Дисципліна, батьківська гордість і здійснення мрій: чесними відгуками про ансамбль «Грація» поділилися вихованці (Новини компаній)

Пропозиція танцювальних колективів для дітей у Вінниці чимала.Чим вирізняється серед інших Ансамбль спортивного бального танцю «Грація» Вінницького міського палацу дітей та юнацтва, щиро розповіли батьки вихованців та дорослі танцюристи, які зростали в танцювальній сім’ї «Грації».

Двоє дітей тренера з пілатесу Євгенії Поплавської почали відвідували «Грацію» з 6 років. Дочці майже 16 років, сину – 13.

— Для мене важлива дисципліна,- розповідає Євгенія. — Всі по струночці вишикувалися, однакова форма, чіткий зрозумілий режим занять. Порядок, дисципліна, але разом з цим інтелігентне спілкування і повага до дитини. Мене покорили молоді, кайфові тренери, які розмовляютьз дітьми однією мовою. Серце повнилося неймовірною гордістю, коли донька Марія грала головну роль у танцювальному спектаклі «Дюймовочка». Призові місця, кубки, виступи на великій сцені – є насправді багато приводів для батьківської гордості.

— Ви - мама хлопчика. Що стало переможним аргументом на користь танців для сина?

— Я як тренер з пілатесу не з чуток знаю, що здоровий інтелектуальний розвиток дитини неможливий без фізичних навантажень. Ми пробували різні напрями, та я не мала цілі ростити професійного спортсмена. Музичність, відчуття такту, розвиток комунікації, фізичний розвиток – усе це ми знайшли в танцях. Діти подорослішали. Син вже кілька років займається греко-римською боротьбою, в нього класні показники. Але танці не полишає! У нас тренуваннякожен день, десь нестиковки з графіками репетицій і турнірів. Але сину в радість, бо змалку привчений до режиму в «Грації».

— А мені важливо, що це не лише спортивна дисципліна, а й концертна діяльність. У цьому «фішка» «Грації», - розповіла ще одна мама вихованиці Олена Громадська. — Їх запрошують виступати в Україні й за кордоном. Надзвичайно радісно і хвилююче, коли діти повертаються з закордонних відряджень із кубками й перемогами, подяками й призами.

Для нас був особливий момент, коли донька вперше вийшла на паркет зі СВОЇМ партнером. Тренер поставив їх разом і влучив в «10»! Перемоги в дочки бували й до цього. Але коли утворилася нова пара, ми побачили, як вдало підібрані партнери заряджають, стимулюють один одного, допомагають проявити себе. Звісно, бувають періоди втоми і небажання. Але коли діти помічають, що стали на рівень вище самих себе, з’являється внутрішня мотивація займатися серйозніше, без прогулів і ліні.

Приємно спостерігати, як змінюється наша дівчинка в систематичних тренуваннях.У неї ідеальне тіло, міцний прес, вона 6 разів підтягується на турніку, навчилася тримати спинку не лише на сцені, а й у повсякденному житті. Скажу відверто, рожевий – не наш колір, але танці додали плавності й граціозності її рухам.

Ще мені до душі дружні стосунки в «Грації» і спілкування поза танцями. Уявіть: влітку на 4 дні тренери, діти, батьки разом вирушили в похід. А там бадмінтон, настільні ігри, вогнище, обіди зі спільного казанка і вечори під гітару.

В «Грації» робила перші танцювальні рухи Марія Морено. Провівши 10 років в сфері архітектури, 6 років тому вона знову повернулася до здійснення дитячої мрії про танці. Стала викладати аргентинські танці й аргентинський фольклор. Проводить семінари й воркшопи на міжнародному рівні, має учнів по всьому світу.

— В моєму житті був не один танцювальний колектив. «Грація» – перша сходинка, на якій я вчилася виступати на сцені, тримати себе, носити туфлі на каблуках, красиво рухатися.  Найважливіше, чого навчилася саме в «Грації» - контакт з партнером. У бальних танцях успіх залежить не лише від тебе, а від уміння взаємодіяти з партнером. Там отримувала перший досвід постановок. Олександра Максимовича Мацюка називаю своїм танцювальним батьком. З теплом і ніжністю згадую його уроки та спільні проєкти. Це наставник, який пробудив у мені любов до танців, підтримував, створював можливості для розвитку.

Яскравим спалахом щоразу згадую чемпіонат Європи. Це було в 2000…,ой, пардон, - сміється, бо запам’яталося, наче це було вчора, — 1997 рік. Я вперше без батьків, ми вперше за кордоном. Я танцювала в парі з Павлом Мацюком. Ми посіли 5 місце в свій віковій категорії. Я в той момент вперше відчула, що саме в цьому колективі масштабний розвиток можливий. Є до чого прагнути, потрібно танцювати і мріяти.

Цього року нашому колективу виповнюється 25 років, - розповідає тренер Павло Мацюк. – Це команда, яка виростила не одне покоління тренерів. Деякі представники повертаються до нас після творчих пошуків. Ми зрозуміли, що разом сильніші, ніж поодинці. Швеція, Польща, Швейцарія, Франція – наші діти отримують запрошення виконувати шоу-номери на міжнародних фестивалях та в Україні. На уроки до вихованців запрошуємо відомих танцюристів, тренерів з інших міст України і не тільки.

Олександр Мацюк, Ольга Мацюк, Павло Мацюк, Аліна Мацюк, Михайло Мацюк, Денис Гладкий, Каріна Гладка, Олена Дементьєва, Андрій Коваленко - викладацький і тренерський колектив «Грації» - ширше, ніж творча колаборація. Це сімейна справа, яку започаткувало подружжя викладачів-танцюристів Мацюків. Через роки до команди приєдналися сини та їхні дружини. Сформувалися й інші тренерські сім’ї. Звісно, не буває без творчих розбіжностей, але завдяки сімейній складовій все вирішується по-чесному, відверто і щиро. Безперечно, в такій абсолютно здоровій атмосфері легше, приємніше та ефективніше виховувати учнів і своїх власних щасливих дітей.