Сергій Свитко. Що далі?

«В облраді влаштували балаган і так не почали сесії», - під таким заголовком вийшла інформація на одному з новинних сайтів Вінниці. Що не личить органу самоуправління області. 

Що ж відбувається у Вінницькій обласній раді? Хто проти кого воює? Як у цих боях задіяна громадськість? Коли закінчиться протистояння?, -  ці та багато інших запитань задають невтаємничені у політичні секрети та нюанси мешканці Вінниччини. І не отримують відповіді…
Люди ж обізнані таких питань не задають. Бо для них і так все очевидно: в облраді існує два табори. Пропризедентський і проти президентський. 
У одному таборі – абсолютна більшість – біля 80 депутатів із 132, у іншому – меншість. Біля 40 депутатів.
Перший табір сформувався під впливом губернатора області Анатолія Олійника, другий – під впливом депутатів з фракції «Батьківщина» і групи Татусяка з 4 депутатів.
Тож, як бачимо, виборче протистояння на Вінниччині не закінчилося. 

«Ты помнищь, как все начиналось…»

26 лютого на 2 засіданні 22 позачергової сесії Вінницької обласної Ради 6 скликання таємним голосуванням головою Вінницької обласної Ради обрано СЕРГІЯ СВИТКА,  голову обласного осередку Народного Руху України, депутата обласної Ради, члена фракції  ВО "Батьківщина". Скоро виповнюється півроку, як радою керує нове керівництво. 
Новообраний голова тоді пообіцяв конструктивну співпрацю з усіма фракціями і депутатськими групами та заявив, що збирається зберегти усі попередні напрацювання. Сергій Свитко озвучив присутнім програму дій на найближчий час. Серед пріоритетів назвав  наповнення бюджету, виплату зарплат та пенсій людям, боротьбу з корупцією.
«Я буду приділяти увагу усім галузям, але в першу чергу соціально-економічним питанням», - зазначив новий очільник обласної Ради.
Проте оцінити здобутки нового голови обласної ради доволі складно. Якби на його місці був, припустимо, якийсь "регіонал", ситуація була б аналогічна. Гучних антикорупційних викриттів на Вінниччині не сталося. Зате стався гучний люстраційний провал. Та кілька скандалів, пов’язаних з ім’ям Сергія Свитка.

Провал люстрації

Люстрація влади – одна з справедливих вимог майдану. Але у Вінницькій області цей лозунг зрозуміли з точністю до навпаки. Люстрацію почали з обласних медичних та культурних установ. І люстрація у такій формі була дискредитована. 
Сергій Свитко, його оточення та кілька громадських активістів вирішили зняти з посади кількох головних лікарів обласних медичних закладів та директора Вінницького музичного училища Станіслава Городинського. Не маючи змоги зробити це у законний спосіб, Сергій Свитко намагався примусити колективи виступати проти власних керівників. Проте... абсолютна більшість працівників підтримали своїх директорів, і обласній раді довелося робити гарну мину при поганій грі.
Іронія ситуації у тому, що Майдан вимагав люстрації ВЛАДИ, а не бюджетників. А ось власний апарат обласної ради, у якому працюють багато з колишніх функціонерів Партії регіонів, Свитко "почистити" не здогадався. Або не схотів.

Когнітивний дисонанс

За відсутності реальних справ голови обласної ради політичні рухи його команди виглядають хаотичними та відверто деструктивними. Особливо це резонує з діяльністю облдержадміністрації. Так, в ОДА організували та відправили на Схід вже більше ніж 400 тон гуманітарної допомоги мешканцям Сходу, що є найбільшим показником в країні, налагодили виробництво бронежилетів на Вінниччині і забезпечили засобами захисту до 600 бійців. Придбали для Військово-медичного госпіталю дорого вартісне медичне обладнання, налагодили співпрацю з благодійними фондами, підключили та скоординували допомогу духовенства, тощо. Натомість керівництво обласної ради виявилось неспроможне працювати в цьому напрямку. Це стосується і головного функціонального навантаження голови ОР. Організація та проведення сесій обласної ради. Тут теж маємо постійні проблеми.

Свитка грає свита

Як відомо, оточення керівника, його апарат – одна з головних точок опори у кожного керівника. До встановлення і формування своєї точки опори Сергій Свитко підійшов дуже легковажно. Більшість людей, що працюють в апараті обласної ради – люди екс-голови Сергія Татусяка, які наче у спадок перейшли працювати до нового очільника Ради.
Найбільш одіозний приклад – помічник голови облради Роман Джабраїлов. Це людина з найближчого оточення Сергія Татусяка. Він і не приховує цього. Виставляючи фотографії зі з’їзду нової ПР на власній сторінці у соціальній мережі Фейсбук.
Не далеко від нього пішли й керівник апарату ради Степан Нешик, його заступниця Тетяна Яременко, начальник відділу зовнішніх зв’язків і промоції Володимир Мережко, перший заступник голови – Ігор Кревський та інші – колишні регіонали, люди сформовані у команду Сергієм Татусяком. 
Виникає логічне запитання: як новий «демократичний» голова може співпрацювати з старим апаратом?

Скандал за скандалом

Якщо задати у пошуковику Google слова «Вінницька обласна рада» то прочитаємо, що вся діяльність ради проходить у атмосфері скандалів, політичних розбірок та інтриг. То в раду на засідання не пускають пресу, то охорона лупцює активістів на вулиці під час засідання, то голова «люструє» бюджетників, замість того, щоб люструвати чиновників, то на нього «тиснуть» одіозні представники громадськості. То депутати блокують засідання ради, що аж губернатор має втручатися в ситуацію.
То Свитко свариться з Вінницькою міською радою і просить прокуратуру перевірити «земельні» рішення. То відправляє журналістів до лікарні, щоб перевірили, чого бракує в операційній дитячої обласної лікарні. І категорично не хоче скорочувати апарат та посаду заступника, яку займає Наталія Солейко. 
Одним словом, аж жахи беруть. Хто буде керувати областю, якщо у 2015 році запрацює реформа місцевого самоуправління? Зрозуміло, що виконком цей склад Вінницької обласної ради не спроможний створити. Принаймні, при цьому керівництві. А вибори до облради будуть аж в кінці жовтня 2015 року… 
Проте не все так погано. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення про звільнення з посади голови обласної ради приймається на її пленарному засіданні ради шляхом таємного голосування більшістю депутатів від загального складу ради. І якщо у депутатів не вистачає сміливості приходити на сесійні засідання, може хоч у цьому питанні вони проявлять принциповість