«Сам знищив багато окупантів. Мені це сподобалося»: історія кулеметника з Вінниці

• З мирного життя — прямо на передову. Історія «Шеви» — це розповідь про те, як звичайний українець став захисником своєї землі, віддавши все заради майбутнього своїх дітей.

Позивний — «Шева» має стосунок до прізвища. Сержант з Вінниччини, командир відділення, робить багато і давно для України, розповідають на сторінці 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

Далі пряма мова бійця:

«Виклик до ТЦК я мав на 24 лютого 2022 року. Бо служив строкову службу, був резервістом першої черги. О п’ятій ранку мав їхати, збирався на автобус. У Києві тоді мешкав. Поїхав і коли вертався зателефонувала дружина. Авіаудар по столиці, каже, був такий, що дитяче ліжечко підскочило. Сину тоді вісім місяців було. Рідних допомогли відвезти на малу батьківщину, а сам пішов туди, де має бути кожний чоловік. Що сидіти, коли війна, а я давав присягу на вірність українському народові?

Був у роті охорони. Підіймав її з «нуля», бо мав певний досвід. «Виставляли» нас на чергування на споруди критичного значення. Було важко орієнтуватися в той час. Ще й зброї не мали. Згодом її видали та стало спокійніше. А мене перевели у сили ППО – були координаторами повітряних цілей ворога. Максимально швидко передавали маршрут ракет, шахедів на опорний пункт. Проте хотів бути у бойовій бригаді — хто захистить мого сина і чому я маю «передавати» йому цю війну? Чотири рапорти написав, поки вдалося. Наказом у 59-ту. Коли потрапив у десятий батальйон кулеметником, зрозумів: це саме те, що мені потрібно. Хоча був свідомий: кулеметник — пряма ціль для ворога. Хоча і сам знищив багато окупантів».

«Шеву» запитали, що відчував при цьому?

«Саме таке запитання мені поставила психолог у шпиталі, коли лікувався від поранення. Відповів чесно — мені це сподобалося».

На контузії «Шева» особливої уваги не звертає.

«Їх було чимало. Але що плакати — коли у хлопців набагато важчі. Часом — смертельні. А тут — якийсь уламочок у тіло залетів та й усе. Сказав рідним: дряпнуло трохи. Побратими не мають бачити у мені жодних ознак паніки. Під час боїв у мене траплялися критичні ситуації. Тоді думав про одне: мушу вижити, щоб побачити синочка».

На питання, що найбільше вражає у війні боєць відповів: «Те, що ми самі навчили ворога як з ними боротися. Держава-агресор працює конкретно на війну. Нам треба робити з цього висновки. Після війни дуже хочу побачити побратимів. І тих, кого немає, також».

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Читайте також:

У Вінниці перейменують зупинку на «Сабарівське кладовище»

За ґрати на десять років відправили чоловіка, який викрав більше 70 тисяч гривень з картки знайомого

В Барі водій Volkswagen наїхав на жінку, яка йшла по тротуару

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.