«Звідти їхати не хочеться». Італієць показав вінничанам дорогу на Святу гору в Боснії і Герцоговині

Італієць Лучіо: -Це не бізнес, хочу, щоб вінничани відчули на Святій горі те, що відчув я, що відчувають паломники з багатьох країн світу (Лучіо з першою групою наших земляків в Меджугорї).

Ім’я Лучіо можна прочитати на одному із закладів харчування біля башти на Європейській площі. Італієць співвласник ресторану. За 12років перебування в Україні опанував трохи українську, російську. Однак спілкувалися з ним з перекладачами - Віктоіря й Анастасія знають італійську, бо раніше проживали в Італії. Італійцеві простіше вести розмову на рідній мові.

Він не тільки відповів на питання, для чого йому витрачати кошти на такі поїздки. Назвав вартість паломницького туру.

Розповів, що торік подорож тривала шість діб. Дві з них перебували в дорозі (відстань в один кінець понад 1800 кілометрів). Решту часу знаходилися у Боснії і Герцоговині. Їхали автобусом і трьома автомобілями. Майже 60 вінничан побували на Святій горі.

Проживання в готелі з харчуванням, плюс витрати на дорогу – за все це кожен учасник сплатив по 200 євро. Частину коштів проспонсорував Лучіо. Заправити автобус пальним допомогла міськрада (у групі було троє людей з інвалідністю, одна з них – на візку).

Для чого підприємцю такий з дозволу сказати, бізнес?

На це він відповів після того, як поділився враженнями від своєї першої подорожі, а також пояснив, чому відтоді кожен рік знову і знову долає цей шлях.

—Відчуття присутності Діви Марії у Меджугор’ї  настільки сильне, що відчути його прагнуть навіть ті, хто не вірить у Бога, — говорить Лучіо. — Там ти змінюєшся. У тебе, ніби вливається позитивна енергія. Підзаряджаєшся нею, ніби мобільний телефон. Мені хочеться, щоб інші люди відчули те, що і я відчув. Щоб зрозуміти, для чого це мені, треба самому туди поїхати. Тоді, повірте, таке запитання не виникатиме…

У каюті зі священиком

Лучіо було 24 роки, коли рідний дядько запропонував долучитися до групи паломників, що вирушала з Італії на Святу гору у Меджугор’є. В однієї з паломниць виникли непередбачувані обставини, що завадили поїздці. Лучіо треба було приймати рішення, як кажуть, без роздумів. Якщо б не погодився, шукали б іншу людину.

—Я був молодий, до храму не ходив, паломництво ніколи не цікавило, — розповідає італієць. — У На Балканах раніше ніколи не був. Саме тому погодився.

Спочатку їхали автобусом. Потім треба було долати шлях морем. Так сталося, що для Лучіо місця в каюті не виявилося. Точніше, місце було для жінки, яка не поїхала. Каюти розраховані на двох осіб.

Італійця поселили разом з отцем Альберто. Зазвичай паломників супроводжує хтось з духовенства. Тоді він подорожував з групою. Спілкування зі святим отцем наскільки вплинуло на молодого хлопця, що він упродовж усіх днів, як кажуть, ні на крок не відходив від нього.

—Не думайте, що священик повчав мене, як треба молитися, чи, може, запитував, яку молитву знаю, — говорить Лучіо. —Такого не було. Він розповів про місце паломництва, пояснив, чому люди тягнуться туди, ще ми говорили про життя. Мимоволі я прикипів до нього душею. Відтоді він став моїм духовним батьком. Таким залишається дотепер.

Священик під час розмови неодноразово повторював, що про Святу гору словами не розповісти. Все, що там відбувається з людиною, вона має сама відчути.

До будиночка візіонерки — через паркан

Від священика Лучіо дізнався, що Свята гора Меджугор’ї стала відомою з 1981 року. 24 червня там гралися четверо підлітків. Раптом на небі з’явився образ світлої жінки з дитиною на руках. Діти злякалися і втекли. Наступного дня прийшли знову. Покликали ще двох з собою. Всі шестеро знову побачили таке саме явлення. Цього разу жінка промовила, що вона Матір Ісуса Христа, Благословенна Діва Марія».

Візіонери, ті, хто бачили образ Святої, продовжують жити. Одна з них на ім’я Маріо перебралася до Італії. Влітку приїздить до Меджугор’ї. Має там невеликий будиночок з капличкою на подвір’ї.

Про це Лучіо довідався від пастора ще по дорозі до місця паломництва. У нього закралася думка побачитися з візіонеркою.  Але про це сказав уже під час перебування у Меджугор’ї.

—Добре, ходімо, —відповів Альберто.

—Мама мія! —мимоволі вирвалося з грудей Лучіо, коли вони зупинилися біля воріт будиночка візіонерки. Сотні людей просилися в охорони пройти в дім. Хлопець зрозумів, що його мрії нездійсненні. Священик, він був одягнений у звичайну футболку і джинси, рясою не виділявся з-поміж інших, знову покликав його за собою.

Вони знайшли місце, де не було людей, і перестрибнули через паркан. Ніби з-під землі, перед ними з’явився садівник. У той час, коли вони його умовляли дозволити пройти в будинок, підійшла візіонерка Маріо. Священик знав її, бо неодноразово приїздив на святе місце, бувало, бачив її, тому міг упізнати.

Вона повела їх за собою у капличку. Там перебувало приблизно 20 людей. Вони молилися. Звучали різні мови. Господарка теж молилася з ними. Потім вона вклякла на коліна. По виразу обличчя було видно, що губи її щось шепочуть. Однак слів Лучіо не чув.

—Візіонерці Маріо найчастіше з-поміж інших являється образ Божої Матері, — говорить Лучіо. — відбувається це 24 або 25 числа кожного місяця. Жінка отримує інформацію. Передає її паломникам. У той день візіонерка повідомила, що Матір Божа закликала молитися за знедолених.

Інтернаціональна молитва: починали італійською, продовжували українською

В окремі роки Лучіо по два рази добирався до Меджугор’ї. Бувати там стало для нього внутрішньою потребою. Возив дітей, дружину. Каже, дружина у перший раз бачила таке явище, як танець Сонця. Домовлялися зі своїми італійськими друзями, знайомими. Вони виїжджали з Італії, він – з Вінниці, зустрічалися уже на місці.

 —Навіть  якщо ти не підіймаєшся на гору,а просто ходиш вуличками цього містечка, вдихаєш цілюще повітря, уже цим заряджаєшся,  — розповідає італієць. — Там є багато цікавих екскурсій, один день з групою з Вінниці ми зупинялися на березі Адріатичного моря.

Зібрати першу групу виявилося непросто. Організовував людей разом з Іриною Саранчею, керівником ГО людей з інвалідністю «Паросток». Протягом першого місяця, зголосилися їхати тільки 10 осіб. Пані Ірина пропонувала відмовитися від затії. Лучіо наполягав на своєму. Спілкування відбувалося через знайомих, друзів. Ніяких оголошень у ЗМІ не давали. Ірина говорила, що можна домовитися з організаторами таких турів у Львові, щоб вони взяли вінничан. Підприємець готовий був з власної кишені проплатити поїздку навіть тих десятьох осіб, тільки б подорож була з Вінниці.  

Охочі знайшлися. Їх виявилося навіть більше на 15 осіб, ніж було місць в автобусі й автомобілях.

Він узгодив дату поїздки з італійськими друзями. Однак пастора не попередив. Сподівався, це зробить організатор італійської групи.

Вони майже одночасно підійшли до підніжжя гори, щоб розпочати сходження.

—Італійці читали молитву на свої мові, коли вони зупинилися, ми продовжили на українській, — розповідає одна з учасниць тієї поїздки вінничанка пані Анастасія. — Це була інтернаціональна молитва. Нас всіх вона дуже вразила.

—І що ти будеш робити зі своєю групою, — запитав священик Альберто Лучіо.

—Це твоя група, — відповів Лучіо. — Це ти мені показав дорогу до  Меджугор’є. А я зробив це для інших людей.

Пастор обійняв свого молодшого давнього товариша і очолив ходу двох груп паломників – італійців і українців на вершину.

Людський потік пливе знизу вгору і навпаки вдень і вночі

Враженнями від поїздки діляться дві вінничанки – пані Анастасія, яка знає італійську, допомагала спілкуватися вінничанам з паломниками з Італії, та пані Любов.

—Пять років тому почула про Меджугор’є  від знайомої з Вороновиці, вона їздила з групою зі Львова, — розповідає жінка. — Перед тим багато читала, дивилася відео, як візіонери себе поводять, побачила, як вони роздають поцілунки від Діви Марії. Благодать велику відчула, не знаю, як її передати. Коли приїхала додому і ділилася нею, рідні, знайомі говорили, що я змінилася. Там кожен змінюється.

Вразила постать Ісуса, розіп’ятого на Хресті. З правого боку миро точить. Люди збирають ці крапельки і обмазують себе цим миром. Піднімалася на гору, десь нас середині дороги відчула запах квітів. Де там ті квіти в кінці червня, коли кругом каміння? В Меджугор’є просто так ніхто не приїжджає – туди їх кличе Діва Марія.

Про поїздку дізналася від знайомих. Стала першою в числі десятьох, хто подав документи. Бо давно хотіла поїхати.

З людей з інвалідністю в готелі грошей не беруть

Анастасія:

—Там скільки всього цікавого, що за день не побачити і не відчути, — говорить Анастасія. - Не тільки молитвою живуть паломники, як дехто вважає.  

Там пливеш-пливеш, і все не можеш охопити, відчути. Навіть якщо не піднімаєшся вгору, просто ходиш вулицями, то коли повертаєшся додому, розумієш, що ти змінився, відчуваєш щось більше, ніби в тебе увійшла додаткова енергія позитиву.

Там не думаєш ні про щоденні турботи, які видаються дрібними, ні про інші клопоти. Ти там інший. Таким тебе робить це місце.

Словами відчуття не розповісти. Треба бути на місці.

Там хочеться бути-бути. Там так добре! Тому люди безперервно піднімаються на гору. Їх можна побачити у будь-яку пору доби. Кожен день манить гора.

Зупинялися вінничани в готелі, де протягом 15 років ночує Лучіо.

—Приємно здивувало те, що власниця не взяла грошей з нашої дівчини, яка була на інвалідному візку, — продовжує Анастасія. К їй було на гору піднятися? Для цього там є волонтери, які виносять на руках.

У червні поїдуть дорослі, у жовтні – молодь

Лучіо поділився думками, що має намір організувати в нинішньому році ще одну поїздку. Каже, у червні поїдуть дорослі, а на жовтень, під час канікул у школах, планує показати дорогу на Святу гору молоді і дітям.

Поки що не відкрито запис охочих. Обдумують всі необхідні деталі. З якого віку брати дітей. Хто може їхати самостійно, а хто з батьками. Можливо, це буде група з однієї школи і разом з учнями поїде хтось з учителів.

 — До Меджугор’є приїздить багато дітей, — говорить італієць. — там є можливість побувати не тільки у храмах. Є інші цікаві місця для екскурсій. Словом, є на що подивитися. Це не тільки місце сили, це ще й місце оздоровлення. Чисте повітря, море, гори…

На гору до Цариці Світу піднімалися понад 20 мільйонів паломників

Містечко Меджугор’є  розташоване біля підніжжя двох гір – Подрбдо і Крижевац. Звідси й назва. Найбільш відомим стало після 1981 року завдяки об’явленню Матері Божої. Після того перетворилося на одну з найбільш відвідуваних паломниками місць світу.

Католицька церква з обережністю поставилася до описаних візіонерами явищ. Створена комісія тривалий час аналізувала і вивчала їх. І тільки у квітні 1991 року, тобто через десять років, офіційно визнала Меджугор’є місцем молитви і дозволила відвідання святині паломниками.

Починаючи з 1981-го року, тут побували понад 20 мільйонів паломників.

На горі Подбрдо, її ще називають Горою об’явлень, на місці, де Діва Марія вперше явилася дітям, у 2001 році встановлено і освячено статую Божої Матері. Щодня тут моляться паломники.

На сусідні горі Крижевац встановлено Хрест розп’яття Ісуса Христа. Сюди веде Хресна дорога, скульптурні зображення для якої виконав один з італійських скульпторів.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.