Вінничанин Максим Дремлюга – дворазовий чемпіон світу та чемпіон Європи із радіопеленгації. Цей вид спорту ще називають «полюванням на лисиць». 16-річний кандидат у майстри спорту України навчається на тренера і згодом мріє передавати свої знання дітям. Максим Дремлюга також має золотий пояс по айкібудо і був чемпіоном області з футболу. Він полюбляє дивитися мультики і біатлон, монтує аматорське відео і підтягується 20 разів. Про все це та багато іншого – у інтерв’ю із відомим вінницьким спортсменом, цикл яких започатковує сайт «20 хвилин».
– Максиме, ти навчаєшся на тренера у Вінницькому гуманітарно-педагогічному коледжі. Тобто в групі разом із фізично підготовленими юнаками і дівчатами. Ти – серед кращих у спорті?
– В нашій групі є кілька приблизно рівних мені спортсменів.
– Які результати показуєш, приміром, у підтягуванні і віджиманні?
– Підтягнутися можу разів 20. Віджатися за хвилину– разів 40
– А ось у бігу, напевно, всіх одногрупників випереджаєш?
– На короткій дистанції мені можуть випередити, адже це не моя «фішка». А ось на довгих дистанціях у групі я лідер.
– По навчанню в цілому ти серед кращих?
– Навчаюся у коледжі непогано. Отримую стипендію, за навчання не сплачую.
– Якими предметами і науками цікавишся, окрім фізкультури?
– Хореографією, у нас є такий предмет. Ми вже вивчили вальс і деякі народні танці.
– Які фільми дивишся?
– Відвідую кінотеатри. Там дивлюся не лише різноманітні фільми (переважно – бойовики), але й мультиплікацію.
– Що читаєш?
– Книжки дуже рідко, часу на це бракує. В Інтернеті іноді читаю новини та спілкуюся в соціальних мережах («ВКонтакте», «Інстаграмі»). Друзів там маю достатньо – близько 200. Серед них лише кілька цікавляться радіопеленгацією.
– Яку музику слухаєш? І як вона допомагає зарядитися енергію перед відповідальними стартами?
– Музику слухаю з метою отримати задоволення, а не для того, щоб зарядитися енергією. Подобається багато стилів, тому можу назвати себе меломаном. Тяжію до класики.
– На тренуваннях у навушниках слухаєш музику?
– Ні. Це ні до чого.
– Маєш якість прикмети, які допомагають перемагати?
– У прикмети не вірю. Головне – професійно виконувати все на дистанції, і тоді прийде успіх.
– На змаганнях ти працюєш із радіоапаратурою. Техніка взагалі цікавить? Щось можеш зібрати власними руками?
– Ні, технікою не дуже цікавлюся.
– А з комп’ютером «на ти»?
– Часто користуюся програмою «Фотошоп». Вмію монтувати відео. Переважно – для особистих цілей, а не для висвітлення спортивних змагань.
– У дворі граєш з хлопцями в футбол, баскетбол чи інші рухливі ігри?
– Зараз – ні, бо немає компанії відповідного віку. Раніше грав у футбол часто.
– Ти займався ще якимось видами спорту, окрім «полювання на лисиць»?
– До цього займався айкібудо, футболом і плаванням. Найбільшого успіху досяг у айкібудо, де мав золотий пояс (це середній рівень). В футболі в складі юнацької команди виграв чемпіонат області.
– Зараз в Росії йде чемпіонат світу з футболу. За які команди ти вболіваєш?
– Мене це не цікавить. Я взагалі не вболівальник. Лише взимку дивлюся по телевізору біатлон. Можливо тому, що він дещо схожий на наш вид спорту. У біатлоні також треба виконувати дві різноманітні дії.
– Чому саме радіопелегація тебе захопила і відсунула всі інші захоплення на другий план?
– В інших видах спорту ми майже нікуди не виїздили. А ось у радіоспорту практично одразу після початку занять я вже поїхав на чемпіонат України. Це мене надихнуло і зацікавило на подальше підвищення свого спортивного рівня.
– Товаришуєш з іншими членами збірної Вінницької області і збірної України? Чи ви в першу чергу конкуренти …
– Ми спілкуємося, як друзі. Конкуруємо і боремося лише виключно під час перегонів. Взагалі атмосфера у вінницькій збірній із радіопеленгації – доволі дружна.
– Скільки у вінницькій команді нараховується спортсменів?
– Постійно – 20-25.
– Де Ви тренуєтеся?
– В лісових масивах Лісопарку, Парку дружби народів, Сабарову, Шкуринців, Зарванців. Постійна зміна місця занять додає цікавості і є важливою в плані якісної підготовки.
– Взимку, під час морозів, напевно, бігти взагалі не хочеться? А натомість виникає бажання випити гарячого чайку?
– Чайку, зрозуміло, хочеться. Але п’ємо його вже після забігу, беремо із собою термос. Коли сильно холодно, все ж розумієш, що тренуватися навіть у таку погоду необхідно і дуже важливо. Інакше годі й думати про високі показники.
– По снігу бігаєте на лижах?
– Ми їх не використовуємо. Тренуємося без них.
– Про що мрієш, сподіваєшся, хочеш досягти в житті?
– У спорті хочу досягати все нових вершин. Зокрема, з часом вигравати медалі на головних міжнародних стартах із радіопеленгації не лише серед юнаків, а серед чоловіків.
– Ваш вид спорту – виключно аматорський чи є професіонали. Іншими словами, чи можна заробити гроші у спортивній радіопеленгації?
– За свої досягнення я отримую стипендію міської влади. Сподіваюся, що це триватиме й надалі.
– Які цілі маєш у інших сферах життя?
– З часом, коли стану тренером, хочу зібрати команду гарних учнів. І щоб вони також демонстрували високі результати.
– Що можна сказати про ваших наставників і керівників Сергія Зеленського, Едуарда Зеленюка і Василя Колодяжного? Такий маленький тренерський колектив і такі значні успіхи, в тому числі й на міжнародній арені.
– Наші тренери мають значний досвід, в тому числі й в якості спортсменів. Тому їхні підказки на тренуваннях і перед стартом дають важливий практичний результат. Недарма разом зі мною тренується близько десятка чемпіонів і призерів міжнародних змагань.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Максим Тарасюк