Гавриш додавав Європі шарму. Запровадили літературну премію на честь вінничанина

Не часто Леонід Гавриш одягав костюм. Червона футболка, картата сорочка - таким його частіше бачили

— Я б з Марсу повернувся, якби Льоня сказав, що треба приїхати!

Це слова одного з близьких друзів Леоніда Гавриша – народного артиста України Анатолія Паламаренка. Говорив він їх раніше. Під час однієї із зустрічей з Гавришем. Згадав ці слова ведучий і організатор заходу — письменник Михайло Каменюк.

 У Леоніда Гавриша було багато друзів. Зокрема, і серед літераторів. Саме з ініціативи обласного осередку Національної спілки письменників України та головного редактора альманаху «Русалка Дністрова» Михайла Каменюка, запроваджено літературну премію імені Леоніда Гавриша.

Ініціативу підтримав колектив «Володарки». Вручатимуть відзнаки щорічно у день народження талановитого господарника-підприємця, мудрої, скромної Людини. Відзначатимуть твори, присвячені насамперед здобуткам і проблемам підприємств легкої промисловості, а також підтримки такими колективами і їхніми керівниками соціальних проектів.

Леоніда Гавриша не стало 24 грудня 2017-го.

Хто вони, перші лауреати?

Першої премії удостоєно відомого вінницького письменника Михайла Пащенка за книгу «Легенда Володарки».

— Видання – щойно з друкарні, — зазначив у розмові з журналістом пан Михайло. – Працювати над книгою почав ще за життя Леоніда Тарасовича. На жаль, він не побачив цієї роботи.

Пан Михайло згадав один з епізодів своєї роботи. Каже, Гавриш записував думки, що з’являлися несподівано, здебільшого на клаптиках паперу, серветках, блокнотах – на тому, що потрапляло під руки. Залишав у шухляді робочого столу,  чи шафі у кабінеті.

— Одного разу доручив «розгребти» свої записи, — говорить Михайло Пащенко. – Залишив одного в кабінеті, а сам пішов у справах на виробництво. Я витягнув шухляди, відчинив тумбочки. У цей момент хтось стукає. Заходять, а тут – така несподівана картина. Грабують кабінет! Потім — новий відвідувач. І так без кінця. Люди дивувалися, а я незручно почувався. Зате скільки цікавих думок зафіксував. Всі вони, крилаті вислови Гавриша, є у моїй книзі. Там і філософські роздуми про життя, людей, з якими працював, його поетичні рядки

Другої премії удостоєно Людмилу Любацьку, заступника головного редактора альманаху «Русалка Дністрова» (за публікації про «Володарку» і керівника,  надруковані в альманасі).

Третя премія – у Ганни Секрет, популярної телеведучої (за програми, присвячені Леоніду Гавришу і очолюваного ним колективу, фрагмент однієї з них демонстрували присутнім на заході. Там є кадри, де Леонід Гавриш виконує пісню «Взяв би я бандуру»).

Як уявлю, як Христа розпинали….

Улюбленою піснею Леоніда Гавриша була  «Чарівна скрипка» («Біла птаха») на слова Юрія Рибчинського, музику написав Ігор Поклад. Її виконала на зібранні народна артистка України Ірина Швець. Пані Ірина разом зі своїм чоловіком — священиком Валерієм — товаришували з Гавришем. Перед тим, як заспівати, дуже проникливо говорила про важку втрату.

— Передостання наша розмова з Леонідом Тарасовичем відбувалася, коли поверталися з Києва, — розповіла пані Ірина. – Їдемо, а він каже: «Ти знаєш, я останнім часом так сильно відчуваю, що Бог десь біля мене. Я його ось тут відчуваю. Показує на груди біля серця. Якось аналізував, що було раніше, і подумав: ми то в ті часи  Бога покинули, а він нас – ні! Не у всіх він був. А в кого був, то він називався словом – Совість».

Гавриш трохи помовчав і продовжив. «Все більше згадую людей, які зробили мені в житті добро . Навіть тих, кого, може, забув, а їхнє добро пам’ятається».  

— У такі хвилини він розкривався по-іншому, - продовжує пані Ірина. – Я бачила перед собою іншого Гавриша. Не заклопотаного проблемами господарника, а мудрого філософа. Остання наша зустріч відбулася напередодні Різдвяного посту. Разом з моїм чоловіком, отцем Валерієм, були у кабінеті. Гавриш каже до чоловіка: «Як добре, що є ось храм через дорогу!». Обійняв його за спину, дивиться у вікно і продовжує: «Бігаю на роботі, кручуся з виробничими турботами, а вийду на вулицю, подивлюся на Хрест Господній, як уявлю, як Христа розпинали… І що мої проблеми зі стражданнями Христа? Він же не плакав, правда? Прорвемося». Це був зовсім інший Гавриш. У храм заходив скромно, тихо. Купував свічечки. Йшов обережно поза спинами людей. Губи його щось шепотіли. Воно ж видно, бо високий на зріст. І назву храму він допоміг придумати. Казав отцю Валерію: «Ти назви якось так велично, побєдоносно!» Священик, у відповідь: «Може, Григорія Побєдоносця?»  Через два дні після тієї розмови телефонує Гавриш: «Ти знаєш, я прочитав про Григорія Побєдоносця. Дуже могутня постать! Гарна буде назва храму». А 24 грудня Гавриша не стало

Не продавайте батьківської хати

— Всевишній наділив Гавриша особливим талантом – любити людей, зазначила заступник директора театру імені Садовського Марія Скрипник.

— Він допомагав дуже багатьом людям. Пригадую, міськрада запровадила проект «Покровитель культури». Гавриш був першим переможцем цього заходу. Жоден виступ наших колективів у Києві не обходився без його допомоги. Пригадую, потрібно було пошити концертні костюми для жіночого колективу. «Володарка» спеціалізується на чоловічому вбранні. Прийшли до Гавриша. Він подумав, запросив своїх фахівців і з часом ансамбль мав прекрасне вбрання для виступу на сцені Палацу «Україна».

— Понад сто книг віницьких авторів допоміг видати Леонід Гавриш, —про це говорив голова обласної письменницької організації Вадим Вітковський. – У той час, коли дехто з нинішніх олігархів сидять на мішках з грішми,  потім за ті кошти їм ставлять на кладовищах пишні надмогильні знаки, Гавриш ділився з письменниками, працівниками культури, допомагав людям на лікування.

За словами пана Вадима, під час Шевченківських днів нинішнього року, які відбувалися на Вінниччині, приїжджав до нас, зокрема, й народний артист Анатолій Паламаренко. Пан Анатолій знайшов час поїхати на могилу Гавриша, поклав квіти, сказав гарні слова про свого доброго знайомого.

Ведучий урочистостей Михайло Каменюк принагідно згадав ще один епізод з Анатолієм Паламаренком. Якось Леонід Гавриш запросив видатного майстра слова приїхати на один із заходів. Паламаренко у той час перебував за кордоном. На його приїзд не сподівалися. Але він прибув на свято.

— Якби я навіть був на Марсі, після запрошення Льоні все одно прибув би до нього, - віджартувався маестро у відповідь на запитання, як вдалося добратися з-за меж держави до Гавриша. Михайло Каменюк згадав про дружбу Леоніда Тарасовича зі ще одним видатним українцем – народним артистом України відомим виконавцем Дмитром Гнатюком. Зачитав рядки, написані Гавришем для золотого голосу України. Які ж вони проникливі і глибоко філософські!

—Бог йому допомагає, З ним натхнення молоде

— На сцені старості не має, Тут гра із Вічністю іде.

— Хвилюючі поетичні рядки написав про Гавриша Петро Гордійчук (праворуч)

Депутат облради Леонід Галушко: "Леонід Тарасович радив не поспішати казати "Ні!" Ти добре подумай,як домомгти людині і рішення завжди знайдеться. Навіть тоді, коли ти думаєш, що зробити це неможливо"

— Леонід Гавриш міг би щодня одягати вишукане вбрання, — зазначив Вадим Вітковський. – Бо ж одягав у таке європейців. Не часто його бачили у костюмі. Червона футболка, картата сорочка… Дуже скромно одягався чоловік.

На його скромності наголошували інші. Проживаючи у Вінниці, Леонід Гавриш не проминав нагоди навідуватися до рідного села Сабатинівка, що у сусідній Кіровоградщині. Зберіг батьківську хату, доглядав її. Приїздив часто разом з друзями. Збиралися сусіди, односельці, його запрошували у школу.

«Знаєте, який був один з улюблених віршів Гавриша? – звернувся до присутніх письменник Василь Кобець. – Не продавайте батьківської хати….»

Яке відношення має Горький до Вінниці?

— Вшановуємо Леоніда Гавриша, патріота, видатного українця, у знаменний час – 100-річчя Української революції, — говорив перед присутніми талановитий майстер слова Микола Рябий. –

Нам з ним одночасно вручали відзнаку «За заслуги перед Вінниччиною». Після того ми довго говорили про наповнення Вінниці і Вінниччини українським духом. Нагадав, що колись вулиця Козицького мала назву Богдана Хмельницького. Тоді і сквер так само називався. А хіба не краще б звучало Богданів сквер? «Дуже гарно», — казав у відповідь. А нинішня Соборна мала назву Український проспект. Теж добре.

Та найбільше дивує назва Центрального парку культури. Леся Українка назвала наш край «Красою України». І вже цим заслужила, щоб її ім’я увіковічнили вінничани. Парк імені Лесі Українки. Всі чиновники, яким говорив про це, погоджуються, але жоден з них після того навіть пальцем не поворушив, щоб щось змінити. Вже й декомунізацію провели, а парк залишається імені Горького. Яке відношення цей письменник має до Вінниці?

Письменник Рябий порадив чиновникам, щоб читали Винниченка. У його записах є свідчення про те, що у 1918 році у Вінниці працював уряд УНР. «А вони мені пишуть, що нема в архіві документів, які б підтвердили цей факт, — каже Микола Рябий. – Винниченка читайте, шановні»

Ніколи не чув стільки гарних слів про діда

Слова про Леоніда Гавриша уважно слухав присутній у залі… Леонід Гавриш, його внук. Сидів поруч з матірю.

Від імені міськради йому вручили картину, написану під час пленеру, що недавно відбувся у Вінниці.

Микола Рябий передав на пам’ять книгу «Ще не вмерла Україна». За словами письменника, Гавриш організував толоку підприємців, за кошти яких перевидали книгу. Від Володимира Петрова, з училища дизайну, внук отримав касету з відеозаписом програми про діда, У ній є, зокрема, кадри, де він виконує пісню «Взяв би я бандуру…»

Внук нині опановує іноземні мови. Сказав журналісту, що йому це потрібно для спілкування з іноземними партнерами «Володарки». Мріє продовжити бізнес, започаткований Леонідом Тарасовичем. «Скільки гарних слів про дідуся, як нині, ніколи раніше не доводилося чути», - зізнався співрозмовник.  

Учасники заходу щиро дякували Михайлу Каменюку за те, що зібрав усіх у день народження дорогої кожному з присутніх людини. Навіть квіти вручили на знак подяки.

— Усіх зібрати неможливо, — зауважив пан Михайло. – Нема такої зали, яка б одночасно умістила усіх друзів Гавриша, тих, кого він підтримав у житті».  

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.