Четвер. Вечір. Ресторан Marmaris Vinnytsia. Більше сотні жінок. І всі вони прийшли почути про злети і падіння успішних вінничанок.
Вся увага прикута до трьох сьогоднішніх лекторів. На жінках розкішні дизайнерські наряди. Вони нафарбовані та з гарними зачісками. Можливо хвилюються, але цього непомітно.
Ведуча знайомить присутніх з програмою вечора. Після чого запрошує до мікрофона представницю від партнера заходу Дому Краси Secret De Beauty.
– Завдяки таким заходам, жінки стають більш успішними і впевненими в собі, – говорить Каріна Іващенко. – Дім Краси підтримав цей проект, тому що ми з самого початку були створені для того, щоб робити наших дівчат більш прекрасними. Як результат, більш впевненими у собі. А впевненість жінки і є її головною красою.
За кілька хвилин почнеться виступ однієї із лекторів. Її звуть Катерина Просянникова. Ніхто з присутніх не знає, про що вона буде розповідати. Але це повинно бути чимось грандіозним. Історія бізнес-леді має надихнути тих, хто в залі.
учасниця конкурсу Mrs. Globe (Місіс Світу) 2014, власниця модельного агентства Grace
Я була гидким каченям
– У дитинстві я із заздрістю дивилася на конкурси краси. Думала, що туди неможливо потрапити таким, як я. Адже я була гидким каченям: висока, сутула і невпевнена у собі, – розповідає Катерина Просянникова. – Я була тінню своїх друзів.
Родина Катерини жила скромно, тому віддати доньку в школу моделей, куди вона так прагнула, було практично неможливо. Допомогла знайома, якій вдалося домовитися про одне безкоштовне відвідування школи.
– Після перших відвідин я зрозуміла, що це саме те місце, де я хочу перебувати. Ця школа позбавить мене від комплексів і невпевненості. Тому я виходила звідти з надією обов’язково повернутися ще. Але мама сказала, що для нашої родини таке навчання занадто дороге. Я проплакала весь вечір.
Йшов час, а бажання навчатися у школі тільки посилювалося. Мама це помічала і все ж таки змогла домовитися із власницею школи про оплату частинами. Радості Катерини не було меж.
– Практично тоді ж я захотіла потрапити на конкурс «Міс Вінниця». У перші два роки мене не взяли через вік. Але я спробувала і втретє. А через кілька місяців я вже стояла на сцені нагороджена титулом «Віце-міс Вінниця». Вперше за багато років я не відчувала себе гидким каченям. Нарешті в дзеркалі був лебідь. Зовсім маленький, слабенький, але лебідь.
Почалися часті зйомки і покази на найпрестижніших подіумах країни. Модельна кар'єра вінничанки стрімко йшла вгору.
– Я вже планувала їхати працювати за кордон. Але незадовго до від'їзду виявилось, що я завагітніла. У той день довелося вибирати між кар'єрою та сім'єю. І я вибрала родину.
Катерину підтримав чоловік. Вони разом чекали на появу немовля. Майбутня мати переконалася в тому, що сім'я – це найцінніше, що є у цьому житті.
Через кілька місяців після народження першого сина, знову почали надходити пропозиції показів та зйомок. А через декілька років модельної кар'єри, матері вже двох дітей, прийшло запрошення представити Україну на міжнародному конкурсі Mrs. Globe (Місіс Світу) 2014, який проходив у Китаї.
Радості не було меж. Але було й багато труднощів, які вдалося вирішити, чи не перед самим конкурсом. Наприклад знайти дизайнерів, які погодилися б пошити сукні і костюми для гідного представлення країни на міжнародній арені. Пояснити рідним, особливо дітям, що мами не буде поряд кілька тижнів. Пропустити день народження сина.
– Я розуміла, що пропускаю його свято. Але я хотіла зробити подарунок своїй дитині. Тому попросила дівчат із різних країн записати відеопривітання. Вони погодилися і ми записали привітання, де кожна з них на своїй рідній мові співала «Happy Birthday». І ви б тільки бачили, як радів мій син, коли дивився це відео. Для нього це був найкращий подарунок.
Вінничанка їхала на конкурс не за перемогою. Та все одно перемогла у номінації «Місіс року», яка є дуже почесною відзнакою.
З тих пір пройшло три роки і Катерина Просянникова з радістю згадує про те, що колись була там. Зараз у неї вже троє дітей. Вона продовжує працювати. Навчає молодих дівчат прекрасному: жіночності, елегантності та дефіле але вже у власній школі моделей Grace.
У залі чуються сльози і бурхливі оплески. Леді підходять до Катерини, про щось із нею говорять, фотографуються, обмінюються враженнями і дякують за дивовижну розповідь.
Далі слово надається представникам партнерів заходу – поліграфії «Ідеї Успіху».
– Ми часто підтримуємо такі заходи, – розповідає Яна Варварська. – І коли ми почули про цей проект, то стали першим партнером, хто його підтримав, тому що вважаємо, що успішні люди, які досягли своїх результатів своєю наполегливістю гідні поваги.
Через десять хвилин у залі знову тиша. На сцену виходить другий спікер вечора. Хтось аплодує. Хтось знімає на телефон. Хтось готується занотовувати думки в блокнот.
чемпіонка України та Європи з візажу, арт-директор школи візажу по ліцензії EAEA Jolanta Wagner
П’ять днів і ти візажист
– Косметологія, візаж, геометрія жіночої краси – все це було цікаво мені з самого початку, – розповідає Ірина Брайлян. – Коли я вчилася у медичному коледжі, батьки підшукували місце, куди я могла би піти після його закінчення. І оскільки моя сім'я жила у достатку, то я опинилася у вроцлавській школі вищої косметології.
Коли Ірина навчалася на третьому курсі, у автокатастрофі загинув її батько. Життя змінилось і стало важким. Тепер доводилося думати за що жити, як платити за навчання і квартиру.
Дівчина приймає рішення йти працювати в салон краси, у якому до цього проходила практику. У ньому вона проводить весь вільний час в надії хоч трохи заробити.
– Під час практики я сподобалася власниці цього салону. Вона поїхала до Варшави до чоловіка, а мені залишила ключі. Сказала, щоб тепер я займалася салоном.
В один із робочих днів, Ірина випадково натрапила на журнал, у якому була сторінка із рекламною статтею європейської академії естетики. Курс називався «П'ять днів і ти візажист». У ньому вона розгледіла те, чого так давно потребувала – віру в себе.
– Я повернулася в Україну, де зустріла чоловіка і народила довгоочікувану дитину. Згодом ми з чоловіком розійшлися. І я залишилася з сином. Йому три роки. Є невеликий бізнес. Але я була зовсім одна.
Були часи, коли Ірині доводилося вставати і йти розклеювати оголошення про послуги візажиста о п’ятій ранку. Днем цього робити не наважувалася. Було соромно.
– Я пам'ятаю свої перші 200 гривень за макіяж. Тоді це було так багато. Я одразу ж пішла до супермаркету і накупила два пакети продуктів. Прийшла додому, поклала їх на стіл, подивилася в очі своєї мами і сина і весь світ стиснувся до двох пакетів із супермаркету.
З кожним роком досвіду ставало все більше, а клієнти зверталися все частіше. І в один прекрасний день, дівчина поїхала на чемпіонат Європи з макіяжу, де посіла друге місце. Через рік вінничанка знову приїхала до Європи на чемпіонат.
Наші сторінки у сомережах:
– В завершення конкурсу я піднімаюся на сцену. Очі сліпить яскраве світло, а перед мною мікрофон, якого я страшенно боюся. Усе тіло тремтить, серце стукає з силою баскетбольного м'яча. У той момент я згадала свого сина Дениса. Коли я їхала на конкурс, він мені весь час повторював, що навіть якщо я приїду без кубка і медалей – я все одно буду його принцесою.
Того вечора в залі прозвучало прізвище вінничанки. Вона отримала безліч подарунків, грошовий фонд, перше місце і кубок чемпіонки Європи.
Знову оплески. Багато дівчат роблять селфі. Хтось п'є вино. Хтось із нетерпінням чекає на останню учасницю вечора.
Але перед тим слово надається ще кільком партнерам заходу.
– Ми робимо все, щоб дати жінкам найкраще, – говорить представниця бренду жіночого одягу Solh Анна Білецька. – Створити чудовий настрій і підтримати жінок у скоренні нових висот, розвитку та самовдосконаленні. «Солх» прагне, щоб кожна жiнка відчувала себе особливою та вишуканою. Щиро сподiваємось, що за допомогою Ladies Night та Solh ви вiдкриєте нову себе – бiльш впевнену, привабливу та стильну.
власниця дизайн студії одягу Terenchuk, ведуча програми «Модна справа»
Хотіла бути модною
– Я народилася на Вінницьких хуторах, вчилася у місцевій школі, а про якісь там покази і подіуми ніколи не думала, – згадує Світлана Теренчук. – Коли почала дорослішати, мені захотілося добре одягатися. Але у моєї сім'ї не було грошей, щоб купувати багато речей і взуття. Тому у мене були одні туфлі, кросівки і зимові чоботи на цілий рік. А я хотіла бути модною.
Ще маленькою Світлана залазила на горище. Знаходила там речі, різала, кроїла, а потім одягала їх у школу. У той же час з'явилися і перші шанувальниці її творчості – сусідські дівчата.
– Школу я закінчила з золотою медаллю. Їздила на різні олімпіади і займала призові місця. І в якому ж шоці були викладачі, коли я сказала, що буду поступати в коледж конструювання одягу.
– На першому курсі я була сірою мишкою. А розвиватися почала завдяки одній викладачці. На другому курсі вона запропонувала поїхати до Києва на Всеукраїнську олімпіаду зі спеціальності «Швейні вироби». Я погодилася, але не знала, що буду там робити. Адже там будуть талановиті старшокурсники, а хто я?. Не знаю як, але я посіла третє місце на рівні України.
Після інституту Світлана та ще кілька дівчат вирішили шити власні речі. Перша дизайн-студія була вдома у однієї із них. Заробляли по 150 гривень на місяць. І спочатку були цим задоволені.
– Кожна з нас хотіла бути дизайнером. Але п'ять людей не можуть працювати на рівних умовах. Хтось повинен бути головним. На цьому грунті у нас з'явилися непорозуміння і ми розійшлися. Тоді ж я дізналася, що вагітна.
Розуміючи, що настав один із найважчих періодів життя, на третьому місяці вагітності дівчина вирішує самостійно шити колекцію до днів Вінницької моди. Колекція вийшла вдалою і багато речей були продані. На восьмому місяці вагітності пройшов показ другої колекції Світлани Теренчук.
– Одну із моїх перших колекцій представляла Катерина Бужинська. До цих пір не знаю, чому вона погодилася брати участь в показах нікому невідомого дизайнера. Та ще й безкоштовно. Але саме завдяки їй, Вінниця звернула на мене увагу.
Прибутки були невеликими. Усі хвалили роботи, але речей продавалось дуже мало.
– Кілька років тому у мене з'явилася ідея проекту «Читай Україно». Це був одяг із зображенням відомих українських письменників: Тарас Шевченко, Леся Укрїнка, Ліна Костенко, Григорій Сковорода та інші. Спочатку я виклала в мережу одну світлину з таким луком. І стався ажіотаж. Люди дзвонили і замовляли светри, світшоти, сукні. Дзвонили з різних куточків України і навіть з-за кордону. Цей проект приніс мені багато емоцій і можливостей.
У 2015 році, дизайнер вирішила створити ще один цікавий проект – найдовший подіум країни, який увійшов у Книгу рекордів. Він простягався через все місто і був 11 кілометрів завдовжки.
Його сенс полягав у тому, щоб моделі пройшли весь маршрут немов по подіуму. Усі учасники були одягнуті в колекцію Світлани Теренчук. На речах були зображені вінницькі пейзажі, які дизайнер замальовувала власноруч.
У залі лунають останні оплески цього вечора. Робляться останні світлини на фоні стильної фотозони. Та надається слово останньому партнеру – адміністратору ресторану Marmaris Vinnytsia Наталі Войтюк.
– Нам дуже приємно приймати таку кількість чарівних жінок у нашому закладі. Дякую RIA, що обрали саме наш ресторан для проведення цього проекту, – говорить пані Наталя. – Ми будемо дуже раді бачити всіх вас. Будемо старатися для вас. І робити ваше життя смачнішим.
Окрема подяка фотографу Ярославу Наскрипняку.
Приєднуйтеся до його порталів: репортажний – likebb.com, особистий – artofYN.org.ua
Наприкінці вечора компанією партнером «Бліц таксі» 555-444, було розіграно поїздку на лімузині. На вісьмох щасливиць вже чекало розкішне авто.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер
DinDin
Пупкин Вася