Норкоман на пухнастих голках. Як вінничанка ділить кімнату з екзотичною твариною
За рік життя у квартирі з норкою, Лєра навчилася швидко знезаражувати подряпини, вибирати найсвіжі курячі шийки та не сміятися вголос зі здогадок перехожих про те, що сидить у її капюшоні під час прогулянок. Розпитали дівчину, що обов’язково мають знати «норкомани», які надумали завести собі такого екзотичного друга, та що робити аби він не перетворився на кусючого монстра.
Валерії Щербині вісімнадцять із половиною років і вона навчається на бухгалтера. Час від часу підробляє на різних роботах. «Мамою» для тварини дівчина стала рік тому, коли їй було 17, а норці лише 28 днів. До цього в неї вдома жив хом’як та собака.
Маленька норка схожа на креветку
Лєра планувала завести фретку, навіть переказала власнику половину суми, щоб отримати тварину потягом з іншого міста, але її обдурили — нічого не відправили. Побачила оголошення про продаж норок із браїлівської звіроферми та вирішила сама поїхати за домашнім улюбленцем.
— Хотілось, щоби це була лише моя тваринка, а не для всіх домашніх, як собака. Норка здалася мені гарною ідеєю. Близько місяця читала все, що могла про них знайти. Вирішила, що це буде дівчинка, — розповідає Лєра. — Коли працівник ферми мені її виніс, дитинча було схоже на креветочку: маленьке, сліпе й майже без шерсті.
Власники ферми оцінюють живих тварин і вичинені шкірки однаково. Лєра заплатила за норку тисячу гривень. Додому везла її в махровому рушнику. Брала ще стару клітку від хом’яка, але вона не знадобилась.
Дитинча годували м’ясним фаршем
Норка поселилась у картонній коробці з високими бортами у кімнаті дівчини. Коробку умовно розділили на туалет та спальню. Безшерста тваринка постійно мерзла, тому спала в ковдрі та з грілкою. Ночами могла блукати по коробці й пищати, доводилось вставати й повертати її на місце.
— Перші два дні я називала її Фреєю, на честь древньої богині. Але коли побачила, яке це дитинча беззахисне, зрозуміла, що це ім’я йому не підходить. Назвала Мією, бо це миле ім'я, — каже дівчина.
По своїй природі норки хижаки. На 18-й день після народження сліпі щенята вже починають їсти м’ясо. На звірофермах та й у природі їх годують самки. Лєра годувала свою тварину сама, інколи допомагала мама. Готувала для цього м’ясний фарш.
— Спочатку вона лише їла, спала й ходила в туалет, — каже дівчина. — Одразу звикла ходити на пелюшку. Якщо все вчасно прибирати, то немає ніякого запаху й навіть не зрозуміло, що в домі живе тварина. Обростають шерстю та відкривають очі щенята на 30–35 день. До цього часу Лєра називає догляд за твариною «райськими днями».
Вночі тварина лізла в ліжко й кусала ноги
Коли норка підросла вона стала активнішою та почала менше спати. З нею стало по справжньому важко справлятись.
— Одного разу я прийшла й побачила, що вона згризла кут коробки, зробила собі двері, — каже дівчина. — Десь приблизно о 3–4 години ночі, вона почала залазила до мене в ліжко під ковдру й кусала за ноги. Доволі сильно кусала, залишала подряпини. Сказати, що це неприємно, це нічого не сказати. Закрити її не було де і я просто виходила з кімнати досипати у вітальню. Тваринка в цей час починала їсти кут дверей. Інколи, зі злості, не серйозно, навіть виникали думки викинути її у вікно.
Лєра розповідає, що одного разу злякавшись на прогулянці, норка прокусила її ніготь на руці. Чула історію, про дорослого самця, який роздробив власниці суглоб на пальці.
— Після першого року 95 % цих хижаків заспокоюються і стають адекватними. Лише раз у рік у них може бути гон і тоді вони більш агресивні й можуть воювати за територію. Навіть із власником. У домашніх тварин це стається не щороку, — розповідає дівчина.
Впертіша за отару віслюків
Норки живуть до десяти років. Дорослими вони вважаються вже через рік. До цього часу у них вирівнюється режим і тварин стає легше контролювати. Вони багато сплять і прокидаються лише щоб поїсти та прогулятися.
— Зранку Мія прокидається десь о 7 ранку. Бігає по кімнаті та грається, через години дві лягає спати. Ввечері якісь ознаки життя подає близько 8 години. Тоді ми йдемо з нею на прогулянку, — розповідає дівчина. — Нещодавно ми зробили їй клітку зі старої шафи. Там є і спальня, і гамак.
Для прогулянок купили ошийник. Дівчина згадує, що оббігала багато зоомагазинів, доки знайшла щось підходяще. Підійшов ошийник на кошеня, який до того ж довелося ще кілька разів вшивати, бо норка з нього висковзала.
— У нас неподалік парк з озером, там і гуляємо, — каже дівчина. — Мія не любить шуму, галасливих дітей, машин та собак. Коли лякається — вилазить на мене, наче по дереву, на плечі й сидить як орел. Не знаю, які на дотик норкові шуби, але зимове хутро моєї норки дуже приємне на дотик. Коли вона залазить у капюшон, то це прямо ідеальний комір.
Перехожі на екзотичну тварину реагують по різному. За словами дівчини більшість з них не знають, що це за звір. Лєра вже назбирала колекцію найсмішніших здогадок, серед яких є скунс та навіть хамелеон.
Дресурі норки піддаються і можуть приходити на поклик, але слухаються не завжди.
— Вона знає, що ти звертаєшся до неї, а от чи слухати – вирішує сама. Нереально вперті тварини, гірше отари віслюків. Інтелекту для того щоби чогось навчитись у них вистачає, просто вони не хочуть цього робити, — каже дівчина. – Коли
вона гризла двері і я її сварила, вона дивилася на мене, слухала і продовжувала своє діло.
Любить мух та грається з жабами
У природі норки селяться неподалік водойм. Вони люблять плавати й полювати. Інколи навіть можуть ловити мишей, як звичайнісінький кіт.
— Навесні, коли почав танути лід, вона виловлювала рибу, яка задихнулась. Діставала її та складала на купу. З живого улову в неї на рахунку одна жаба, один рак і дві живі рибки. Рибок вона прикусила за голову, але не їла. З жабою погралась, а рак від неї втік. Тож ніхто особливо сильно не постраждав. А ще вона полює за мухами, що зручно.
Зараз норка Мія важить 1 кілограм 150 грамів і її щоденний раціон складається з кількох ложок м’ясокістного фарша та однієї курячої шийки на ніч. Загалом усе це обходиться у 300–350 гривень на місяць.
— Читала, що їм дають живих мишей та курчат, але вона може не зрозуміти що це їжа, бо звикла, що вона виглядає й пахне по іншому, до того ж не всі можуть на таке дивитись, – розповідає дівчина.
Норкомани і пухнасті голки
Дівчина активний учасник спільноти в інтернеті, де спілкуються власники норок.
— Є собачники, кошатники, а ми всередині спільноти називаємо себе норкоманами, — розповідає Лєра. — Наприкінці травня почнеться новий сезон і стануть приходити нові люди з купою запитань. Коли ти бачиш фотографії їх маленьких криветочок, то згадуєш наскільки милою була твоя тваринка, поки не почала їсти все навкруг.
Про те, що завела норку Лєра зараз не шкодує, але іншим радить добре подумати.
— Коли людина заводить одну норку й у неї є можливість завести ще — зупинитися дуже важко. З цієї пухнастої голки злізти майже не можна, — розповідає дівчина. — Можна скільки завгодно говорити, що це хижак, який кусається і дряпається, але важко з ним лише перший рік. І дуже важливо приділяти йому в цей час багато часу. Не можна кидати тварину на довгий час, бо з неї може вирости некерований кусючий монстр.
У норки Мії є власний інстаграм. Більше відео та фого з нею можна знайти тут.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Сьогодні у Вінниці
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Вінниці
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Posvystak Natalia
Наталья Ильина
Vladimir Mandibura
Щербина Валерія reply Vladimir Mandibura
А про природу спірне питання. Мія народилася на звірофермі і мала стати шубою, я вважаю, що в домашніх умовах вона почувається набагато краще, ніж на капюшоні якоїсь модниці.