На цьому фотознімку, зробленому у 1983 році відомим вінницьким фотокореспондентом, світлої пам’яті Валентином Хомлаком, ми з Кайсином Кулієвим, народним поетом Кабардино – Балкарії, депутатом Верховної Ради СРСР, лауреатом Державної премії СРСР, на тлі знаних у всьому світі Чегемських водоспадів, вкритих тієї пори льодом, але все ж «живих» - десь під їхнім крижаним панцером падала з гір вода, і чулися від того звуки, схожі на музику.
Вадим Вітковський з Кайсином Кулієвим
На схилі однієї гори Верхнього Чегему, де ми зупинилися перепочити і освіжитися водою з «Кайсинового джерела», поет розповідав тоді про свій народ, кабардинців і балкарців, їх історію, традиції… «Отам, - він показав рукою у синю далечінь, - отам – Дагестан, там живе мій товариш Расул Гамзатов… А там – Чечня… Там живуть горді й мужні люди…»
Ці його слова не раз пригадуються мені тепер, в час російської агресії проти моєї Батьківщини, коли чую, що на боці сепаратистів та різних покидьків нібито воюють проти нас… і чеченці?! В міжнародній мережі Інтернету я спілкуюся з гордою чеченкою Аміною Окуєвою, лікарем з Одеси, недавньою гостею програми Савіка Шустера, де вона від імені лицарів свого народу просила не ототожнювати найманців з Кавказу, їх самі чеченці називають «шакалами і псами Кадирова», з її рідною гірською країною – Республікою Ічкерією.
То хто ж тоді воює насправді проти України на сході? На відео і фото ми часто бачимо вояків «не слов’янської зовнішності»… Та й Інтернет аж гуде: «Чеченці!..»
Але ж справжні чеченці – це, передусім, вірні мусульмани, які ні за що в житті не порушать сур Корану, вони сповідують «нохчалла» - іншими словами, зібрання рекомендацій, «формул», яким має слідувати в житті істинний чеченець добровільно і свідомо. «Нохчалла» для справжнього чеченця, як для нас з вами, православних, десять біблійних заповідей. «Нохчалла» зобов’язує поважати будь – яку людину, і повага та має зростати в силу дальших родинних зв’язків. Неувага до брата вибачається, а до друга – ніколи! Образа мусульманина мусульманином може бути прощена, бо можлива їх зустріч Судного дня, а образа іновірця – ні, бо з ним мусульманину не зустрітися у засвітах. Особлива повага, як і у нас, українців, до жінки, матері, - при під’їзді до села, де ті мешкають, чоловік повинен злізти з коня й пішкувати. Малого чеченця з дитинства виховують воїном, захисником, вірним Аллаху, прививають дітям, як колись на Україні, відчуття волі і готовність її відстоювати зі зброєю в руках. Мабуть, тому українські хлопці з УНА – УНСО допомагали чеченцям воювати проти російської агресії і гинули під Грозним за їхню волю і незалежність. То скажіть, хіба можуть справжні сини Кавказу відрубати друзям колись подану руку допомоги, порушити «нохчалла», що вважається перед Аллахом смертним гріхом, за який їх прокленуть і матері?!
Коли хлопці з України їхали воювати у Чечню, як колись їздили їхні діди і прадіди в Іспанію диктатора Франко (пам’ятаєте, «я хату покинул, пошел воевать, чтоб Землю в Гранаде крестьянам отдать…»), то всі називали їх українцями, бо то були кращі сини нашої землі. А коли ми бачимо нині з автоматами і в зеленому камуфляжі «осіб неслов’янської зовнішності» на сході України, на боці сепаратистів, то ми називаємо їх найманцями, псами війни, бо кращі сини Чечні ніколи не стануть воювати з друзями і братами по різні боки барикад, на боці спільного ворога…
Anonymous
Anonymous
Anonymous
Anonymous
Anonymous