Високий на зріст, спортивної статури 39-річний Костянтин Ільницький виборов друге місце на чемпіонаті України з дзюдо. До фіналу здобув три блискучі перемоги. У вирішальному поєдинку поступився титулованому спортсмену Едуарду Тропінову. Не тільки тому, що в суперника більше спортивних досягнень. Тропінов призер Європи, неодноразовий чемпіон України. Була ще одна причина.
-Я людина тотально незряча, а суперник частково бачить, - каже Костянтин Ільницький. – У нього друга група інвалідності із зору. Він належить до категорії слабкозорих. Це проблема, яку вже неодноразово порушують на змаганнях. Все частіше висловлюються пропозиції, щоб спортсмени перебували в однакових умовах. Як це зробити? Дуже просто – кожен має виступати з пов’язкою на очах.
Наш земляк поступився за набраними очками. Перед тим Ільницький мав суперників з Ужгорода, Луцька і Тернополя. За його словами, переміг їх вчисту. У дзюдо це називається іппоном. За виконання кидка іппоном судді присвоюють найвищий бал. На запитання, як йому це вдається, Костянтин відповідає: «Я все пам’ятаю, пам'ять міцно тримає мої колишні тренування. Я пам’ятаю колір моря, захід сонця, хмари».
До 26 років він не мав проблем зі здоров’ям. З дитинства займався спортом. Спочатку греко-римською боротьбою, у молодості – самбо. Входив до складу збірної України з самбо. Біда прийшла пізніше.
-Коли людина народжується незрячою, їй не поясниш, як цвітуть дерева, чи якими відтінками переливається молода трава, - розповідає Костянтин. – Вона цього ніколи не бачила, тому не може уявити. Таким людям кольори навіть не сняться. Принаймні так мені говорили ті, у кого запитував про це. А я бачу кольори уві сні. Я все це пам’ятаю. Пам’ятаю свої колишні тренування. Пам’ятаю поради тренера. Думаю, що така аналогова пам'ять дає можливість добиватися перемог. Зрозуміло, що без постійних тренувань їх не досягти».
У 2016 Костянтин так само здобув срібну медаль, торік став чемпіоном. Незважаючи на такі досягнення, ще жодного разу не їздив на чемпіонат світу. Нинішнє друге місце дає йому шанс потрапити до збірної, яка буде брати участь у світовій першості серед незрячих. Однак є одна умова.
Співрозмовник пояснив, що з другого місця на чемпіонат світу можна поїхати тоді, коли спортсмен і його тренер знайдуть для цього кошти. Змагання відбудуться у Лісабоні, столиці Португалії. Заплановані на листопад нинішнього року.
Костянтин каже, що разом зі своїм тренером Миколою Левицьким ( на знімку у центрі) підраховували, скільки це може коштувати. Квиток на літак можна здешевити, якщо замовити його завчасно. Португалія країна не така вже й дорога. На проживання й харчування багато коштів не треба. Втім, без підтримки спонсорів ніяк не обійтися.
-Загалом сума виходить невелика, - продовжує спортсмен. - Якби хтось відгукнувся! Йдеться не так про мене, як про престиж нашого міста.
Ільницький каже, що влада – міська й обласна – частково допомагають фінансово. За його словами, у лютому, завдяки підтримці голови ОДА Валерія Коровія, придбали татамі. Встановили у школі №21. Там тепер тренується спортсмен. І не тільки він. Ільницький очолює підрозділ спортивної Федерації незрячих України. Культивують не тільки дзюдо, а й інші види спорту. Постійно проводять змагання серед незрячих. Він називає прізвища тих, хто допомагає їхній організації. Це - заступника міського голови Галина Якубович, голова комітету фізкультури і спорту Сергій Краєвського. У поїздці на чемпіонат України, що проходив у місті Рівно, дзюдоїстів з Вінниці підтримали спонсори – керівник підприємства «Вінницька транспортна компанія» Михайло Луценко, директор ТРЦ "Мегамол" Андрій Андреєв, власник та засновник компанії AVM "Development" Володимир Адамчук, згаданий вище Сергій Краєвський.
До речі, у командному заліку, вінницька збірна виборола третє місце. Загалом у чемпіонаті взяли участь 56 спортсменів майже з усіх областей держави. Співрозмовник звертає увагу на високу організацію турніру. Каже, спортсменам створили хороші умови для проживання, гарним було харчування. Для проведення змагань надали кращий спорткомплекс міста, що має промовисту назву «Олімпійські надії».
У Костянтина Ільницького були гарні перспективи не тільки у спорті. Він закінчив Академію МВС, отримав спеціальність юриста, працював у міліції (тоді ще не була створена поліція). Однак у 26 років зазнав важкої побутової травми. Осліп повністю. Друзі,знайомі Ільницького кажуть, що він втратив зір, але не силу духу. Навіть під час розмови з ним відчувається, наскільки людина має жагу до життя, до вирішення проблем, здійснення задуманого.
Костянтин Ільницький працює в обласному товаристві УТОС. Він заступник директор підприємства (ПОГ «Вінницьке УВП УТОС»). Доводилося чути його виступ на одній із сесій облради. Він оприлюднив наболілі проблеми людей з вадами зору, просив владу не забувати про них, підтримати колектив. Костянтин гарний оратор. Вміє переконувати. Це відчувалося з його виступу. Якщо хтось з чиновників ігнорує незрячих, Ільницький про це говорить відверто. Саме через це у нього непрості стосунки з деким з посадовців. Він каже, що інтереси незрячих для нього важливіші, ніж думка чиновника. Якого б рангу він не був.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер