-Уже 14-й день у Туреччині, - сказав по телефону Володимир Іванов. – Багато проїхав по цій країні. Щоправда, витратив часу більше, ніж планував.
Трохи невдало склав маршрут. У деяких місцях доводиться долати круті підйоми. Саме долати, а не їхати. Тягну велосипед під гору. А в мене ж вантажу понад 20 кілограмів.
За словами мандрівника, деякі з підйомів затяжні. Серпантин тягнеться на відстані від п’яти до десяти кілометрів. Всю цю відстань пхає велосипед під гору. Під палючим сонцем.
-Зараз я біля невеликого села Сімена, кажуть, колись тут було місто, що пішло на дно моря, - розповідає мандрівник. – Тепер тут трохи більше десяти будинків. Видно багато руїн, схожих на залишки житла. Далі я прямую у напрямку Грузії. Не знаю, скільки ще часу доведеться крутити педалі, поки доберуся до країни, в якій був давним-давно, у роки молодості. У Грузії я проходив військову службу.
Сьомого серпня у Володимир день народження. Цього числа він проїжджав Стамбул. Зупинився в одному з найстаріших міст планети. Ночував. Купався у Мармуровому морі.
-Вікна деяких будинків виходять прямо на море, - розповідає мандрівник. – Багато готелів недалеко від води. Мармурове море невелике у порівнянні з іншими. По-моєму, читав, що воно чи не найменше у світі. Провів день на пляжі. Звернув увагу, що у вечірній час, коли відпочиваючі йдуть з пляжів, там можна побачити поліцейських. Залишатися на ніч не дозволяють.
У свій день народження чоловік зробив собі подарунок – майже весь день відпочивав на пляжі. Каже, зїв бутерброд з салом. З ким святкував? Сам. Вінницю згадував. У такий день точно не був би один.
Стамбул це вселюдський вулик. Каже, щоб місто оглянути, мабуть, треба було залишитися в ньому на ті всі дні, відколи подорожує Туреччиною.
-Місто дороге, тому залишатися в ньому не для мене, - говорить вінничанин. – Таких туристів, як я, також бачив, - каже Володимир. – Один з них приїхав на двоколісному з Польщі. Чоловікові уже 65, а він все-таки добрався, щоб побачити Стамбул. Ще двоє туристів були з Англії. Теж приїхали на велосипедах. А в одному з місць зустрів чоловіка на велосипеді з Києва.
Вінничанин комунікабельна людина. Під час попередніх подорожей знаходив нових знайомих. Є вони в нього у Німеччині, Швейцарії. Тепер має таких ще й у Туреччині.
-Скоро доведеться тратити більше, ніж раніше, грошей на харчі, - говорить мандрівник. – Майже всі взяті в дорогу припаси закінчилися. Залишився невеликий шматочок сала і трохи гречаних круп.
З водою особливих проблем не виникає. Уздовж доріг обладнані водойми.
Під час зустрічі з киянином, після щирих обіймів, міцних потисків рук, стали говорити про дорогу, обмінюватися враженнями. Не обминули теми витрат на поїздку.
Ось що вінничанин почув від такого ентузіаста, як сам.
-Чоловік з Києва, як і я, не має особливих достатків, - розповідає Володимир. – Але він вийшов з ситуації хитріше.
Його друзі поширили в Інтернеті інформацію про поїздку. Звернулися до спільноти з проханням підтримати фінансово мандрівника, у кого є така можливість. Киянин здивувався, що справді знайшлися небайдужі, які переказали на його картку трохи грошей.
Можливо, й нашому земляку хтось допоможе хоча б невеликою сумою?
Чоловік, якому вже за 60, власним прикладом демонструє, як можна проводити час, навіть у такому віці підтримувати фізичну форму. Робить щоденні пробіжки у Лісопарку. Причому, незалежно від пори року, чи погоди. Нинішнього року пробіг у Вінниці напівмарафон.
Найбільше чого бояться болячки – нашої активності,
Цю фразу час від часу любить повторювати Володимир. Радить іншим відірватися від дивана. Сісти на велосипед, проїхати спершу хоч а б невелику відстань. Надалі, за його словами, велосипед, як магніт, буде притягувати до себе.
Вже за такий приклад мандрівника варто б підтримати.
Поки що побажаймо Володимиру Іванову щасливої подорожі. Після повернення до Вінниці попросимо його більше розповісти про враження від багатотисячікілометрової поїздки.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Лена
Игорь reply Лена
Грицько Штахета reply Игорь
Юрій Б reply Грицько Штахета