиділа здоровенна собацюра з недобрим поглядом.
- Хороша собачка, - улесливо похвалила баба і прошмигнула мимо. «Хороша» псина ліниво підвелася, догнала її і мовчки вкусила за литку.
- Нічого не знаю, нічого не бачив, собака адміністрації ринку не належить, - завчено пробубнив чоловік офіційного вигляду, що нагодився на бабин лемент. – І взагалі, на ній намордник був, нащо ви його зняли?!
Отетеріла баба позадкувала – і налетіла на міліцейське авто.
- Гражданочка, дозвіл на зброю потрібен? – змовницьки підморгнув їй водій.
- А давай! – мстиво поглянула баба на підступну собаку, що знову намагалася зайти їй у тил. – Тільки ж це купу документів треба зібрати, вогневу підготовку пройти…
- Жодної тяганини! Оформляємо прямо в салоні автомобіля! – запевнив міліціонер.
- А зброю теж продаєте? – ляпнула очманіла від такої оперативності баба.
- Не переоцінюйте наших повноважень, шановна, - посуворішав страж порядку.
…Через півгодини маршрутка везла бабу Ганю в Зарванці на дачу – з новеньким «травматом» у корзині. «Тепер буде з чим чергувати біля ставка, - втішно думала баба, - а то повадилися всякі на джипах їздити та питати, де тут шашлик посмажити можна. Ось я їм пістолетом напрям покажу…».
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Дарья
Анонім
____________________________________________________