Храм Успіння Пресвятої Богородиці у селі Степанівка не тільки старовинний, а й величний. У ньому особлива аура. За словами одного з віруючих, це те місце, де можна відчути Божу благодать. Чоловік каже, у наш час таких місць залишилося не багато. Храм у Степанівці – одне з них.
Як стверджують прихожани, на горищі знайшли дві старовинні ікони. Одну з них відновив настоятель Валентин Гуторов. Доля іншої – невідома. Десять років тому її викрали. У ніч з 7 на 8 грудня 2008-го у церкву забралися злодії. Викрали напрестольне Євангеліє, хрест, кадило. Винесли також ікону Святителя Миколая, вона знаходилася в іконостасі. Ще одну ікону - «Тайна вечеря» - із зображенням Ісуса Христа зняли зі стіни.
Без сумніву, Степанівка, мешканці села, мають одну з кращих релігійних святинь. Тільки не підтримують її.
У селі нараховується приблизно півтори тисячі жителів. До храму на службу приходить не більше… 20 вірян. Не дивно, що релігійній громаді не вдається власними силами зібрати необхідну кількість грошей на ремонт.
Після Великодня минуло вже немало часу. Служба у храмі не припиняється. Але служити доводиться під відкритим куполом. Буревій «розкрив» купол, поривами вітру зірвало частину покрівлі на куполі, завалився дах третього ярусу. На землі опинився шматок підшивки, штукатурка. Тепер зсередини святині видно небо. Під час дощу воду збирають у посудини..
Незважаючи на незручності, службу не припиняють. Сьогодні, 22 травня, тут теж буде служба. Молитимуться на честь святого Миколи Чудотворця, або як в народі називають літнього Миколая.
Що потрібно для того, аби відремонтувати святиню? З таким запитанням журналіст 20 minut.ua звернувся до настоятеля храму Валентина Гуторова.
-Забратися на купол храму без спеціальної техніки не просто – від землі до хреста 20 метрів, - каже священик. - Уже десять будівельних бригад відмовилися братися за таку роботу. Та й зібраних коштів не вистачить, щоб оплатити її виконання. Якби у мене був джип, тоді б говорили, нехай батюшка продасть машину, а за виручені гроші відремонтує церкву. У Степанівці так не скажуть. Нема у мене джипу і ніколи не було.
Село в нас немале, тут нараховується приблизно півтори тисячі жителів. Але скинутися на ремонт церкви не поспішають. Зустрічалися з підприємцями, головою села. Ніхто не відмовляється допомогти. Однак поки що це тільки розмови…
Валентин Гуторов служить у Степанівці уже 21 рік. Розповідає, що капітально споруду ремонтували ще у 1986 році. Десять років тому латали дах.
-Не знаю, як тоді вели роботи, але нині ремонтники вимагають «стрілу», з допомогою якої їх можна було б підняти на купол, - розповідає настоятель храму. – Одинарна стріла не допоможе, потрібна подвійна. Платити треба буде ще дорожче, хоча й одинарну замовити недешево. З десяти бригад, з представниками яких вів перемовини, деякі погоджувалися працювати без «стріли», але такі суми «гнули»!..
До речі, частину робіт священик виконав сам разом зі своїми рідними, небайдужими односельцями. Виготовляли риштування, замінили скло у віконцях, проклали нові електричні кабелі. Але замінити покрівлю, підшити третій, найвищий, ярус, - ці роботи мають виконати фахівці. Священик висловить своє бачення, як надійніше закріпити покрівлю на складній конструкції купола. Поки що продовжують збирати кошти.
П’ять років збирають кошти на ремонт церкви у Степанівці. За словами, одного з організаторів, за цей час жителі села надали загалом 70 тисяч гривень. Втім, їх недостатньо. За попередніми підрахунками ремонтників, потрібно принаймні у п’ять разів більше.
-У нас село немале,і добрий день є до кого сказати, - розповідає один з мешканців Степанівки на ім’я Іван, прізвища не називає. – Від нас до Вінниці рукою подати. Тому село не залишиться безлюдним. Попри це, знаєте, скільки часу збираємо гроші на ремонт церкви? Дивно, але на святе діло не поспішають давати навіть ті, у кого є гроші.
За словами співрозмовника, у Степанівці нараховується приблизно півтори тисячі мешканців. На службу до храму приходить 15-20 віруючих. Тільки на великі релігійні свята у церкві, як кажуть, ніде яблуку впасти. Особливо багато людей сходиться на Великдень і Різдво.
-Навіть якщо хтось із заможних захоче поділитися грішми, обов’язково запитає, скільки місцеві виділили, - говорить настоятель храму. – Допомагають тим, хто сам щось робить. А що ми тоді скажемо?
Валентин Гуторов уже висловлював в єпархії пропозицію про передачу храму в Степанівці під недільну школу. Тим часом храм у Вороновиці приймав би також віруючих зі Степанівки.
-Нехай ходять на службу у Вороновицю, - каже настоятель. – Можливо, тоді з двох великих сіл збереться хоча б сто віруючих. Коли їх менше, то храм складно утримувати.
-Без створення обласного фонду добровільних пожертв не вдасться утримувати храми, особливо, у малих безперспективних селах, - каже згаданий віруючий зі Степанівки пан Іван. – Такий фонд можна було б створити при обласній єпархії нової Православної церкви України. – Знаємо, що Симеону можна довіряти. Його не спокусили мирські блага, як це сталося з деякими іншими. У фонд могли б вносити пожертви як окремі віруючі, так і підприємці-благодійники. Зібрані кошти витрачали б на ремонти, утримання церков у невеликих селах. Якщо святині почнуть розвалюватися на очах, це дуже поганий знак.
-На мою думку, ідея непогана, заслуговує на обговорення і можливе втілення, - каже настоятель храму Валентин Гуторов.
-Незважаючи на нинішню скруту, люди намагаються зберігати храми, навіть у вимираючих селах, - каже секретар обласної єпархії ПЦУ Владислав Демченко. – В той же час є багаті люди, які будують храми у своїх селах. Гарна справа. Їм варто подумати, хто і за які кошти їх утримуватиме надалі.
У січні релігійна громада Степанівки перейшла до новоствореної ПЦУ. Але рішення приймали на сході села.
-Я сказав людям, що не піду проти їхньої волі, - розповідає священик Гуторов. – Прийму те рішення,за яке проголосує громада.
Переважна більшість присутніх( за словами священика, майже 99%) проголосували за перехід до нової церкви.
У 1827 році у Степанівці внаслідок пожежі згорів дерев’яний храм. Новий збудували за кошти польського шляхтича Грохольського. Він теж був з дерева. Сталося це у 1854 році.
Нинішня церква кам’яна. Збудована у 1914 році. Згадкою про тодішніх будівельників залишився дзвінок з декількох сплавів металу.
-Особливість дзвінка в тому, що він не змінює тональності звучання за різних погодних умов, ні в мороз, ні в спеку, - каже священик Гуторов. – На дзвінку є напис: «Дарю тому, кого люблю». За переказами старожилів, дзвінок подарували храму будівельники. Купили його за зароблені на будівництві кошти. Коштує недешево через згадані вище сплави металу.
Хто має можливість і бажання допомогти у відновленні старовинного храму у селі Степанівка, кошти можна переказувати на рахунок ПриватБанку – 4731 2191 1493 0856 на ім’я настоятеля Валентина Гуторова
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Дмитро Кіфа
Liudmyla Piatak
Вікторія Бойко reply Liudmyla Piatak
Юрій Данилюк
Сепар Торонтуй