Голова обласної Ради Анатолій Олійник презентував книгу про село Вила (Прес-служба Вінницької обласної Ради)

20 хвилин (Вінниця)

У Будинку культури села Вила Томашпільського району була надзвичайно тепла і водночас емоційна атмосфера. Жителі цього села тепер мають свою книгу про історію рідного краю, а це – неабияке свято для людей, які дійсно люблять своє село та бережуть його історію, як справжній скарб.

Ініціатором видання книги «Вила» виступив голова обласної Ради Анатолій Олійник, адже село – це його мала батьківщина. Авторами книги є Юлія Белінська та Надія Подкопаєва, рідна сестра Анатолія Дмитровича, поетеса, вчителька української мови та літератури.

– Я сьогодні з великим хвилюванням стою на цій сцені, адже все моє дитинство пройшло тут, у Вилах, де я ріс, – сказав у вітальному слові Анатолій Дмитрович. – З огляду на пройдений життєвий шлях, починаючи з років студентства на історичному факультеті Одеського інституту, я зрозумів, що в Радянському Союзі студентів-істориків історії України не навчали – її від нас приховували за сімома замками, намагалися викорінювати пам'ять про нашу генетику, коріння, наш рід. З самого юнацького віку мені мріялося про те, щоб люди в нашому селі жили так, як в місті, щоб їм було комфортно. В той час я мріяв, аби до кожної оселі було підключено газ, який значно полегшить сільський труд людей. Інша мрія була – зібрати по крупинці все, що стосується історії Вил, історії людей та родин, які у цьому селі жили. Саме так з'явилася ідея про те, щоб зібрати матеріал і видати першу книжку про наше село. Спільно з моєю рідною сестрою Надією Подкопаєвою ми обговорили цю ідею та почали працювати.

Анатолій Дмитрович висловив сподівання про те, що вивчення історії села Вил буде поглиблюватися і з часом буде видано й інші томи книжки «Вила».

– Книга вийде накладом до 300 екземплярів, перших десять «сигнальних», ми сьогодні вручимо тим, хто безпосередньо долучався та допомагав у її написанні та виданні, – зазначив Анатолій Олійник.

Відтак, першу книгу отримав заступник голови обласної Ради Ігор Хміль, який надав фінансову підтримку для видання цієї книги.

Вітали також вилян із святом книги головний редактор мистецького журналу «Вінницький край», заслужений журналіст України Вадим Вітковський, директор Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Світлана Василюк, голова Томашпільської районної ради Дмитро Коритчук, письменник, публіцист заступник голови Національної спілки письменників України Михайло Каменюк, заступник голови Міжнародної громадської організації «Вінницьке земляцтво» у м. Києві, українська поетеса Ніна Гнатюк, депутат обласної Ради, поетеса Жанна Дмитренко, фотохудожник Олександр Гордієвич, поет Віктор Цимбал.

Сторінки книги «Вила» розповідають про мальовничі краєвиди, історію створення села, людей, які її творили, та містять перекази про нелегкі долі вилян, адже історія села – це, перш за все, життя і доля самих людей.

Надія Подкопаєва розповіла, що особливою цю книжку робить саме те, що вона містить життєві історії про долі людей, сімей і родин, які проживали та творили село Вила і його історію.

Головний редактор мистецького журналу «Вінницький край» Вадим Вітковський зауважив, що результатом півторарічної роботи стала чудова книга, більш ніж на 500 сторінок.

– Ми вже видали більше 25 томів історій рідних сіл з різних районів, але ще такої творчо натхненої, активної і працьовитої жінки як Надія Подкопаєва, яка б так сильно переймалася створенням книги, не було, – сказав Володимир Миколайович. – Коли ми готували цю книгу, пані Надія просто закидала фактажем, цікавими файлами кожного дня і в такому ритмі ми працювали більше року. Результат такої плідної роботи ми сьогодні бачимо у вигляді книги про історію «Вила».

Зворушливим моментом було те, що Анатолій Дмитрович найменшим вилянам вручив перші у їхньому житті вишиті сорочки та сукенки від Міжнародного громадського об’єднання «Всесвітній день вишиванок».

Захід видався дуже теплим, щирим, зворушливим, глядацька зала була заповнена людьми, які живуть своїм селом та цінують його, це було помітно, коли під час декламації віршів на їхніх очах виступали сльози.