Вінничанин понад місяць провів у заваленому підвалі на фронті

Вінничанин понад місяць провів у заваленому підвалі на фронті
  • Ця історія могла б лягти в основу голівудського фільму. 41 добу Владислав провів у заваленому підвалі на бойових позиціях. Без зв’язку, їжі, води, при мінусовій температурі...

Владислава — військовослужбовець 71-ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗС України.

«Постійно штурмували, закидали гранатами, дрони, ці бл@ські, були скрізь, — розповідає десантник про важкий місяць утримання бойової позиції. — Один росіянин спробував підійти максимально близько до підвалу, поклав його, він упав прямо біля входу. Так він там і згорів від великої кількості гранат, які росіяни продовжували закидати і дронів»

Спроби штурму росіянами щоразу були невдалими. Владислав разом з побратимом Ігорем мужньо тримали визначену ділянку оборони.

Відео дня

«Перші три доби я не спав, постійно чатував біля входу. Ігор, побратим, був пораненим в руку і ногу, стріляти не міг. Пізніше, після постійного голоду, вирішив вибратися. Блукав тим сектором, але його таки знайшли наші дронами» — згадує Владислав.

Підвал, де була позиція Владислава, постійно засипало сміттям і уламками від знищеної поруч хати. Пізніше, після невдалих спроб штурмів, росіяни просто засипали підвал сміттям

«Певний час ще було маленьке віконечко, звідти я ще міг кошмарити росіян. Поклав як мінімум шістьох. Вони постійно кричали, щоб я здавався» — сміється Владислав

Останні два тижні полону в підземеллі були найважчими. Сухпайки закінчились. Але найбільше хотілося пити

«Дуже хотів води. Пив талий сніг. Так і вижив», — продовжує боєць.

Через 41 добу підземного полону на позицію вдалося пробратися побратимам Владислава.

«Спочатку кричали туди в підвал через сміття. Він відгукнувся, але не виходив, називали його позивний. Коли виліз, був схудлий, чорний від окопних свічок і глини. Ледве стримував сльози, коли нас побачив» — розповідає події того дня побратим «Герич». Перше, що попросив — води і сигарету. Казав, що в полон здаватися не планував і відстрілювався до останнього. Мужик»

Кілька тижнів Владислава вважали зниклим безвісти. Надії було мало.

«Дочекався, — сміється чоловік, — коли вже вивезли «медеваком», дали подзвонити мамі. Вона одразу впізнала, сльози і крики. Головне — ніколи не здаватися. Все можна пережити».

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися! 

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

 

Читайте також:

«Робимо ставки, де знову перейдуть дорогу на Соборній». Чому вінничани байдужі до полеглих воїнів?

«Поранені кричать не так від болю, як від травматичного шоку» — лікар повернувся з фронту

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (1)
  • Ніна Швець

    Дякуємо за мужність, витривалість і стійкість духу! Неймовірний герой!

keyboard_arrow_up