Лікуватися від сказу вінничани поїхали в Білорусь, бо у нас нема ліків

Чотири тривожні дні пережила родина Матвійчуків з села Жигалівка Калинівського району. Чотири дні вони шукали можливості врятуватися від найстрашнішого, що могло їх чекати. Перед тим  домашній улюбленець, котик Пушок, здивував неадекватною поведінкою. Спочатку вкусив за руку господаря, пана Миколу. Коли той розчищав сніг на подвір’ї, кіт спочатку став гризти чоловіка за чобіт. Той подумав, що Пушок так проситься гратися. Потім несподівано вп’явся зубами в праву руку. Поранив її до крові. Через деякий час накинувся на невістку Інну. Жінка в хліві присіла на стільчик доїти корову. В цей час кіт, який був поруч, випустив кігті і роздер їй палець на правій руці. До ранку палець спух, так само, як і рука у господаря.

Розпишіться: «Ліків нема…»

Навіть після цього в родині не придали особливого значення тому, що сталося. Увага перейшла на чоловіка Інни, Віктора Матвійчука. Той ставив машину в гараж і не помітив Пушка. Переїхав на смерть. Пан Віктор здивувався, чому це кіт не втік з-під колеса, коли запрацював двигун. Наступного дня про пригоду з Пушком розповіли старшому синові пана Миколи Олегові. Той одразу запитав, де поділи кота. Разом з батьком забрав тварину з прикопаного місця і доставив у ветлабораторію на експертизу. Там встановили, що їхній Пушок хворий на сказ. Саме цим пояснюється незвична поведінка тварини.

-У поліклініці Калинівської лікарні нам сказали, що ліків від сказу у них нема, - розповідає Микола Матвійчук. – Порадили шукати за кордоном. Нагадали про те, що у нас мало часу. Що швидше розпочати лікування, то воно ефективніше. Діагноз записали у медичну картку, там же вказали назву препаратів, яким маємо лікуватися. На прощання лікар сказав розписатися. Я поставив підпис під текстом про те, що обізнаний у відсутності в лікарняному закладі необхідного для лікування препарату.

-Завідувач поліклініки Калинівської лікарні теж був обізнаний з нашою бідою, - каже Олег Матвійчук. – У цьому переконався, коли брав виписку з картки. Тоді він повідомив, що вакцину їм давно не завозили. Треба шукати за кордоном.

Далекі родичі у Матвійчуків є в Росії, а знайома односельчанка проживає у Білорусі.

- Повірте, це страшно, коли знаєш, що тебе може чекати, а рятуватися нема чим, - говорить з сумом пані Інна. – Ви ж подивіться, які ще в нас з чоловіком малі діти. Менший Альошка схлипував, коли ми їхали до білорусів. Казав, мамо, ти ж повернешся, правда? А я собі давай плакати.

Родич у Росії застеріг, що препарат на кордоні можуть конфіскувати. Він планував передати його поїздом. Самим їхати в Росію у Матвійчуків не було можливості - не мають закордонних паспортів. Відлягло від серця, коли подзвонили з білоруського Гомеля, де проживає односельчанка. Та повідомила, що можуть приїжджати. У місцевій лікарні домовилися допомогти з лікуванням. Порадила на кордоні говорити, що їдуть у гості.

Білоруси дивувалися: «Така багата держава, а лікуватися людям нічим»

Від будинку Матвійчуків до будинку односельчанки у Гомелі спідометр автівки накрутив 550 кілометрів. Цю відстань подолали протягом ночі. На п’ятий день після укусу скаженого кота Миколі й Інні ввели першу дозу вакцини. Пані Інна пояснила, що гомельські лікарі розписали схему введення препарату. Лікування розраховано на 90 днів. Упродовж них має бути введено шість доз ін’єкцій. Три з них постраждалі вже отримали.

- Одна доза вакцини коштує 50 доларів, - уточнює Інна. – Загалом придбання препарату і витрати на дорогу обійшлися нам у 800 доларів. Білоруси навіть шприци дали нам з собою. І спирт для протирання поклали. Мабуть, думають, що й цього у нас бракує.

- Я маю 55 років трудового стажу, - каже пан Микола. – Через рік мені буде 70, а я ще працюю у Пиківському рибгоспі. Скільки віддав себе державі, а вона не здатна забезпечити мене навіть ліками! Добре, що діти дали грошей, що знайшлися добрі люди, які допомогли. А якби цього не було? Тоді що – поганяй до ями? За кого і за що тільки хлопці кладуть свої голови на Донбасі?

Покусаних стало більше

- Вперше чую від вас про цей випадок у Калинівці, - каже заступник директора обласного департаменту охорони здоров’я Надія Марусяк. – Щоб з’ясувати, що насправді сталося, проведемо службову перевірку. Якби з Калинівки повідомили про цей випадок, ми б шукали в інших районах, можливо, у когось є залишки.

Як стверджує пані Марусяк, в Україні відсутня вакцина для профілактики сказу. Це досить серйозна проблема. «Ми звернулися в усі інстанції, в усі аптечні мережі, тепер чекаємо відповіді, - продовжує співрозмовниця. – Надіслали також листа на адресу МОЗ, в якому висловили стурбованість ситуацією, що склалася із забезпеченням населення антирабічними препаратами. Повідомили про збільшення кількості пацієнтів, які звернулися по допомогу. Раніше були державні поставки. Тепер маємо закуповувати за місцеві бюджети і спецфонди. Кожен заклад, кожен головлікар має право на закупівлю таких препаратів. На їх придбання для лікувальних закладів області в бюджеті передбачено 700 тисяч гривень, торік виділяли 200 тисяч гривень.  Але де їх  де закупити?»

Анатолій Пірникоза, головний лікар Вінницького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф:

-У нашому закладі є залишки 30 доз вакцини проти сказу, зберігаємо їх на випадок надзвичайних ситуації, насамперед тих, коли виникне потреба надати допомогу дітям.  Для забезпечення лікувальних закладів імунобіологічними препаратами в державі створено підприємство «Укрвакцина».  На жаль, там не відповідають не тільки на телефонні дзвінки, а й на листи. Принаймні, наш медичний заклад на дочекався відповіді на листи, надіслані керівництву «Укрвакцини» ще в минулому році.

Сказ без лікування – 100%  смерть

Медики наголошують, що хворі на сказ повинні обов’язково лікуватися, бо хвороба має 100-процентний поріг летальності. Паралізується серцевий м’яз, дихальні шляхи, починаються судоми, параліч… Особливо небезпечні рани на обличчі або на шиї, тобто у верхніх частинах тіла. У таких випадках час на отримання першого уколу йде на години. Повільніше протікає хвороба, коли укуси зафіксовано на ногах, у нижній частині тіла. Вакцинуванню підлягають пацієнти навіть тоді, коли контакт з хворими тваринами відбувся через слину (заслинення обличчя, шиї людини). Препарати для лікування сказу в Україні не виробляють. Їх завозять з Індії, Росії, Франції. За інформацією обласного департаменту охорони здоров’я, у нашому регіоні, на щастя, не зафіксовано жодного випадку смерті від сказу. Такий показник зафіксовано упродовж десяти останніх років.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.