Напевно, що серед нас мало таких, у кого немає жодного з рідних чи знайомих, які не приймали участь у бойових діях. Люди, які повернулися, пройшли багато випробувань. Вони перебували у жахливих умовах і тому їх організм, їх психіка змушені були адаптуватися до тих умов, щоб вижити й виконувати бойові завдання. Але тепер вони повернулися і ми можемо допомогти їм адаптуватись до мирних умов більш комфортно і швидше. Ось деякі поради по поведінці рідних й близьких.

Війна змінює усіх нас.

За час перебування на війні чоловік змінився. Так само за час очікування змінилася і його сім’я: діти подорослішали, дружина вимушено стала більш самостійною.

Основні випробування вже позаду. Разом з тим, усім потрібен деякий час: ветерану – щоб адаптуватися до умов мирного життя, а рідним та близьким – щоб зрозуміти та прийняти зміни у ветерані.

Тому пошук порозуміння – це спільний процес, в якому обидві сторони мають виявити терпіння один до одного, повагу і готовність до компромісу. Але не потрібно забувати головного: сім’я знову разом, а попереду – життя, спільне щасливе життя!

Набутий досвід, напрацьовані війною правила, які дозволяли учаснику бойових дій вижити в бойових умовах, після повернення певний час продовжуватимуть визначати його поведінку.

Близькі люди у цей період матимуть справу неначе з іншою людиною, яка певний час буде жити ще нібито “на війні”.

Водночас, сім’я також може реагувати на учасника бойових дій не так, як раніше, через незвичні (негативні, на їх думку) зміни в ньому та через зміни в них самих.

Учасник бойових дій може прагнути отримувати від оточення підтвердження того, що він боровся за краще майбутнє, за свою землю, а його участь у бойових діях була виправданою і корисною.

Чоловік може й не висловлювати це бажання вголос.Членам сім’ї краще зачекати, доки він сам буде готовий поділитися спогадами та враженнями із свого бойового досвіду. За нагоди їм бажано схвалювати вірність виконаних ним дій, що принесли користь суспільству.

Військовослужбовець, який нещодавно повернувся з району ведення бойових дій, відчуває виснаження. Це може проявлятися у відчуванні втоми навіть після відпочинку, зниженні можливостей та якості виконання службових обов’язків (до 3-х місяців).

Правила поведінки з учасником бойових дій

1. Не підходьте ззаду, навіть якщо хочете обійняти його. Краще наближайтеся збоку або спереду.
2. Не з’являйтесь перед ним раптово у безпосередній близькості. Також обов’язково попередьте про це дітей.
3. Уникайте створення раптових різких та гучних звуків у побуті (брязкання виделки по тарілці, посуду у мийці тощо).
4. Намагайтесь уникати (не створювати) побутових ситуацій, які можуть роздратувати його.
5. Навіть з урахуванням усіх негативних емоцій, які могли накопичитися у вас за час його відсутності, не демонструйте їх йому!
6. У разі спільного перегляду телепередач намагайтеся оминати сюжети, пов’язані з війною, насильством, вбивствами тощо.
7. Якщо ви доручаєте чоловікові певні побутові завдання, простежте за тим, щоб вони були не занадто складними, особливо на початку.

Правила спілкування з учасником бойових дій

1. Не примушуйте його розповідати про війну.
2. Не перебивайте,не зупиняйте його, коли він говорить.
3. Слухайте його уважно.
4. Не надавайте оцінок почутому від нього.
5. Не використовуйте під час спілкування висловів на зразок “Війна – це пекло”, “Ти можеш залишити все у минулому”, “Так, я розумію”тощо.
6. Не приймайте ішень щодо нього (наприклад, щодо необхідності звернення до психолога) поспіхом, в невдалий момент, без попереднього уважного вислуховування.
7. Не вказуйте, що йому слід робити.
8. Не давайте йому порад, попередньо не вислухавши його уважно.

Для надання поради обирайте слушну для цього мить. Переконайтеся, що він не проти її вислухати.

І пам’ятайте: це ваш коханий чоловік, турботливий та люблячий батько, син, брат. Дайте йому час, любов, підтримку, ваше терпіння. Бо він дав і пожертвував набагато більшим заради миру і нашого з вами спокою.

Надалі будемо розглядати й надавати поради по допомозі учасникам бойових дій та членам їх сімей більш детально по окремих проблемних питаннях.

Був використаний матеріал із збірки:
Я повернувся: психологічний порадник / Міністерство оборони України, Наук.-дослід. центр гуманітар. проблем Збройних Сил України: Н.А. Агаєв, О.Г. Скрипкін, А.Б. Дейко, О.В. Еверт. – К.: НДЦ ГП ЗС України, 2016. – 20 с.