Пам'ятна дата. Згадуємо оперну приму Марію Литвиненко-Вольгемут

• Сьогодні, 13 лютого, виповнюється рівно 130 років з дня народження української оперної співачки Марії Литвиненко-Вольгемут.
• Вона народилася в Києві, але після першої поїздки до Вінниці змінила своє місце проживання. Що відомо про оперну приму?

Оперна співачка Марія Литвиненко-Вольгемут народилась, виросла та навчалася у Києві. У 1914 році трупа Садовського, де вона виступала, приїхала до Вінниці

Окрім Литвиненко-Вольгемут до складу трупи входили Марія Заньковецька, Софія Тобілевич, Северин Паньківський, Любов Ліницька та багато інших.

Вінничани гарно зустрічали та проводжали трупу. На залізничному вокзалі містяни оваціями та співом відправляли гостей.

Вінниця змінила життя Марії Литвиненко-Вольгемут та 1919 році вона переїхала до міста.

Разом з чоловіком, як зазначає «Музей Вінниці» вони жили на вулиці Пушкіна, 14. Окрім театральної діяльності, протягом 1920-21 років Марія Іванівна викладала вокал у Вінницькій консерваторії та у філії Музичного товариства ім. М. Д. Леонтовича.

Чутки про неймовірну співачку

Марія мала лірико-драматичне сопрано, тому і не дивно, що по приїзду її втягнули в роботу театру. Свою дебютну партію вона зіграла в опері «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка. Про неї заговорили вже після першого дебюту. А далі була робота в опері «Катерина» Миколи Аркаса.

Саме Аркас написав першу українську ліричну оперу на текст Шевченка. Зрозуміло, що за тих часів деякі твори Кобзаря були «ідеологічно шкідливими», тому у кількох містах ця опера була забороненою. Проте у Вінниці на неї чекали. На виставах ніде було яблуку впасти, а квитки розбирали наперед.

Містом ширилися чутки, що у «Катерині» грає якась неймовірна співачка. Всі хотіли на неї подивитися та послухати її соло. То були перші великі успіхи Марії Литвиненко-Вольгемут. Після кількох виступів солістку почали запрошувати у всі інші опери, які ставилися у театрі: «Лоенгрін» Вагнера, «Чародійці» Чайковського, «Гальці» Монюшко, «Сільська честь» Масканьї тощо.

За вікнами йшла революція

За вікнами повним ходом йшла революція і ніхто не знав, хто буде господарювати у місті наступного ранку: армія УНР, «білі» або «червоні». До того ж у 1919-му Вінниця вперше стала столицею Української Народної Республіки. Її керівництво засідало у сусідніх від театру будівлях, отже статися могло що завгодно.

Але театр ніхто не чіпав. Був навіть випадок, коли у місцевій газеті за 19-тий рік написали, що під час драматичної прем’єри у місті, окрім театру, буде вимкнуто електрику. Так поважали мистецтво.

Тоді ж Марія познайомилася з Григорієм Давидовським. На той час він вже був диригентом світового рівня і відігравав значну роль у розвитку українського музичного мистецтва. Саме Давидовський організував у Вінниці художню зразкову капелу. А потім покликав співачку у ній викладати.

У Вінниці Давидовський зіткнувся із великою кількістю талановитих співочих людей. Та деякі із них навіть нот не знали. Тому він організував прямо всередині капели школу, яка мала на меті звести всіх хористів до якогось конкретного рівня. У нього був великий досвід роботи у Франції та містах, на кшталт Москви чи Ростова. Попри те, досі важко повірити, що всього за три місяці репертуар капели складався зі ста творів.

Універсальний театр

Громадянська війна поступово вщухала. Але у деяких містах життя на краще не змінювалося. І от рятуючись від «денікінського Києва» до Вінниці приїздить режисер Гнат Юра, а зі Львова режисер Амвросій Бучма. Обидва зі своїми трупами.

Вінниця їх приймає радо. Дехто навіть вважає, що саме з появою цього дуету, у місті утворився український театр. Хоча, є документально підтверджені дані того, що він існував і раніше.

Чи не одразу Литвиненко-Вольгемут почала співпрацювати із новими режисерами. Вони не могли ставити опери, проте ставили музичні спектаклі, які їй також були до вподоби. Репертуар театру включав чи не усіх відомих на той час авторів: Квітки-Основ'яненка, Кропивницького, Карпенка-Карого, Старицького та ін. Музика також була авторства видатних композиторів. Наприклад твори Кирила Стеценка. У них  складна вокальна партія. А у Марії була наполегливість і гарна музична пам’ять. Тому у неї це добре виходило.

До революції у Вінниці існувало три трупи: українська, російська та єврейська. Вони були ніби як одним театром, але спектаклі ставили різними мовами. Нерідко траплялося, що актори з однієї трупи переходили в іншу. Було й таке, що взагалі переїздили. Як, наприклад, це зробила єврейська трупа, яка виїхала до Одеси. Приблизно у той же час українська трупа об’єдналася з російською – у Вінниці з’явився «Перший трудовий кооператив українських артистів», де Марія була солісткою. У ньому ставили опери і оперети, драми і комедії — це був універсальний театр. Єдине, там не було власного балету.

У 1923 році Гнат Юра та Амвросій Бучма з частиною вінницької драми переїхали до Харкова, тогочасної столиці. З часом їх перевели у Київ, де трупа існує й досі, як театр ім. Івана Франка.

Назавжди з Вінниці

За часів Марії Литвиненко-Вольгемут у Вінниці відкрито три навчальні заклади музичного виховання: музична професійна школа, музичний технікум та консерваторія. Вона викладала вокал у всіх тих закладах. Проте консерваторія не проіснувала і трьох років. Її закрили, бо у міста не вистачало грошей на утримання такого складного організму.  

Врешті-решт стомившись від провінційного містечка, у 1923 році Марія та її чоловік назавжди полишили Вінницю. Переїхали до Харкова, де стояли у підвалин Державної опери.  

А у 1935-му співачка повернулася до рідного Києва, де продовжувала виступати, викладати у Київській консерваторії та, можливо, час від часу згадувати період свого життя на березі Південного Бугу.

В наш час у Вінниці є вулиця, названа на честь Марії Литвиненко-Вольгемут.

Читайте також:

Хотів відкупитися за три тисячі. У Тульчинському районі зловили п'яного водія

Що робити, якщо у трубі неякісний газ? Поради та контакти для скарг

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.