Свої книги закопав у фундамент. Олегу Чорногузу встановили пам’ятну дошку з білого каменю

Вулицю Поштову перейменують і назвуть іменем Олега Чорногуза

• Письменник-сатирик, багатолітній редактор журналу «Перець» Олег Чорногуз родом з Іванова колишнього Калинівського району.
• У 80-річному віці перебрався з Києва у батьківську хату.
• Яку оселю він називав «Лідин дім»?

Олег Чорногуз, попри всі свої регалії і здобутки, відзначався простотою у спілкуванні. Слухати його було цікаво. У нього назбиралося дуже багато історій!

Про це згадували ті, хто прийшов на подвір’я батьківської хати Чорногузів, де народився майбутній письменник. На стіні будинку встановили пам’ятну дошку. Її виготовили з білого подільського каменю-пісковку, якого багато у місцевості над Дністром. Зробив дошку скульптор Микола Крижанівський. До земляків приїхав з Києва син письменника Ярослав Чорногуз, він теж письменник, кобзар, заслужений працівник естрадного мистецтва України.

Слово брали письменники з Вінниці, делегацію яких очолював керівник обласної письменницької організації Вадим Вітковський. Заступник голови громади Ігор Лановий повідомив, що пропонуватимуть депутатам перейменувати вулицю Поштова, на якій знаходиться батьківський будинок письменника на вулицю Олега Чорногуза.

Велике бажання приїхати мала внучка письменника пані Ярина, але вона з перших днів великої війни на фронті.

Про батькову улюблену пісню і Лідин дім

Коли Олег Федорович перебував у лікарні у свої останні дні, до нього навідувався син Ярослав. Пізніше пан Ярослав розповідав, що батько просив його наспівати йому пісню, подаровану дружині Лідії Степанівні.

Син нахилявся над ліжком і тихенько наспівував слова: «Відлітають хмари в сиву осінь, Як і наші золоті літа. Я ж тебе кохаю, мила, досі, Ти для мене завжди молода».

Без згадки про дружину в Олега Федоровича не обходилася жодна розмова. З ким би не спілкувався, про що б не говорив при житті, щоразу згадував про неї.

Вона була талановитим лікарем, її пропонували роботу в Америці. На жаль, покинула цей світ. Чоловік написав на згадку про неї вірш, який поклали на музику. Вийшла гарна пісня. До речі, син Ярослав виконував її під час відкриття пам’ятної дошки. Співав разом з учасниками місцевого ансамблю «Надвечір’я», яким керує Іван Марцинкевич. Він автор музики цієї пісні.

Пригадую розповідь Олега Федоровича про те, як він познайомився з майбутньою дружиною. Слухав його під час зустрічі у Корделівці. Олег Федорович приїхав на відкриття відділу творів вінницьких письменників в одному з тамтешніх магазинів. Неабияк зацікавив присутніх своєю розповіддю.

Згадав, як після університету приїхав на роботу в редакцію молодіжної газети у Вінницю. Одного разу у читальному залі обласної бібліотеки звернув увагу на дівчину. Вона виділялася не тільки зовнішньою красою. Мала довгу заплетену косу.

Як він розшукував красуню, то окрема історія. Дівчина навчалася у медичному інституті. Згодом стала його дружиною.

Коли дружини не стало, Олег Федорович вирішив збудувати у пам'ять про неї новий будинок. Казав, що це буде Лідин дім. На той час йому вже виповнилося 80, а він взявся за будівництво. І таки збудував оселю.

Дачний будинок з вежами

Чорногуз трохи знався на будівництві, бо з’їв на цьому зуби, коли споруджував дачу у Конча-Заспі. У 80-і роки вийшов у світ 2-томник його творів тиражем понад сто тисяч примірників. За це отримав гонорар 42 тисячі радянських рублів. Це були дуже великі гроші. На них будував дачний будинок. Робив це за власним проектом. Будівля вирізнялася тим, що мала декілька веж. «Ти що фортецю будуєш?», — запитували його.

У того будинку є ще одна особливість. Письменник заклав у фундамент примірник свого 2-томного видання. Тобто там зберігаються дві книги.

Під час цієї розповіді я запитав Олега Федоровича, у чому ті книги закопані? Він усміхнувся і відповів: «У скляних банках». Мовляв, скло гарно зберігається.

Ось так Чорногуз залишив для нащадків ще один спогад про себе. У дачному будинку має часто лунати сміх, бо ж стоїть на фундаменті сатиричних книг.

Чорногуз продав його, коли перебрався жити в Іванів. У селі кажуть, що придбала його відома жінка-політик.

«Аристократ з Вапнярки» оселився на вокзалі

Новий жанр в нашій літературі започаткував Олег Чорногуз — сатиричний роман. Твір називається «Аристократ з Вапнярки». Таким чином має географічну прив’язку до нашого регіону. Ще один твір у цьому жанрі — «Претендент на папаху». До речі,тривалий час радянська цензура не надавала дозволу на друк «Аристократа…». Причиною стало висміювання тодішньої дійсності.

Головному герою «Аристократа з Вапнярки» Євграфу Сідалковського  у місті встановили пам’ятник. За те, що прославив їх населений пункт. Чого варта, наприклад, його фраза. На запитання, де знаходиться та сама Європа, Євграф недбало відповідав: «Та це десь там, лівіше від Вапнярки».

Постать Сіддалковського  можна побачити на пероні вокзалу. Його копію у формі статуетки вручають переможцям літературного конкурсу імені Олега Чорногуза «Сміхооскар».

До слова, автором скульптури є уже згаданий Микола Крижанівський.

Олега Чорногуза не стало 8 жовтня 2022 року, він помер у лікарні у Вінниці.

Читайте також:

Уперше на Говерлі науковець прочитав лекцію, яку слухали 25 ямпільчан. Як усе відбувалося?

Арттерапія та екскурсії. У Вінниці стартував проєкт психологічної підтримки родин загиблих військових

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.