Шукають "Янголів добра", щоб їх нагородити. Прийом заявок до 15 лютого

48 гривень – мінімум, який кожен працюючий українець віддає щомісяця на армію. Саме така сума складає 1,5% - військовий збір із 3200 гривень мінімальної зарплати у 2017 році. Такий «волонтерський податок» встановив Кабмін. Та є серед нас ті, хто віддає більше – віддає частину себе нашим бійцям. На мир…

Війна навчила ділитися. Калинівка показала,  як можемо… Ті вибухи на військових складах у вересні 2017-го стали іспитом на добро. Вони наблизили нас до зони АТО. І більшого розуміння того, що «на передовій магазинів немає». А ще згадали про волонтерів. Без них було б гірше… «Волонтери - це такі люди, яким лише слід сказати одне: на коли треба - атомну бомбу, «печеньки» і чай. І в цьому є велика доля правди...» Так про себе і своїх «колег по добру» жартує військовий волонтер Андрій Сірак. І згадує:

– Якось виїжджали до наших хлопців в Маріуполь, і Діана Мороз передала класні патріотичні чашки, продукти… І були цукерки. Здорові «різновозрастні» дядьки – матроси від 18 до 60 років – відкривають пакети: «Йолки-палки, та тут «Ромашка є!»  І вони, як малі діти… У цьому всьому, мабуть, і є ото велике призначення...»      

Це ті солодощі, які на війні викликають сльози у чоловіків. Плачуть з ними і волонтери, які заслуговують почути: «Дякую!».  Заради цього утрете в області проходитиме регіональний конкурс «Благодійна Вінниччина». Традиційно наприкінці року Асоціація благодійників оголосила активну фазу 11-го  Національного конкурсу «Благодійна Україна – 2017» - до 15 лютого триває прийом заявок. До речі, торік Вінниччина подала рекордну кількість — 171 заявку.

«Благодійність – не діагноз. Це те, що нас згуртовує»

Скільки існує цей конкурс, стільки триває полеміка: чи варто говорити про благодійність, чи варто відзначати і чи не значить це, що «ми – нескромні»?…

– Повірте, нічого це не значить, - пояснює незмінний голова оргкомітету конкурсу «Благодійна Вінниччина» Дмитро Костирко. - Треба говорити і треба відзначати. Євангельська істина: якщо ти твориш милостиню, то нехай права рука не знає, що робить ліва. Але в Євангелії від Матвія написано в шостій главі: нехай люди бачать ваші добрі справи і прославляють Отця небесного… Якщо ми хочемо щось популяризувати, то  повинні привертати увагу. Я чудово розумію людей, які роблять добро і не кажуть. І так само розумію тих, хто робить і говорить. І це не піар. Повинно бути більше благодійних конкурсів, їх багато в області – їх проводить Діана Мороз, Ірина Борзова… Доброчинність має стати не просто акцією, а образом життя, мислення. Поки співчуття, любов, благодійність не затвердиться на рівні цінностей, для цього треба прикласти масу зусиль. Це і є виховання покоління українців, це культура звертати увагу на тих, кому ти можеш допомогти…

Військові волонтери кажуть, що сьогодні немає такої сильної підтримки, як на початку війни.   

– Є спад благодійності, це дійсно так, - зауважує Андрій Сірак. – Але маємо пам’ятати, що ми - держава. Ми не можемо відокремлюватися від малих чи старих проблем в зоні АТО, бо там знаходяться наші брати, сестри, батьки, сини, діди... Десь хтось може не розуміти, хтось заморився, комусь вже й дуже набрид постійний стан війни, очікування чогось поганого, фінансові труднощі, які є в державі і в людей, – все це не спонукає до доброчинності… Але конкурс «Благодійна Вінниччина» за два роки став отим майданчиком, який нас об’єднує… Розумієте, благодійність -  не діагноз. І це не є якійсь засіб чи мета. Це те, що нас згуртовує… Буває і сто тисяч гривень не допоможе, а інколи десять гривень когось рятує. До прикладу ті події, які відбувалися у Калинівському районі, - той посил, та підтримка... Так, держава робить дуже багато, тому й наша волонтерська допомога теж дуже змінилася. Ми не їдемо і не веземо взуття чи одяг – це те, чого потребувала наша армія в 2014-му. Тоді був автомат на трьох і одні берци на п’ятьох… Тепер лише підстраховуємо – це переважно індивідуальні заявки. Кожну перевіряємо тричі. Обов’язково звітуємо за кожну покупку. Непрозорість завжди призводить до недовіри. А втратити власне ім’я для волонтера – це втратити сенс…

Багаті теж діляться

Саме імена, які заслуговують на подяку, озвучує конкурс «Благодійна Вінниччина». Всього - 15 номінації. Випадкових переможців там нема. Усі заявки збирає національний конкурс «Благодійна Україна» на сайті http://blagoukraine.org/ - там можна скачати форму заявки. Далі рішення за експертною радою – це понад 70 її членів зі  всієї України, аби уникнути упередженості. І що важливо: гроші – не показник перемоги. 

– Я ніколи не знала, як оцінюється цей конкурс, - зізнається переможниця Діана Мороз, яка  допомагає сиротам, хворим і стареньким. – Лише тепер почула, що тут важлива не сумарна кількість фінансової допомоги. Бо після першого «Янгола добра»  дуже старалася – мені ж потрібно якось показати оргкомітету, що дійсно не дарма нагородили. Пам’ятаю, що було 87 акцій і зібрано в грошовому еквіваленті  втричі більше, аніж у 2016 році, коли було  майже на півтора мільйони гривень… І це не просто «Ангел», який мені вручили за гарні очі. Але вийшло так, що зайняла друге місце в Україні і перше - в регіоні. Тоді зрозуміла, що потрібні правильні ідеї. Торік провели акції, які взагалі не проводились на Вінниччині,  – конкурси для дітей з інтернатів на великій сцені. Ми збирали повні зали «Плеяди», «Інтершику»… Сам смак цієї акції, що у людей, які  дивились  на виступи дітей, з’явилось більше бажання допомагати їм. А діти ж бачили це з іншого боку: вони не виглядали нещасними, мовляв:  «Давайте везіть цукерки, одягайте і взувайте нас, бо ми - сироти». Вони були артистами. І вони показали, що у них теж є таланти і їх теж потрібно розвивати. Не просто отримали подарунки -  вони їх заробляли…

Десять років Діана Мороз робила собі ім’я. Каже, що «Благодійна Вінниччина» прискорила цей процес – їй все більше вінничан стали довіряти свої кошти, аби допомогти іншим. Вона принципово не створює благодійний фонд чи громадську організацію, аби своїм прикладом привернути увагу до благочинності:

– Коли діяльність відкрита і ти пояснюєш, що найкраща допомога це напряму, тоді їдуть разом зі мною в інтернати, будинки престарілих. Коли бачиш все на власні очі, відчуваєш більше… Знаю, що після таких відвідин всиновили кількох дітей – здійснили мрії…

За словами благодійниці, цей конкурс подобається й тим, що на одній сцені стоять поруч великий і малий бізнес.

– Часто чую: «От поїхав на джипі такий сякий, а міг би допомогти комусь, а то сидять по ресторанах», - розповідає Діана Мороз. - Але ви ж не знаєте, хто кому допомагає!  А це від безробітних до мільйонерів. Завдяки цьому конкурсу всі заслуговують себе показати. Не для того, щоб продемонструвати себе, а для того, щоб розуміли: допомагають усі - як бідні, так і багаті. Не повинно бути злоби. Бо кожен віддає  стільки, скільки  є  можливість. Ну і наскільки відкрита душа…

Військові волонтери розповідали, що дехто із меценатів «у доволі характерній формі» просять не афішувати їхніх імен: «Повірте, це знані люди і у Вінниці, і в області».

На доброті не піаряться

Політика конкурсу «Благодійна Вінниччина» - залишатися поза політикою. Організатори завжди зазначають, що заявки на участь у конкурсі можуть подавати безпосередньо самі благодійники, набувачі благодійної допомоги та будь-які неурядові організації та фізичні особи - окрім органів державної влади, місцевого самоврядування та політичних партій.    

– Благодійність називаю «п’ятою гілкою влади», -  зізнається Лариса Білозір – голова благодійного фонду «Допомоги онкохворим дітям» та ГО «Соціальний центр «МХП», який торік став переможцем «Благодійна Україна-2016». - Держава сама ніколи не дійде до проблем окремого двору, вулиці чи села. Лише разом, коли працює громадська гілка, працює місцеве самоврядування  і бізнес, тільки тоді ми будемо мати результат. Як тільки хтось випадає з цього процесу – все, реалізувати проекти неможливо. Тому важливо працювати разом і керуватися девізом: «Хто, як не ми?»… Насправді у цей конкурс я дуже вірю. Він формує суспільство нової формації. Наш благодійний фонд також брав участь два роки поспіль. Позаторік не виграли і це дало нам поштовх та стимул. Допомогли тисячам людей реалізувати сотні проектів, є співфінансистами  конкурсу розвитку територіальних громад. Фактично за два роки це 2 млн. грн. тільки на фінансування проектів, а всього було залучено десь 100 млн. грн. Окрім того, підтягнули інші благодійні організації, які просто не знали, як заповнювати заявки. І торік вони перемогли - Спілка учасників АТО з Бершаді та Спілка волонтерів з Тростянця. Відзнака – це є певна мотивація. Це важливо. Добро вертається сторицею, тому люди ще більше хочуть працювати і ще більше вкладати своїх зусиль і коштів. Так, на цьому не роблять сенсацій. Але «Благодійна Вінниччина-2017» - прекрасний шанс вшанувати благодійників і публічно назвати імена добрих людей.

Читайте також: Вінницькі волонтери просять зробити добре для… волонтерів
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.