З могили мертву жінку тягнули за ноги й волосся

П’ять кладовищ на території Уладівської сільради. Могилу розкопали на тому, до якого веде вулиця Лісова. Цвинтар розташований у межах села. Навпроти через дорогу видно декілька будинків. Поруч з кладовищем стежка, якою постійно ходять люди. У вівторок 15 вересня Василь Панасюк йшов по цій стежці до лісу. Чоловік звернув увагу на свіжовикопану землю. Зупинився.

- Думаю, чого це земля розкидана? – каже пан Василь. – Коли копають могилу, складають на купу коло ями, а тут по всьому цвинтарю. Та й поховань останнім часом не було, мені ж з подвір’я видно, коли когось ховають, бо хата через дорогу.

Розкопану могилу побачив здалеку. Він знав, хто в ній похований – Ірина Левчук. Пан Василь був серед односельчан, які проводжали Ірину в останню путь.

Біля ями лежав чорний жіночий туфель і шматок дошки з труни. Після побаченого, зізнається чоловік, він злякався підходити ближче. Став ногами на одну з лавочок і з висоти упевнився, що яму розкопали, добралися до самої труни. Про побачене повідомив по телефону у сільраду. Звістка пішла по селу. Її передали матері померлої жінки – Ларисі Мудрак.

Домовину розбили

- До мене прийшов Микола Кравець, попросив піти з ним на цвинтар яму закидати, - розповідає місцевий житель на ім’я Віталій, прізвище не хоче називати, його будинок недалеко від кладовища. – Від Миколи почув, що хтось розкопав могилу. Думав, може, які собаки розпорпали землю, то треба підправити. А як побачив, що сталося, за голову взявся. Кажу, тут треба міліцію викликати. Подзвонили мамі похованої жінки. Лариса, так її звати, сказала, що не робіть поки нічого, будемо чекати міліцію. 

Житель Уладівки Віталій: Коли дістали тіло, воно було цілісіньке, навіть без царапини, хрестик залишався на шиїПізніше, коли прибула міліція, Віталій разом з Миколою, дістали тіло померлої на поверхню.

- Ті, хто добрався до труни, не могли її підняти  через те, що вгрузла в землю, її ніби «засмоктало», - розповідає Віталій. – Тому вони розбили кришку. Зняти її не можна було, бо по краях у чотирьох місцях закручена шурупами. Розбили у ногах і голові. Видно, тягнули за волосся, бо воно звисало по обидва боки труни. Не получилося. Тоді взялися за ноги. А там домовина на конус,  ще вужче. Ноги підтягнули так, що коліна опинилися назовні, так вони і стирчали з домовини.

Без подряпини, з хрестиком на шиї

Чоловік каже, що міліціонерів було багато, але ніхто з них не наважився допомогти, навіть близько не підходили.

- Міліціонери стояли ось там, під лісом, - показує пан Віталій на стежку, - а ми з Миколою полізли в яму, бо сказали, що треба тіло дістати наверх, щоб міліція обдивилася. Труну підняти не вдалося. Зняли решту розбитої  кришки, тоді запустили  під тіло мотузку, вибралися наверх і так помаленьку підняли.

За словами співрозмовника, поомерлу поставили біля ями. Один з міліціонерів підійшов зафотографував, другий оглянув, чи нема слідів насильства. 

- Вона лежала цілесенька, без царапини, - розповідає Віталій. – Не було ніяких слідів, я сам це бачив.  Хрестик на шиї був.  Не золотий. Ніхто його не зачепив. Одяг не порвали. Все, як тоді, коли ховали. Тіло, видно, добре  бальзамом в лікарні накачали, навіть запаху не було чути. Сорок днів все-таки пройшло.

Мати покійної дочки привезла на цвинтар нову труну. У неї поклали тіло доньки. Домовину опустили на ту, що залишилася в ямі. Прийшов священик. Його чекали довше, ніж міліцію.

За словами співрозмовника, біля могили залишився слід від кросівок. Але чий він і хто ходив у тому взутті?

Хотіли під ворота принести?

Версій і припущень дикого випадку в Уладівці не бракує. Деякі з них так само дико сприймаються, як і те, що сталося на цвинтарі. Всі, з ким довелося спілкуватися, розмову починають однаковими словами: «Нормальна людина на таке ніколи не наважиться».

- Копали двоє, - каже один з мешканців Уладівки. – Знаєте, чого так далеко земля розкидана? Це від страху кидали. Які б вони не були сміливі, все одно страшно. Ніч. Цвинтар. Що копали вночі, сумніву нема, бо вдень люди побачили б. Та й вночі міг хтось підгледіти. Хати недалеко, стежка під самий цвинтар. Один не міг таке зробити. Треба, щоб хтось страхував. Та й одному не під силу витягнути тіло. А вони ж тягнули! Значить, прийшли, щоб не просто  могилу розкопати.

- Не виключаю, що хотіли принести тіло мамі під ворота, -  ділиться думками ще один місцевий чоловік, назвати себе відмовляється. – Для чого? Помститися. Може, мама померлої, комусь насолила. Заплатив хлопцям, а ті за гроші що хочеш зроблять. Бо хочуть і випити, і закурити. А за що купити, якщо ніде не платять? 

Тринадцятий хрест

Розкопана могила, якщо рахувати  від дороги, тринадцята за рахунком. Про це журналіст почув в Уладівці.  Хрест над пагорбом, де похована Ірина Левчук, справді тринадцятий у цьому ряду. Зруйнували могилу після 40 днів з часу поховання.

Ірину Левчук нелюди дістали після смерті - намагалися витягнути тіло з домовини- Ці два знаки дають підстави декому  припускати, що це міг бути якийсь ритуал сектантів, - розповідає секретар Уладівської сільради Надія Гребенюк. – Ми сказали про це міліціонерам. Вони розглядають і таку версію.  Але ж наруги над тілом не вчинено, то де ж той ритуал?  Проявів сектанства в Уладівці за моєї пам’яті не знали. Є у нас один психічно хворий чоловік.  Він навряд чи на таке здатний. Тим паче, у час, коли це сталося, знаходився на лікуванні у Вінниці. Може, хотіли пограбувати?  Кого? У селі знають,  що в померлої Ірини  не було великих грошей, чи дорогих речей. Навпаки, люди для неї збирали гроші. Коли лікувалася, не мали за що купити ліки. Коли її ховали, було багато людей, бачили, що ні золотих сережок, каблучки, чи ланцюжка – нічого не було на тілі. Тому люди найбільше шоковані тим, що не розуміють мотивів. Хотіли б знати, хто це зробив. Може, та людина ходить між нами? Міліції з району в село приїжджало дуже багато,  був і начальник. Чи вдасться їм розкусити цей твердий горішок, побачимо.

Серед версій і припущень, які журналіст RIA почув в Уладівці, найбільш несподіваною виявилася така: одна з жінок, ніби між іншим, сказала, що це могла зробити… мама померлої. Не сама, звичайно, розкопувала, а когось найняла. З якою метою, жінка не пояснила.

Покарання за наругу над могилою – три роки ув’язнення

На сайті обласної міліції повідомляється, що за даним фактом відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.297 КК України (наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого). Таке правопорушення карається ув’язненням терміном до трьох років. Експерти-криміналісти провели огляд місця події, вилучили усі наявні речові докази, які наразі досліджуються.

Слідством розглядається ряд версій скоєння злочину, серед яких і можливе проведення  ритуальних дій. Правоохоронці опитують місцевих мешканців, проводять оперативні пошукові дії з метою встановлення та затримання підозрюваного у скоєнні злочину.

Син не знає, що мама померла

Ірина Левчук працювала у Вінниці швачкою. Три роки тому помер її чоловік. Не наважився на операцію на серці. Його мати випросила на це грошей у міської влади, їх мали переказати в Інститут імені Амосова у Києві, але пацієнт відмовився лягати на хірургічний стіл.  Тоді син Сашко залишився без батька. Тепер у хлопчика-другокласника не стало мами.

-Не говоріть при дитині про те, що Ірини вже нема на світі, - просить мати померлої дочки пані Лариса. – У хлопчика теж із здоров’ям  не все добре. Має проблеми з животиком, а тепер ще й гланди мучать.

За словами пані Лариси, проблеми із здоров’ям у її доньки почалися з того, що Ірина переламала ногу. Вийшла з маршрутки, послизнулася і… П’ять місяців лікувалася. Перелом був у двох місцях із зміщенням кісток. У Літинській районній лікарні їй встановили пластину. Мати підозрює, що саме це могло спричинити зміну формули крові.

1 липня після лікарняного Ірина вийшла на роботу. А через три дні їй випадково прищемили дверима палець. Ніготь став синім. У лікарні його видалили. А ось зупинити кровотечу не вдавалося. Її вливали кров, а вона не згорталася.  Через оголошення по телебаченню  Ірині допомогли ліками небайдужі люди. Мати каже, ліки передавали з різних міст. Окремі ампули коштували  9 тис.грн.  Потім збій почала давати печінка. «Вона жити не буде», - ці слова за два тижні до смерті дочки мати почула від лікаря.

Колеги по роботі характеризують Ірину, як гарного працівника, щиру,комунікабельну людину. З приводу версій, що стосуються припущень сектантства, кажуть, Ірина мала голову на плечах. Тому ці версії нехай залишаться при тих, хто їх висловлює. 6 серпня Ірині Левчук  мало б виповнитися 34 роки, її серце перестало битися 31 липня.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.