Заборонений фільм для глядача - бажаний (ВІДЕО)

Павло ГОРБАНСЬКИЙ

«Тут людей немає, одні тільки комуняки або ті, хто їм допомагав. От і покажіть, що ви за вільну Україну», - каже дід Микола, дає в руки героям стрічки «Ми з майбутнього 2» шмайсери та наказує розстріляти всіх, хто у ямі.

Цей епізод фільму найбільше вразив експертів з Міністерства культури. І вони вирішили заборонити фільм для комерційного прокату в Україні. Це викликало справжній ажіотаж. Зараз фільм «Ми з майбутнього 2» - лідер по скачуванню з інтернету.

У російському фільмі "Ми з майбутнього 2" режисера Олександра Самохвалова простежується тенденція до розпалювання міжнаціональної ворожнечі і суб'єктивний погляд на історичні події, тому Міністерство культури і туризму не рекомендує картину для перегляду на території України. Про це повідомляє прес-служба Міністерства культури.

Режисер Олександр Самохвалов дивується, що його фільм заборонили до прокату.
- Наш фільм про те, як матусині синочки перетворюються на справжніх чоловіків. Про те, як українці і росіяни разом боролися зі спільним ворогом. А все інше - трактування… - говорить режисер.

- Деякі епізоди картини є досить провокаційними в моральному плані і викликають стурбованість, особливо якщо взяти до уваги те, що фільм передусім орієнтований на молодіжну аудиторію. На нашу думку, у цих фрагментах простежується тенденція до розпалювання міжнаціональної ворожнечі і суб'єктивний погляд на історичні події, - до такого висновку після перегляду фільму дійшли члени експертної комісії з питань поширення і демонстрування фільмів при Міністерстві культури України.

У релізі до фільму йдеться: "Вони зустрілися на полі реконструкції військових подій, де хотіли просто пограти у війну. Але війна вирішила пограти з ними... Герої першої частини фільму Борман і Череп опинилися у 1944 році разом з двома молодими українцями - Тараном і Сірим, що грали у війну на іншій стороні. Конфлікт вийшов за межі гри, і всі четверо потрапили в саме пекло боїв відомої Львівсько-Сандомирської операції 1944 року. Кожному з них довелося здійснити свій подвиг і об'єднатися перед обличчям загального ворога, щоб повернутися додому і зберегти своє майбутнє".

Думки вінничан, що подивилися цей фільм, скачаний з інтернету, різняться.

Максим Студілко (19), голова Вінницького осередку організації «Пласт»:

- Я сприйняв цей фільм неоднозначно. Якщо до першого фільму «Ми з майбутнього» ніяких застережень у мене не виникло, то з другою частиною не все зрозуміло. Передусім у фільмі зміщені акценти: чи то з радянськими військами воює УПА, чи СС «Галичина» - незрозуміло.
Також багато інших невідповідностей. Наприклад, один із героїв епізоду фільму хреститься за католицьким звичаєм. А там, де проходить дія фільму, люди або православні, або греко-католики. Тобто вони мають хреститися по-східному. І таких недоречностей у стрічці багато.
А ще вражає ставлення авторів фільму до українців. Особливо – сцена з розстрілом у ямі мирних жителів. Крім того, вояків УПА зображено у фільмі, як якийсь партизанський загін. Їх мало, вони погано одягнені та озброєні. А між тим, за свідченням генерала Василя Кука, в лавах Української повстанської армії було від 300 до 500 тисяч вояків.
У фільмі наша історія, зокрема, Львівсько-Сандомирська операція, скоригована російськими авторами. І не на нашу користь. Я згоден з вердиктом Міністерства культури. Якщо молодь не побачить цей фільм, то вона небагато втратить.

Тетяна Шутяк (20), член правління громадської організації «Демократичний альянс»:

- У принципі, мені фільм сподобався. Але прикро вразило, що з перших кадрів автори фільму показують українських хлопців, що беруть участь у реконструкції битви, як ксенофобів. Про це каже вже перша фраза: «Це ти, москалику».
Дуже багато у фільмі історичних прорахунків та недбалості. Якби ці прикрі помилки усунути, то фільм добре сприймався б.
Але добра нота фільму – що українські та російські хлопці об’єдналися. І почали разом воювати проти фашистів. Під час фільму вони пройшли шлях від ворожнечі і несприйняття одне одного до дружби. Екранне життя їх змушує об’єднатися. І це дуже позитивний сигнал.

Тетяна Ярошенко (23), студентка ВНТУ:

- Мені здається, що автори фільму хотіли показати, що досить ворогувати. Історію треба знати, але українцям і росіянам не треба ворогувати. Спільна історія не має бути приводом для ворожнечі.
Ще багато людей називають інших чи москалями, чи хохлами. Але нам усім не слід забувати, що ми перш за все люди. Всім нам притаманні звичайні людські почуття: кохання, мужність, патріотизм, порядність. Мені здається, що цей фільм про це.
У фільмі історичні події дійсно скориговані. Але це художній твір, а не архівний документ. Не обов’язково, щоб усі нюанси були цілком історично достовірними.
І ще така думка виникла: ми усі погано знаємо історію. Ми її сприймаємо не за історичними фактами, а з кіно і телевізійних екранів. Чому у школі історію викладають так, що вона не сприймається? Це вже запитання до фахівців. Фільм у цілому мені сподобався, хоча в ньому багато недоречностей.

Андрій Нальотов (27), головний спеціаліст управління у справах засобів масової інформації та зв’язків із громадськістю

- Відділ Держрегулювання кіновідеопрокату Міністерства культури України, що видає прокатні посвідчення, заборонивши до показу фільм, зробив це з об’єктивних причин. Однак ці причини були не досить вірно сприйняті журналістами, політиками та глядачами. Та й наслідки це рішення матиме протилежне.
Можна погодитися з чиновниками, що те, як показане життя УПА - скоріше фантазії творців фільму. Додам, що те, як у фільмі освітлена поведінка командирів - з самогоном і розстрілом у ямі без суду і слідства, є одним із проявів російського менталітету.
Проте у фільмі немає розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Звичайно, я розумію, що в кіно таке трактування ролей - раз українець, то або бандерівець, або зрадник, - ображає. Але як людина, яка вчила, осмислювала і викладала українську історію, можу сказати, що деякі аспекти того періоду є правдою, і її теж необхідно сприймати.
Через лави УПА пройшли багато українців. Через армію Власова, що добровільно воювала на боці нацистів, чи не півтори сотні тисяч. Але про це Москва тепер чомусь не знімає фільми. Кінематографу, як такого, в Україні немає. Уважний глядач зрозуміє, що перед ним «два світи, дві моралі».
Оцінюючи цей фільм, варто сказати і про оцінку фільму власне в Росії, де загальна думка кардинально розділилася. Одні вважають, що «наші», радянські, воюють з клятими буржуазними націоналістами-українцями - і «наша» позиція єдино правильна. Інші ж, що досить цікаво у контексті сучасної Росії, ставлять запитання: а чи дійсно бандерівці були фашистами?
Якщо фільм буде заборонений до показу, то це зіграє лише на руку вітчизняним «піратам», які будуть розповсюджувати його напівпідпільно, до виходу повноцінного DVD. Адже те, що в Україні забороняється, на жаль, викликає просто надзвичайний інтерес у споживачів.

Олексій Фурман (40),
голова Вінницької міської організації ВО «Свобода»:

- Цей фільм є пародією на голлівудські бойовики, у яких американці завжди зображені героями та борцями за справедливість, а їх противники, як правило, обмеженими та злими людьми, від яких потрібно негайно рятувати світ.
Творців подібних фільмів не цікавлять правдиві історичні факти, чесний аналіз того, що відбувалося, у них повністю відсутня відповідальність за поширення образливої та фальшивої кінопропаганди. Ці люди виконують замовлення і отримують за це гроші. Такі собі інформаційні «кілери».
У цьому фільмі також відбулася примітивна заміна: характерні риси московського окупанта, такі, як пияцтво, невиправдана жорстокість та ідеологічна зазомбованість, режисери перенесли на українських повстанців.
Сьогодні на територіях, де активно діяли українські повстанці, ще живуть десятки тисяч людей, які можуть підтвердити мої слова. Вони були свідками морального стану та навіть зовнішнього вигляду «асвабадітєлєй».
/Подібними фільмами сучасна Росія відверто та публічно визнає себе правонаступницею окупанта українських земель - Радянського Союзу. Отже, Москва зобов’язана також нести відповідальність за жахливі злочини, вчинені радянською владою проти української нації з 1917 до 1991 року.
У Кремлі усвідомлюють, що теперішня проросійська влада в Україні тимчасова, і коли до влади прийдуть українські націоналісти, Москві буде чітко висунута вимога компенсувати її злочини проти українців. У злочинця є два шляхи – покаятися та компенсувати, або намагатися довести, що його жертва насправді є нападником. Цей фільм свідчить, що у Кремлі, на жаль, обрали останній шлях.

Ігор Кутьков (42), актор, режисер:

- Я не думаю, що заборона для демонстрації фільму - не тільки цього, а будь-якого - дасть позитивний ефект. Практика показує, що буває якраз навпаки. Це тільки провокує ажіотаж.
Щодо фільму, то він слабкий. Про це свідчить його малобюджетність. Цікаво, що актори в масовці, які грають німців і радянських солдатів, падають убитими, а в іншому кадрі знову бачиш їх - вже у інших костюмах. Це свідчить про поспіх і обмежені ресурси, з якими знімався фільм.
Не хочу говорити про історичний фон фільму. Про це й досі сперечаються історики. Та й завдання кінематографу – досліджувати почуття людей, якщо це велике мистецтво, або просто розважати.
А щодо викривлення історії, то в блокбастерах «Хоробре серце», «Патріот», чи російському фільмі «Реквієм за караваном PQ 17», у якому я знімався, теж не все відповідає історичній дійсності. Але, принаймні, ці стрічки заставляють замислитися чи просто цікаво провести час біля екрану. На жаль, «Ми з майбутнього 2» не може дати цього глядачеві. Він відверто слабший за першу частину. Але це не привід для заборони. У сучасному інформаційному світі це неефективно.

Відео дня

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.