У нашій країні вже п’ятий рік йде війна. Її називали АТО, зараз ООС. Багато хто не бажає визнавати цього факту. Тому що страшно, тому що боляче, тому що не загоїлись ще рани після першої і другої світової, афганської воєн. Тому що генетична пам’ять нашої нації дуже потужна і так не хочеться визнавати, що знову на нашій землі вбивають, її топче ворог.
Ми робимо вигляд, що все добре. Ми святкуємо, одружуємось, веселимося. Та звідти, де стріляють, де пекло на землі, повертаються хлопці й дівчата. Повертаються додому, у свої сім’ї, до своїх дітей, коханих, батьків. Їм тяжко, тому що феєрверки й салюти дуже схожі на обстріли з градів та мінометів; тому що там ти живеш одним днем, бо завтра може не бути, а тут плануєш своє життя на десятиріччя. Тому що там відчай, страх, біль, ненависть, а тут радість, минуле, майбутнє. Тут буденність й сім’я, яку потрібно забезпечувати, годувати, вчити. Для цього потрібні гроші, які потрібно заробляти. І тому рани, у тому числі й душевні, лікуються. Місто знову стає рідним. Цивільні люди перестають дивувати, а іноді навіть й дратувати. Життя продовжується і його потрібно влаштовувати далі, у тому числі потрібно знайти роботу.
Гостро постає питання працевлаштування ветеранів, які повернулись із війни. Із цим пов’язано багато легенд та нісенітниць, про які дуже часто можна прочитати чи почути. Серед них і скандальна заява одного з посадовців про 93% загрози. Але вже точно можна сказати, що дійсно, у невисокого відсотка ветеранів є деякі проблеми, із якими потрібно працювати: проходити реабілітацію, отримувати кваліфіковану медичну, психологічну, соціальну допомогу.
Але більшість військових дуже успішно адаптувались у мирне життя й дійсно потребують допомоги саме у працевлаштуванні. Багато хто з них, повернувшись, змінили свої пріоритети, свій світогляд. І тому начасі їм є неактуально повертатись на попереднє місце роботи. Потрібно усвідомити, що це люди, які мають дуже великий життєвий досвід. Вони відрізняються від нас своєю мудрістю, своєю глибиною світосприйняття. Але це ті-ж люди, якими вони були, коли йшли нас захищати. Із своїми потребами, бажаннями, цілями. І однією із таких цілей є працевлаштування.
Я хочу привести інтерв’ю мого колеги військового психолога Андрія Козінчука. Він на собі випробував що таке війна, і що таке повернення із війни. Тому ця людина як ніхто знає і має право давати поради роботодавцям по працевлаштуванню саме колишніх військових, які ніколи не будуть «колишніми» і назавжди залишаться солдатами, військовими, вірними присязі і своїй честі.
Публікується з дозволу А. Козінчука.
«Ветеран – це така людина, яка в свій час взяла на себе відповідальність. І вона не тимчасова, йому не все одно, йому не байдуже. Чому взагалі треба брати ветерана на роботу? Ніхто крутіше як ветеран не знає, що таке дисципліна. Він бачить, що той, хто порушує дисципліну на війні, ця людина гине, або вона призводить до чогось. Він може бути сам недисциплінований, але він знає, що таке дисципліна.
- Цей ветеран перший прийде на роботу і крайній піде;
- Він знає, що таке групова відповідальність;
- Він знає, що мій цех, мій департамент, моє управління, воно має бути найкрутіше;
Запитайте у десантника, хто найкрутіші у військах: десантники; у морпєха запитайте: тільки морська піхота; у піхоти запитайте: всі молодці, але піхота крутіша, ми-ж знаємо. Связісти, журналісти, вони знають. І оцей ветеран буде стояти за своїх. Ми є найкращі.
Що важливо усвідомити роботодавцю:
- не обманювати: якщо ви будете брехати, ви будете страждати;
- гідно ставитися: якщо ви будете відноситися без гідності, ви будете страждати.
- Не треба його заохочувати і казати, що він герой, або вона. Треба просто бути і все. І усвідомлювати, що людина працює.
- Якщо ви обіцяли одну зарплату, такі вихідні, і не стримали своє слово, повірте: цей ветеран буде відноситись до своєї роботи також. Але я вважаю, що якщо ви берете ветерана на роботу, ви правильно розставили задачі, то вас очікує тільки успіх. Ветерану дуже важливо перемогти. І якщо ми не встигли на фронті це зробити, бо ще триває війна, ми це зможемо зробити в офісі.»
Оригінал інтерв’ю тут: https://www.youtube.com/watch?v=d7YdzIEdcKQ
