«Моє Щастя мріє про звичайне дитинство» — мама трирічного малюка, хворого на рак

— Моє Щастя мріє про звичайне дитинство: погасати разом з друзями на майданчику, піти в садочок, потоваришувати з другом, — розповідає Аліна Матійчук, мама хворого хлопчика. — Просто продовжити життя і назавжди забути про стіни лікарні, в яких він провів більше 2-х років.

Історія хвороби маленького Дениса починається в лютому 2017 року. Тоді йому було всього 5 місяців.

— Дениска ріс веселим, грайливим і активним малюком. Ніхто навіть не міг запідозрити, що його життю щось загрожує, — розповідає мама хлопчика Аліна. — Але одного разу ми потрапили до лікарні зі скаргами на праву ніжку. Після аналізів та обстеження у сина виявили новоутворення в стегні.

Малюка прооперували, а новоутворення відправили на гістологію. Результат якої ми чекали 10 днів, 10 днів нервів і припущень, 10 безсоних ночей, сотні молитов, думок і надій на хороший результат. Ми чекали… ми молилися… але виявилося, що це кіста еозинофільна гранульома. Лікарі говорили, що нічого страшного, просто потрібно спостерігатися. Але буквально через тиждень після операції, на мою дитину посипався ряд незрозумілих захворювань.

Аліна розповідає, що у Дениска почалася сильний дерматичний висип, потім двосторонній отит, золотисті цятки на голівці, збільшилася печінка і селезінка.

— Окремо це прості захворювання, якими може хворіти кожна дитина, — говорить Аліна. — Але в нашому випадку це виявилися симптоми дуже небезпечного захворювання.

У березні 2017 роки після імуногістохіміі і КТ малюку встановили діагноз: Гістіоцитоз з клітин Лангенгарса мультифокальне враження. Це орфанне (рідкісне) захворювання.

— Коли лікарі припустили, що у моєї дитини ця хвороба, я не знала, що це таке і навіть не могла вимовити діагноз, — розповідає мати малюка. — Гістіоцитоз вразив легені, печінку, селезінку, кістки скелета, тім’яної, клубової кістки, тимуса. Мою дитину роз’їдали пухлини. Мій стан і почуття в той момент не можна описати словами. Земля йшла з-під ніг, серце розривалося від болю, сльози текли рікою. Я не знала що робити, куди бігти, де знайти порятунку. Але я точно знала одне — ми будемо боротися, адже мій Дениска хоч і маленький, але боєць. А я не маю права опускати руки і лити сльози. З того моменту і почалася наша боротьба. Вихід був один — це лікування хіміотерапією.

Рівно два роки тому, в квітні, ми заступили на перший блок хіміотерапії. Було дуже страшно, я ніколи не забуду цей день, сину було всього 8 місяців, коли до нього підключали першу хімію, підключали кілька інфозуматів. Для мене це було дико і страшно, ми не знали чого нам чекати, як організм дитини відреагує на хімію. Адже одним з побічних ефектів було те, що хімія не тільки могла вбити хворобу, але і мого малюка. За ці два роки відбулося багато, ми пройшли більше 60 хімій і гормональної терапії, численні аналізи, обстеження, наркози, повторну операцію, рецидив, двічі потрапляли в реанімацію. Дениска був на волосині від смерті. Були хвилини радості і хвилини смутку, але за ці два роки я так і не змогла почути, що моя дитина здорова.

Лікування в Україні зайшло в глухий кут. Але великий шанс на одужання нам дають в Італії. Італійські лікарі мають іншу думку, свій підхід до лікування, і є дуже високі шанси на повне одужання мого Дениски.

Клініка в Італії має великий і позитивний досвід в лікуванні такого захворювання у діток. Але ціна такого лікування складає 80 000 євро. Це непосильна сума для моєї родини. Часу обмаль, за місяць нам потрібно бути у лікарні Італії

Карта ПриватБанк гривна

4149 4390 0888 4516

Матійчук Аліна Володимиріна (мама Дениса)

(067)1620319

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.