Сто років на екрані: чим унікальний кінозал «Родина» у Вінниці

- У самому серці міста працює кінозал, історія якого розпочалася ще 1911 року.
- Заснували його дворянка Єфімія Добржанська та повірений Костянтин Ловицький.
- Протягом понад століття кінотеатр змінював власників, назви, функції та навіть ідеологію. Але завжди залишався місцем, де показують кіно.
Історія «Родини» бере початок у 1911 році, коли дворянка Єфімія Добржанська разом із приватним повіреним Костянтином Ловицьким відкрили ілюзіон «Амбрось». Він розмістився на території садиби міського лікаря Миколи Нєдельського. Назву взяли від слова «амброзії» — їжа богів Олімпу, пишуть в спільноті Visit Vinnytsia.
«На той час у місті з населенням 45 тисяч мешканців уже працювали шість кінотеатрів. Конкуренція була шаленою, адже кожен заклад міг заробляти по 100 карбованців щодня. Щоб привабити публіку, у «Амбросі» перед кінопоказами влаштовували концерти, театральні вистави та танці», — йдеться в дописі.
У 1916 році, під час Першої світової війни, Костянтин Ловицький став єдиним власником закладу і змінив назву на «Театр мініатюр». Це дозволило офіційно додати до репертуару розважальні програми.
«За радянської влади залу націоналізували та перейменували спочатку на «Ампір», потім — на «Червоні крила». Кінотеатр передали під опіку Народного комісаріату освіти, а згодом — взуттєвій фабриці, яка виробляла взуття для Червоної Армії. У 1945 році назву змінили на «Родина», — пишуть в Visit Vinnytsia.
Після здобуття Незалежності назва «Родина» отримала новий зміст — тепер вона символізує не «совєтську батьківщину», а українську сімейність і традиції. Це одне з перших перейменувань у Вінниці в рамках деколонізації.
«Остаточно кінотеатр позбувся радянської спадщини у 2016–2019 роках. У ці роки відбулася повна реконструкція: утеплення, заміна даху та комунікацій, оновлення глядацької зали та фойє, адаптація для маломобільних груп населення. У 2019-му кінотеатр отримав нове обладнання — проектор, акустику та сучасну 3D-систему», — йдеться в розповіді.
Сьогодні «Родина» — єдиний муніципальний кінотеатр Вінниці. Це не просто культурна локація, а живий свідок історичних змін у місті та країні. Зала, яка бачила імперії, революції, війни й епохи, досі працює, транслює фільми й дарує глядачам емоції.
Що чекає на найстаріший кінотеатр Вінниці далі — покаже час. Але історія вже залишила тут свій глибокий слід.
Читайте також:
Колись тут вирувало життя: яким був та яким може стати острів Кемпа?
«Гітлерівців з караваєм не зустрічали»: записки лікаря «Пироговки» про окупацію Вінниці
Прострілене дзеркало та рояль у Білій залі. Що приховує історія вінницької Думи?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
-
Читач96Дякую за гарну розповідь. Була в цьому кінотеатрі на цьому тижні. Дуже гарний зал, зручні крісла, великий екран. Так тримати!