Судовий розгляд справ, пов’язаних із спадкуванням нерухомого майна

Судовий розгляд справ, пов’язаних із спадкуванням нерухомого майна, є актуальним питанням, оскільки спрямований на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав спадкоємців стосовно такого особливого та цінного виду майна, як нерухоме. Необхідно підкреслити, що законодавство України, зокрема ЦПК України не містить особливого порядку розгляду даної категорії справ, окрім окремого провадження, стосовно визнання спадщини відумерлою (ст.ст. 274-278 ЦПК України). Проте, щодо позовного провадження у даній категорії справ ЦПК України встановлює специфічні вимоги: до визначення підсудності таких справ (виключна підсудність за місцем знаходження нерухомого майна – ч.1 ст.114 ЦПК України), суб’єктного складу (зокрема, залучення нотаріуса, який відмовив у видачі свідоцтва на спадщину), коло матеріальних норм, на основі яких повинні вирішуватися справи про спадкування нерухомого майна (ЦК України, ЗУ «Про нотаріат») тощо.

Проблемні питання судового розгляду вказаних справ висвітлені у Постановах Пленумів, листах та узагальненнях вищих судових інстанцій України, зокрема, Постанові Пленуму ВС України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», Постанові Пленуму ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», Листі ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» та інших.

Проблематика питань, що пов’язані з судовим розглядом даної категорії справ полягає, насамперед, у належній підготовці позивачем (заявником) позовної заяви (заяви в окремому провадженні), формулюванні позовних вимог (вимог заяви), визначенні належного відповідача та залучення третіх осіб, зборі доказової бази та обранні правильної тактики та стратегії ведення процесу. В свою чергу, судді мають дослідити всі аспекти такої справи: від прийняття позовної заяви (заяви в окремому провадженні), підготовки справи до судового розгляду, дослідження доказів та встановлення обставин, що мають значення для справи, і до моменту прийняття законного та обґрунтованого рішення, щоб у подальшому забезпечити його належне виконання з метою відновлення прав та законних інтересів сторін. З точки зору відповідача, то йому варто докладати максимальних зусиль для пошуку контрарґументів щодо позовних вимог та поданих позивачем доказів.

На етапі ініціювання судового розгляду справи про спадкування нерухомого майна позивач повинен чітко визначити предмет і підставу позову, щоб суд міг визнати факт порушення, невизнання або оспорення його прав. Особливістю справи про неправомірність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину є обов’язкове надання суду відповідної постанови нотаріуса про таку відмову. Також важливим є питання дотримання порядку оскарження відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, що регламентується Законом України «Про нотаріат».

Формулювання позовних вимог та визначення належного відповідача у справах, пов’язаних із спадкуванням нерухомого майна має ключове значення, оскільки неправильно сформульовані позовні вимоги, навіть у разі їх задоволення, з високим ступенем імовірності не будуть виконані фактично.

Крім того, залучення неналежного відповідача, тобто особи, у діях якої відсутні порушення (невизнання, оспорення) прав позивача, призведе до відмови у задоволенні позову або неможливості виконання рішення через відсутність достатнього обсягу повноважень.

У судовій практиці наявна особливо гостро постає проблема підміни статусів відповідача та третьої особи, коли суди, на вимогу позивача залучають третіх осіб (нотаріусів, органи державної реєстрації та ін.) та зобов’язують їх до вчинення певних дій, хоча позовні вимоги можуть заявлятися лише до відповідача, а не третіх осіб.

Потрібно також виділити випадки, коли спори стосуються спадкування нерухомого майна, яке не було зареєстроване та (або) прийняте у експлуатацію, у встановленому законодавством України порядку. При вирішенні таких спорів слід враховувати, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації, отже нерухоме майно, право власності на яке не було зареєстроване, безпосередньо не може бути спадковим майном. В таких випадках судова практика та науковці пропонують різні моделі вирішення таких спорів: від формулювання вимог про зобов’язання відповідача (орган, який здійснює державну реєстрацію) зареєструвати таке майно і до трактування незареєстрованого майна як сукупності будівельних матеріалів, власником яких був спадкодавець. Аналогічно і з об’єктами незавершеного будівництва, які не здані в експлуатацію.

У випадках судового розгляду справи, про спадкування незареєстрованого (не зданого в експлуатацію) нерухомого майна судам потрібно виходити з того, що до спадкоємців переходить право щодо  реєстрації (право здати в експлуатацію), а отже вони не повинні втрачати можливість успадкувати таке майно. У разі неправильного визначення відповідача або покладення обов’язків на третю особу, такі рішення підлягають повному або частковому скасуванню. 

Реєстрація права власності на земельну ділянку

Якщо крім правовстановлюючих документів (підстава виникнення права на ділянку) немає жодних інших документів на земельну ділянку,...

Судовий розгляд справ, пов’язаних із спадкуванням нерухомого майна

Судовий розгляд справ, пов’язаних із спадкуванням нерухомого майна, є актуальним питанням, оскільки спрямований на...

Вітаю з Великоднем! Щасливих свят!

Дорогі друзі! Христос воскрес! Воістину воскрес! У світле свято Воскресіння Христового прийміть найщиріші вітання! Нехай...

II Всеукраїнський дебатний турнір "Майстерність судової промови"

Шановні студенти! Запрошуємо вас взяти участь у ІІ Всеукраїнському дебатному турнірі з цивільного права і процесу «Майстерність...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up