Напередодні різдвяних та новорічних свят виникає бажання нагадати багатьом вінничанам ті істини, про які вже п'ятий рік майже на кожному кроці кричать волонтери, військові психологи, ветерани війни, й самі діючі військові Напередодні різдвяних та новорічних свят виникає бажання нагадати багатьом вінничанам ті істини, про які вже п'ятий рік майже на кожному кроці кричать волонтери, військові психологи, ветерани війни, й самі діючі військові.
Людина, яка воювала, повертається до мирного життя і, як раніше вже було не раз наголошено, їй потрібен час для того, щоб реадаптуватися, тобто повністю увійти у наш мирний світ. Вона має переналаштуватися - звикнути до безпеки, до цивільних людей, до нерівномірності нашого цивільного життя, до неперервного сну уночі та того, що за рогом будинку не буде підстерігати ворог. І ще до того, що не потрібно бути постійно у напрузі, у вічному відчутті, що будь-якого моменту може початися обстріл. Військові обов'язково адаптуються, пройде якийсь час і відновиться сон, зникне відчуття постійного страху. Коли людина потрапляє в небезпечні умови, її психіка й організм налаштовується на той ритм життя, який необхідний саме там, де потрібно вижити. Тобто, грубо кажучи, вона виробляє нові звички й навички. Вони підсилюються й закріплюються умовами, в яких перебуває солдат. При поверненні до мирного життя йому потрібно утворити нові нейронні звязки - тобто власне виробити нові навички, які колись були звичними й повсякденними . Але потрібен час й відповідні умови. Це відчуття постійної безпеки, яке також має закріпитися. Навички - це уміння, що внаслідок численних повторень стають автоматичними і виконуються без свідомого контролю. Тобто, якщо чути вибухи, то людина відразу приймає положення, при якому вона має найімовірніші шанси вижити. І якщо до цього вона вже деякий час перебувала у стані певного спокою, то раптові нагадування можуть перервати новоутворені навики і знадобиться значно більше часу для їх відновлення.
Вже стало зрозумілим, що я маю на увазі вибухи від феєрверків та салютів. Так, починаються свята, життя продовжується: одружується молодь, народжуються діти, хтось закохується, у когось з'являються нові захоплення й радощі. Але давайте будемо памятати якою тяжкою й жахливою ціною розраховуються ті, хто повернувся з пекла під назвою війна. Наше мирне небо, наша можливість святкувати й радіти дуже дорого коштує, й відмовитись від одного з виду святкувань не є жертовним і неймовірним. А повага до воїнів, до захисників, буде тією маленькою краплиною нашої вдячності й визнання їхнього подвигу.
Посилання на джерело: https://vn.20minut.ua/Vid-Chytachiv/pamyataemo-z-povagoyu-pro-voyiniv-10751184.html
