Міська влада Вінниці збирається реконструювати Меморіал Слави у сквері імені революціонера Миколи Козицького. Радяться, розглядають проекти, моніторять думку громадськості… Що це має бути? На мою думку, Меморіал національного примирення, такі вже є в Іспанії і Прибалтиці.
Наступне питання – яким йому бути? За своїм походженням душа людська – християнська. Жоден знак – зірка чи герб – душу християнську не заспокоїть. Тільки Хрест! Це має бути величезний Хрест – дубовий, металевий чи гранітний, байдуже – з написом: «Синам України, які змагалися за її волю і добро в супротивних станах, а всіх їх, праведних і грішних, примирила Вічність. Мир прахові вашому у политій вашою кров’ю предківській землі. Скорботна мати – Україна. Споруджено громадою м. Вінниці на відзнаку 23-ї річниці Державної незалежності України».
Такий Хрест вже було встановлено з ініціативи видатного українського письменника Миколи Рябого і при підтримці влади Крижопільського району, особливо П. Кубаля і В. Романцова, та освячено панотцями Української церкви на спеціально насипаному високому кургані в селі Городківці з нагоди 5-ї річниці незалежності.
Меморіал національного примирення у Вінниці має бути не на вулиці імені ленінського революціонера, а на вулиці з повернутою їй давньою назвою – імені Богдана Хмельницького, як було в часи Української Народної Республіки. Там же потрібно спроектувати Алею Небесної сотні зі встановленням в майбутньому бюстів полеглих на Майдані вінничан.
Тепер щодо історичного будинку колишнього готелю «Савой», відданого під офіс обласному адміністративному суду, навколо якого нині киплять пристрасті вболівальників за його подальшу долю. Голова Вінницької обласної ради, або як його ще називають «народний голова» Сергій Свитко підтримав мою пропозицію створити в цьому будинку меморіальний кабінет голови Директорії Симона Васильовича Петлюри і вже дав перші розпорядження керівництву обласного департаменту культури і обласного краєзнавчого музею.
Потребує коригування і текст меморіальної дошки на «Савої», він мав би бути десь такого змісту: «За часів визвольних змагань українського народу 1918 – 1920 рр. Вінниця не раз ставала тимчасовою столицею Української Народної Республіки. В цьому будинку, колишньому готелі «Савой», працювала Директорія – уряд УНР, який спочатку очолював В.К. Винниченко (з середини листопада 1918 р. по березень 1919 р.), а далі – С.В. Петлюра. Слава Україні!
Якщо ми хочемо жити по-європейськи, то й думати і діяти маємо також по-європейськи, відкинувши геть всі старі догми й стереотипи, сміливо дивлячись святій правді у вічі.
І тоді нарешті заспокояться праведні душі християнські – не лише померлих, але й живих!..
Anonymous