Рік тому на Майдані пролилася перша кров. Сергій Нігоян, Роман Сеник та Михайло Жизневський - стали першими, хто поліг на Грушевського. Але досі за смерть активістів ніхто не відповів.
Що зроблено нашими політиками, владою, з того часу, як їм Народ дав можливість правити в Державі? Правильно – нічого. Виникає логічне запитання до влади, за що ж тоді загинула Небесна Сотня?
Чи вірю я в реформи? В мене юридичного стажу вже сімнадцять років. Я приблизно знаю, що необхідно зробити в правоохоронній системі для того, щоб відновити довіру людей. Про це я неодноразово писав на своїй сторінці і в ЗМІ. Для того, щоб робити належні реформи спочатку потрібне бажання, чітка правдива інформація про стан правоохоронних органів і відповідна кваліфікація самих реформаторів. Судячи по тому, що відбувається зараз у Державі в мене складається таке враження, що представники органів влади взагалі не хочуть реформ, їх все влаштовує, в них кризи немає. Скорочення штату правоохоронців, зменшення їм заробітних плат це не є реформи це потурання до корупції, яка в свою чергу призведе до загальнодержавного колапсу. Але надії є, бо без відповідних реформ грошей не дадуть, тому наших посадовців будуть тримати на такому собі мотузочку, тобто реформи взамін гроші. Їх спасає тільки одне, що на сході України війна і люди поки не будуть виходити на мітинги. Але в них часу до весни, а потім терпець людей лопне.
Україна - понад усе!!!