Вікторія – означає перемога. У її випадку, це не просто слова, це девіз, першочергова та найважливіша мета. Вона щодня веде боротьбу зі злом, що міцно засіло у неї в голові. Віка не опускає руки і має тверді наміри вийти з цього двобою єдиною переможницею.
Трохи більше року тому моє життя було звичайним. Я працювала у кількох ювелірних магазинах. В останньому директоркою. Мала зовсім інші плани на життя. Будувала кар’єру і відчувала себе цілком здоровою.
Була невеличка проблема. Періодично мене турбував головний біль. У лікарні сказали, що причина в тиску. Почала регулярно його вимірювати. Коли він падав, рятувалася кавою. Проходило.
Одного дня у мене почався такої сили головний біль, що виникло відчуття, що я захворіла. Але ж нічого страшного. Головний біль буває у всіх. І сильний також.
Ввечері я розправила плечі і мені значно полегшало. Потім всі почали казати, що скоріш за все проблема криється у спині.
Поїхала до медичного центру захворювань хребта. Мене оглянули і порадили пройти курс масажу. Сказали, що затиснуло один з м’язів.
Потім запідозрили грижу у шийному відділі. Для впевненості зробила МРТ. Справді вона. Звісно ми почали лікувати грижу.
Призначили купу всіляких вітамінів. Про пухлину ніхто не здогадувався, тому розмов про те, що при новоутвореннях в організмі вітаміни протипоказані, не було ніяких. Пила по шість штук на день. Це спричинило швидке зростання пухлини.
У мене почалися напади головного болю. Ніхто не міг зрозуміти, у чому справа. Аналізи, кров, сеча, показники ЕКГ – свідчили, що все добре. То чого мені було так кепсько?
На той момент мене вже забирала швидка, я вже пройшла лікарняний, а потім полегшало і я вийшла на роботу.
Працювала третій день (як виявилося, то був мій останній робочий день), коли раптом стало так погано, що я знову опинилася у лікарні. Лікар сказав, що то мігрень і краще мені поїхати додому.
Мене трусило, я була не в змозі тримати голову, а він відправляє мене додому. Ніякого дому!
Тоді він спитав чи згодна я лягати в стаціонар. Звичайно згодна.
Я наполягала на повному обстеженні. Аналізи були в нормі, тож лікар порадив робити МРТ голови.
Як часто буває, подумала, що зроблю його трішки пізніше. Відкладала, відкладала, а за кілька днів після виписки знову почалися нестерпні болі. Знову лікарняний, потім відпустка, врешті я зрозуміла, що працювати більше не зможу.
Лежала вдома і навіть голову не могла повернути. Не могла і на світло дивитися.
Коли поверталася з вулиці у тепле приміщення, то, наче, простріли якісь були.
Знеболювальне перестало допомагати.
Поїхала до лікарні ім. Ющенка. Чекала фахівця у прохолодному коридорі, а коли зайшла до його теплого кабінету (знову ці різкі перепади температури), з очей полилися сльози.
Я не могла їх стримувати, так все боліло. Мене негайно відправили на МРТ.
Зробила, а за кілька днів повторила вже з контрастом.
У лікарському висновку написали, що це астроцитома – гліальна пухлина мозку. Це не остаточний діагноз, тому потрібні були консультації.
Мене почали відправляти на всілякі станції здавати різні аналізи: ВІЛ, гепатити, інші віруси. Все було нормально.
Потім болі повернулися з новою силою, я вже не могла самостійно ходити, тому знайома зателефонувала лікарю на Київську. Він подивився моє МРТ і сказав терміново їхати у столицю. Так я опинилася в інституті нейрохірургії ім.Ромоданова.
Пройшла консультацію, зробила біопсію і менш ніж за два тижні виписалася.
Тоді я вже точно знала, що у мене дифузна астроцитома у лобно-тімяно-потиличній області. Права півкуля мозку майже вся вкрита злоякісною пухлиною. Зараз вона ще й у ліву півкулю трішки змістилося.
Почала шукати клініку. Це був довгий процес. По-перше, пухлина в голові. По-друге, вона великих розмірів. Не всі готові за таке братися.
Переговорила з одним онкологом. Він порадив їхати до Кіровограда (перейменований на Кропивницький - авт.)
Там я пройшла «промені» (променеву терапію - авт.), а через півтора місяця зробила ще одне МРТ. Воно показало, що пухлина зменшилася всього на півсантиметра: з 10,5 до 10.
Лікарі зібрали консиліум і вирішили робити «хімію» (хіміотерапію - авт.) На жаль, вона взагалі не подіяла.
Сьогодні я почуваю себе дуже добре. Тільки при фізичних навантаженнях, наприклад, коли племінницю ношу, відчуваю різку втому.
Болі, які мучили мене раніше зникли і я подумала, що найстрашніше позаду. Але лікарі приголомшили.
Сказали, що одного дня я можу прокинутися з ще більш нестерпними болями, або не прокинутися взагалі.
Зараз я готуюся до операції. На її проведенні наполягають лікарі. Розумію, що це голова і може трапитися будь-що. Дуже боюся, але інших варіантів я не маю.
Виглядатиме це, як трепанація черепа, після якої хірурги будуть намагатися, хоч трішки зменшити пухлину.
Видалити її повністю неможливо. Вона ж дифузна (не має чітких меж - авт.) і мало чим відрізняється від мозкової рідини.
Її вкрай важко побачити. До того ж моя пухлина зараз у розквіті сил. Гарантій ніхто і ніяких не дає.
Далі, якщо все буде добре, на мене чекає купа аналізів. Вони мають допомогти визначитися з правильною «хімією», щоб почати лікування.
Чи виходить у мене думати про щось інше? Звичайно. Маю багато планів на своє життя. Його ж треба будувати, розвивати, починати якусь власну справу.
Я до останнього не могла повірити, що у мене пухлина. Тепер буду до останнього з нею боротися. І переможу.
Віка вже пройшла променеву терапію, хіміотерапію, і все це коштувало майже 200 тисяч гривень. Гроші допомагали збирати рідні, друзі та звичайні небайдужі. У тому числі і за рахунок нашої минулорічної публікації (читати) Віка отримала необхідну суму на терапію.
Сьогодні перед дівчиною новий виклик – операція. На неї потрібно зібрати 186 тисяч гривень. І часу обмаль. Лікарі кажуть, що оперувати потрібно не пізніше, ніж за місяць. Інакше пухлина може почати прогресувати.
Ми можемо допомогти.
Картки ПриватБанку:
5168 7427 1018 0153
4149 6293 9429 6032
Шуляк В. Б.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Kostyantyn Gorbatyuk
Kostyantyn Gorbatyuk
Звернутись на консультацію можете безпосередньо до мене (Горбатюк К.І.)
Radbul
Viktoria Postova