Подорож до Селища: сім гривень і вежа Черленківського замку перед очима

Дорога, вкрита бруківкою, веде до зруйнованої ще в 17 столітті татарською ордою фортеці - Черленківського замку. Зараз від нього залишилася хіба що замкова вежа з граніту та червоної цегли.

Вона, обнесена оборонною стіною, височіє на пагорбі. Ми підходимо ближче і бачимо біля входу білий лімузин. А з пагорба спускається наречений, тримаючи на руках свою кохану. Позаду них фотограф, і свідки. У молодят весілля, а сюди заїхали увічнити свою молодість на фото.

Надя та Дмитро — дружка та боярин. Вони приїхали з весільним кортежем пофотографуватися на фоні старої вежіПовторимо їх шлях і зайдемо всередину. Башта в плані шестигранна, частково збереглася штукатурка на зовнішніх стінах. Хоча пам'ятка дуже пошкоджена, все ж гармонійно вписується в пейзаж: стоїть, як і годиться фортеці, на кручі. Вона без завершення, тобто зверху немає ані даху, ані куполу. Коли підіймаєш голову вгору, бачиш тільки блакитне небо. Особливо гарно, коли сонячні промені проникають крізь віконні отвори, пронизуючи немов лазером споруду.

Що є на території

Територія, де раніше стояв замок, досить велика. Вкрита маками, іншими польовими квітами та будівельними матеріалами. Залишені жерстяні бочки, бетономішалка дають говорять про те, що тут ведуться реставраційні роботи, які ще не завершилися.

Окрім частково збереженої башти, також є фундамент прямокутної будівлі, підземні ходи. Це один цілісний комплекс. Вздовж його периметру тягнеться довга захисна стіна з сірого каменю. Схоже, її звели вже в наш час, адже виглядає вона “свіжою”. З такого самого матеріалу складені дві інші башти круглої форми: з лівої та з правої сторін.

Башта, що знаходиться ліворуч

До тієї, що справа, ведуть сходинки. По них підіймаємося нагору. Тут вітряно, але зате все як на долоні. Ми на майданчику де, можливо, ходили вартові, або лучники відслідковували ворогів, які підступали до стін замку.

Замок відновлюють?

Приблизно сім-вісім років назад землю орендував  вінницький підприємець, нардеп Володимир Скомаровський. Він планував відновити замок та  збудувати музейно-туристичний комплекс. Сюди приїжджали археологи,  досліджували фундамент замку та залишки поселення трипільської культури. Знайшли багато артефактів. Зараз замок у процесі відновлення і як довго буде тривати будівництво невідомо.

Підземелля, де росте папороть

У кожній з нових башт є сходинки вниз. Спускаємося в підземелля і потрапляємо в приміщення різної форми і планування. Вони тримаються на бетонних опорах.

Стіни облицьовані червоною цеглою, а де просто каменем. Видно, що за реставрацію взялися серйозно. Навкруги бетон, під ногами не залита будівельним розчином сира земля. Мабуть від підвищеної вологості в одній з “кімнат” круглої форми виросла папороть. Вийшла така собі невелика оранжерея.

Сад з хвойними рослинами

Одна з прикрас цієї місцевості — доглянутий сад, який розкинувся ближче до башти, що розташована праворуч. Підстрижений газон, туї, ялинки, інші різновиди хвойних рослин, декоративний виноград, що розповзся стінами — що б все це означало? Селище готується стати новою туристичною місциною? Поки що, ми можемо лише припускати, що тут планують зробити.

“Острів скарбів” на ставку

Річка Південний Буг унизу розширює русло і одразу навпроти фортеці стає схожою на озеро. До води виходять декілька дерев'яних містків. Посередині ставка маленький острів з великою вербою, яка на ньому виросла. Ми не змогли розгледіти, що там ще знаходиться. Помітили лише жовто-блакитний прапор, що розвивається вітром. Понад берегом вишукувалися такі ж величезні верби, поряд— сосни.

Дорога до Селища та башти

З автовокзалу, що на Хмельницькому шосе, 107, до Селища можна доїхати на автобусі маршрутом Вінниця-Шаргород о 13.20. Дорога коштує сім гривень. Там, проїжджаючи магазин, встаєте біля зупинки. Там зліва побачите дорогу, вкриту бруківкою. Якщо йти по ній прямо, вона виведе вас до руїн башти. Назад ми доїхали автобусом “Урожайне-Вінниця”.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.