Інтернет у техуніверситеті став швидший в 11.000 разів(!). А починався з курйозу

Інтернет у ВНТУ упроваджували за кошти фонду "Євразія", грант писав Володимир Месюра (крайній праворуч), поруч -к.т.наук Ігор Арсенюк та системний адміністратор Ілля Малініч

Техуніверситет першим серед вишів Вінниці отримав Інтернет. Безпосереднє  відношення до його упровадження мав  Володимир Месюра. Спілкуємося з ним у приміщенні, на дверях якого табличка з написом «ІнтерЦЕК». Співрозмовник розшифровує назву: «Інтернет-центр електронних комунікацій». Уточнює, що ініціатива його створення належить колишньому ректору навчального закладу Борису Мокіну. «І назву придумав Борис Іванович, - зазначає професор. – Тут вся техніка, тут працює системний адміністратор. Одне слово, від цього підрозділу залежить надійність роботи Інтернету у навчальному закладі.

Щоб зримо уявити, наскільки все змінилося, професор Месюра наводить такий факт: швидкість Інтернету, яким нині користуються у виші, зросла у порівнянні з початковим періодом в 11.000 (!) разів

Ел-лист  на десять стрічок міг «повзти» до п’яти хвилин

На запитання, як і коли світова «павутина» добралася до їхнього навчального закладу, професор на деякий час задумується. Пам’ятає, що сталося це за кошти гранту фонду «Євразія». Як не пам’ятати, коли саме він готував проект? Каже, претендентів на отримання коштів було дуже багато. «Чому переміг наш проект, це краще знають грантодавці», - говорить пан Месюра. Раптом на його обличчі з’являється усмішка: «Згадав! Згадав, що передувало появі Інтернету у нашому навчальному закладі. Курйоз з іноземцями».

Датою упровадження Інтернету у виші вважають 1996 рік. До того передавали й отримували інформацію з допомогою модему до телефонів.

— У такий спосіб відправляти електронну пошту, але як це відбувалося, смішно говорити, - продовжує співрозмовник. – Бувало, нам дзвонили по телефону й повідомляли, що відправили листа. Просили зняти його. Лист на десять стрічок  міг «повзти» до п’яти хвилин.  Коли розповідаю про це нинішнім студентам, вони округлюють очі від недовіри.

Переломним моментом стало відвідання університету іноземною делегацією. У 1994 році виш перейменували з політехнічного інституту в технічний університет. Підвищення статусу сприяло розширенню зв’язків, зокрема, зарубіжних. І ось приїжджає одна закордонна  делегація. Іноземцям знадобилося терміново відправити електронного листа. Їм люб’язно надали таку можливість. З допомогою модему, звичайно. Окремої лінії університет не мав. Зв'язок обірвався раз. Обірвався другий, третій… Відправили того листа, чи ні, співрозмовник не пригадує. Але червоніти за таку техніку довелося.

— Так співпало, що на той час ми виграли грант фонду «Євразія», — уточнює Володимир Месюра. – Кошти одразу використали на упровадження Інтернету. Наступного року добилися ще одного гранту. Цього разу від фонду «Відродження». За отримані кошти створили комп’ютерні класи і організували навчальні курси.

Вивчив програмування без… комп’ютера

У той час комп’ютерів не вистачало. Незважаючи на це, один із студентів вивчив програмування без… комп’ютера.

— Таке в принципі неможливо,- наголошує професор Месюра. – Якби я не знав цього студента і не бачив його здібності, ніколи не повірив би в таке, але… По підручнику, інших книгах опанував систему програмування. Мабуть, у нього було дуже розвинуто відчуття інформації, інакше чим ще можна пояснити такий феномен людини.

Володимир Гарник, таке прізвище студента, про якого розповідає професор, брав участь в олімпіадах, працював системним адміністратором в університеті. Потім проявив себе у деяких компаніях. Нині він продовжує займатися Інтернетом у Києві. Професор згадує ще одного талановитого студента – Станіслава Дмитренка. Каже, він збирав аудиторії студентів, розповідаючи їм про Інтернет. Умів дуже доступно передати інформацію. Та ще й говорив артистично. Саме Дмитренко став першим системним адміністратором в університеті. Нині теж заробляє на життя комп’ютерними технологіями. Світова «павутина» все більше захоплювала молодь. І не тільки.

— Народу потрібен був Інтернет, — продовжує професор. – Це відчувалося з його все більшим і більшим поширенням у місті. Першим нашим Інтернет-провайдером  став «Укртелеком». Договір на отримання нового виду зв’язку укласти було непросто. Мабуть, тому, що такі державні організації, як ми,  сплачували менше коштів, ніж інші. Тому не нам надавали перевагу у доступі до Інтернету. Довелося застосувати деякі хитрощі, не буду уточнювати які саме, аби теж отримати окрему виділену лінію. Працювали й з іншими провайдерами – Вінтелепорт, Хорс –теелком, нині маємо договір з Дата-груп.

Майданчик першості світу з програмування АСМ-ІСРС – у Вінниці

Студенти нашого техуніверситету декілька разів «пробивалися» до фіналу  першості світу з програмування (без Інтернету тренування уявити неможливо). На фінал їздили  у 2006 році в Америку, у 2008 – у Канаду, у 2014 – у Росію. Найкращим досягненням було 31 місце серед 300.000 команд, з яких у фінал пробилися 120 найкращих. Мова йде про виступ у Канаді. За кількістю участі у таких змагання наш техуніверситет на третьому місці серед аналогічних вишів держави. Щоразу команду готував до змагань професор Володимир Месюра.

Володимир Месюра у Національному парку Південної Дакоти (Гора Рашмор з витісненими на камені головами 4-х президентів США)

Починаючи з 2012 року, Вінниця здобула право проводити у себе півфінал АСМ-ІСРС серед країн Південно-Східної Європи.

Півфінал студентської командної першості світу з програмування АСМ-ІСРС країн Південно-Східної Європи (ВНТУ, жовтень 2017)

На фінали одягає вишиванку

Професор Володимир Месюра є постійним тренером команд університету на змагання з програмування. Він член оргкомітету, директор  Вінницького майданчика півфіналів АСМ-ІСРС

.Володимир Месюра з керівництвом АСМ-ІСРС (Зліва направо: Ліза Донахью — менеджер АСМ-ІСРС; Джеймс Комер — директор півфіналів АСМ-ІСРС; Віталій Бондаренко – тренер команди Київського національного університету ім. Т. Шевченка; Володимир Месюра – професор нашої кафедри, директор Вінницького сайту півфіналу АСМ-ІСРС по південно-східній Європі; Біл Поучер – виконавичй директор АСМ-ІСРС, Джуф Донахью – заступник виконавчого директора АСМ-ІСРС, виконавчий директор фіналів АСМ-ІСРС)

Володимир Іванович — випускник вишу, де нині працює на кафедрі комп’ютерних наук. Університет закінчив з червоним дипломом. Перед тим, як зайнятися наукою, батько порадив попрацювати на виробництві. Пішов на завод «Термінал». Потім повернувся в альма-матер. Він один із засновників університетських змагань з програмування. На турніри за кордон професор одягає вишиванку. Має сорочки з узорами декількох кольорів вишивки.

— Вишиванка вам до лиця, — кажуть йому колеги.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.