Дякуємо тим, хто нас захищає

У День Незалежності України виникло бажання подякувати тим, хто забезпечує нам можливість святкувати, відпочивати й радіти. Тут не відчувається війна, вона здається якоюсь нереальною, ніби це відбувається не з нами, не на нашій землі і не в нашій країні. Так не хочеться вірити у жахливу дійсність.

Я пам’ятаю свою покійну бабусю, якій на початку Другої світової війни виповнилось 18 років. Тож всю війну вона пам’ятала і сприймала свідомо. Бабуся пережила дві голодовки, німецьку окупацію, переслідування радянським режимом. Лише коли почали відкрито говорити про звірства Совєтів, коли вже була Україна незалежною, то розповідала й про те, як боялися сусід сусіда й родич родича, боялися лишній раз показатися на вулицю, настільки страх був сильним. Але назавжди у мене в свідомості закарбувалася її фраза: «Нічого, дитинко, то не страшно. Лиш-би війни не було! Ото справжнє лихо! А все інше можна пережити!». Бабусю, Ви не дожили до цих часів. Можливо, це й добре.

Та війна прийшла. Прийшла підло, підступно, у самі неймовірні часи, коли Україна була чи не найбільш вразливою. З боку того, хто називався братом.

Зараз вже зрозуміло, що то для нас вона була неочікувана. А дехто до неї готувався і планував давно і ретельно. Та неможливо передбачити й прорахувати усе, коли у тебе амбіції неймовірних розмірів й нереальне сприйняття дійсності.

 Вони програли. Вони не врахували силу духу нашої нації. Тому, коли я чую про характеристику українців приказкою «Моя хата з краю…», я маю що відповісти.

 Ні! Наша хата не з краю! Чи був ще в історії приклад, коли ворога зупинили прості люди?! Згадайте ті часи. Згадайте волонтерів, які вдень і вночі збирали кошти, речі, продукти. Вони не спали, не їли, не бачили сімей. Тому що потрібно було зупинити скажену орду. Я пам’ятаю історію про дідуся, який щодня перетинав кордон із Польщею і на собі переносив по одному бронежилету і касці. Бабусі, що віддавали свої збережені «на смерть» кошти. Дітки, які накопичували чи не роками на омріяні іграшки. Все йшло на допомогу армії. Я пам’ятаю Психологічну Кризову службу, психологів, що майже жили у військовому шпиталі, які тоді вчилися надавати допомогу при бойовій психічній травмі. Таких прикладів тисячі.

Та головні у цьому були люди, які першими взялися до зброї. Серед них були ті, які ніколи до цього її не тримали у руках. Вони знали, на що йдуть, усвідомлювали, що ціною може бути їхнє життя. Так вчиняють справжні громадяни, патріоти. Так було всі віки, коли з-за кордону сунула навала, кожен брав зброю і йшов захищати свою сім’ю, землю, народ. І так сталося зараз.

Не всі розуміють, що відбулося і продовжує відбуватися. Навіть після вибухів у Калинівці, коли, здавалося, усі мають усвідомити  – війна на порозі й ніхто не знає, що буде завтра. Але все таки страшно впускати її до себе в душу. Тому так і живемо. Тому деякі зачерствіли настільки, що воліють не помічати цих хлопців та дівчат, не помічати їх болю, їх ран, осиротілих діток й знедолених матерів. Коли неможливо терпіти якийсь душевний біль, то робиться вигляд, що його не існує – він витісняється. І ніби й живеш далі, ніби все як і було: свята, радощі, фонтани. Але підсвідомість все тримає, і не все так просто як здається. Ось ми й поділилися: на тих, хто сильний, хто воює, хто бачить і розуміє і щось робить для країни; й на тих, хто не має стільки сили, щоб признатися собі у дійсності.

Ми маємо тут цей спокій завдяки тим, хто спить у бліндажах. Завдяки тим, хто жертвує собою кожну мить. Завдяки тим, хто серед нас. Кого не впускають у маршрутку по посвідченню, кого маринують у чергах для отримання льгот, про що вони не мали-би взагалі перейматися, бо ми повинні це їм зробити. Завдяки тим, хто лікує не тільки тілесні, а й душевні рани.

Ми проходимо мовчки і дозволяємо бруднити словесно нашу країну прихильникам Росії. І ми їдемо на заробітки до Москви й відпочивати у Крим. Тут взагалі нонсенс, аж не хочеться на тому зупинятися, бо тема безкінечна. Та тим, хто зневажає своїх героїв, свою армію, не світить нічого доброго у майбутньому. Так, багато ще є над чим працювати. Багато помилок, які потрібно виправляти. Потрібно вчитися жити по новому, у новій країні і в новому статусі.

Тому потрібно подякувати тим, хто воював і продовжує боронити нас за наш спокій, за мир, за завтрашній день. І саме тому наша нація виживе, бо маємо таку силу і віру.

 

 

 

Коментарі (0)

Середина лютого неочікувано зробила нам чудовий подарунок. Вона нагадала, що скоро весна. Вже сонечко гріє ласкавіше, з-під...

Напередодні різдвяних та новорічних свят виникає бажання нагадати багатьом вінничанам ті істини, про які вже п'ятий...

Напевно, що серед нас мало таких, у кого немає жодного з рідних чи знайомих, які не приймали участь у бойових діях. Люди,...

У День Незалежності України виникло бажання подякувати тим, хто забезпечує нам можливість святкувати, відпочивати й...

Новини за сьогодні

Новини Вінниці за сьогодні

21:01 Що очікує долар, євро та рубль на наступному тижні (15 - 20 жовтня)? 20:01 Переведення годинника: через два тижні вінничани переходять на зимовий час 19:19 Мені діагностували рак! Що робити? (Практичні поради) 18:32 Поліція не розкриває й половини злочинів. Але вінницьке управління в ТОП-5 кращих Від читача 14:25 Збережемо довкілля Разом! 18:01 Зламав хрести та пам’ятники. Вандал не знає, чому він влаштував наругу на цвинтарі 17:38 Нацрегулятор погодив збільшення тарифу на розподіл для «Вінницягазу» 17:17 Понад сто мистецьких подій. З’явилася повна програма AIR ГОГОЛЬFEST 2019 16:30 «Сармат» та «Вікінги ЛТД»: кого з вінницьких бізнесменів перевірять на тижні 15:15 По Соборній на місці, де збили вінничанку, просять світлофор або білу зебру 14:11 Судитимуть водія Volkswagen, який на смерть збив жінку-квіткарку на Коцюбинського 14:03 100 гривень штрафу загрожує сину, який викинув ногу матері в річку 13:00 В Європі вирують циклони Rocco та інші. Яку погоду прогнозують у нас? 11:59 Покрова 2019. Що можна і чого не можна робити 14 жовтня 11:22 «Нива» приймає «Чайку» із Петропавлівської Борщагівки 10:59 Головні автомобільні новини – за 5 хвилин. Тиждень №41 10:48 У вінницькій шаховій «Формулі-1» діти «б’ють» ветеранів: школяр знову випередив майстрів 10:10 Бунтарі на двоколісних змінили місто. Як зароджувався велорух у Вінниці photo_camera 09:53 У Козятині фаната Ultras Nyva Ternopil вбило струмом на даху вагону. Перші подробиці play_circle_filled 09:30 Аптека інтимних товарів: 7 питань працівнику секс-шопу, за які не соромно
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up