До Дня Незалежності: Сільський будівельник зробив в хаті музей, а на подвір'ї поставив пам'ятник Шевченку

До Дня Незалежності: Сільський будівельник  зробив в хаті музей, а на подвір'ї поставив пам'ятник Шевченку
Василь Гнида з Лісової Лисіївки Калинівського району єдиний на Вінниччині, у кого на подвір'ї стоїть на постаменті барельєф Тарасу Шевченку, а на стіні будинку прикріплено горельєф із зображенням обличчя поета

-Тепер я щоранку вітаюся з Тарасом Григоровичем, як з живою людиною, - каже пан Василь. - Інколи здається, що Шевченко справді живе у моєму будинку. Від відчуття того, що поруч така велика людина, самому хочеться робити щось корисне не тільки для себе, а для людей. Звичайно, у міру своїх сил і можливостей. Для мене такою справою є музей. Його створив у батьківській хаті. Люди приходять, роздивляються старі речі. Їм цікаво, а мені від того радість. Чому? Сам не знаю. Може, тому що подобається спілкування, люблю, коли на подвір'ї багато гостей.

Моє село через сто років

Коли Василь  навчався у шостому класі, було це на початку 70-х минулого століття, вони писали твір на тему: "Моє село через сто років". Разом з ровесниками хлопець теж "включив" на повну свою фантазію.

- Чому я написав, що у нашій хаті буде музей, дотепер цього не можу пояснити, - розповідає співрозмовник. - Пам'ятаю, уявляв, як приходять люди, тато подає відвідувачам кімнатні капці, мама - млинці з чаєм.  Це був якийсь конкурс, чи олімпіада творів. Моя робота дійшла до районного рівня. Там її теж гарно оцінили. Сто років відтоді ще не минуло, а мрія здійснилася - музей уже є. Щоправда, тоді я не знав, що сам буду його створювати. Не тільки експонати збирати, а й своїми руками перебудовувати хату, бо в одній кімнаті експонатам уже тісно.

Якось у дитинстві, коли Василь допомагав батькам копати бараболю, знайшли на городі керамічну люльку. Хлопця захопив не тільки предмет, хоча він оригінальний, незвичний сам по собі. Його більше вразило те, що під землею ховаються речі з минулого. Люльку зберіг дотепер. Вона знаходиться в музеї. Так само, як знайдений на городі наконечник стріли, монети. Тепер зрозуміло, чому Василь написав про музей у шкільному творі. Після того на старовинні речі він дивися по-особливому.

- Бувало,  тихцем від мами переставляв далеко у шафі старі тарілки, - продовжує пан Василь. - У нас збереглися шість мисок, на яких значиться дата 1937-й рік. Коли мама клала їх на стіл, щоразу закрадалася думка, що миски можуть розбитися: хтось необережно зачепить рукою - і тільки друзки залишаться. А вони ж не такі, як теперішні. От я й запихував їх поглибше у шафу, щоб забрати з-перед очей мами.

Нині миски можна побачити в музеї. Так само там зберігається дідова кружка, блюдце минулих років. Багато глечиків, коцюба, лопата для того, щоб "садити" у піч тісто для випічки хліба. Мамині вишивки доповнює дуже гарна вишивка дружини Лідії. Землячка Рая передала килимок ручної роботи. На ньому є дата - 1924 рік. І прізвище того, хто його виткав, - Цимбал Ганна Григорівна. Великих розмірів глечик приніс сусід Федір. Ще один односельчанин Саша подарував стару праску. Вінничанка Юлія Тарасова допомагали в оформленні експозиції, підтримувала організатора музею словом і ділом.

На портрет Леніна почеплю колючий дріт

Є у музеї експонати радянських часів. Пан Василь довго думав, що з ними робити. Каже, викинути на смітник - дуже просто, але не зовсім справедливо. Вирішив, залишити, але додати їм сучасне забарвлення.

- На портрет Леніна, наприклад, почеплю колючий дріт, - каже співрозмовник. - Тим, хто запитуватиме, що воно значить, поясню. Такі запитання задаватимуть діти, бо дорослим не треба уточнювати.

Нині у музеї реконструкція. Не експонатів, а самого приміщення. Коли пан Василь починав, для експонатів вистачало однієї кімнати. Вони знаходилися у будинку, де проживали батьки. На жаль, їх уже нема серед живих. Будівельник за фахом, Василь вирішив зробити стару і нову хату під одним дахом. У старій хаті з двох кімнат і коридору робить одну велику, ще й стелю піднімає на вищий рівень. Тут розмістить експонати. Майже всі роботи виконує власноруч. Каже, багато допомагає молодий хлопець сусід Андрій. Він ще й передав для музею шолом солдата минулої війни. Знайшов, коли копали на подвір'ї криницю.

Переплануванням будинку займається здебільшого у вільний від роботи час. Каже, працює над цим уже понад десять років. Бо ж є ще домашнє господарство. Догляд за ним теж потребує часу. Коли були живі батьки, багато допомагали.

- На причілку хати завжди любила сидіти мама, - каже пан Василь. - Бувало, прийде з городу, натомлена від роботи, присяде і милується квітами. На цьому місці я зробив бетонний столик. Тепер після роботи сам відпочиваю, як колись мама, при цьому її завжди згадую. Маю велике бажання завершити задумане. Дав би Бог здоров'я і сили, а бажання вистачає. Мрію, коли вже знову буду відчиняти хвіртку для тих, хто хоче прийти побачити мій музей.

Музей, де пригощають чаєм, або Гімн у сільській хаті

Олена Інгульська, працівник відділу культури Калинівського району, дізнавшись про музей Василя Гниди, запитала, чи можна його показати працівникам культури. Господар не заперечував. Каже, з легкої руки пані Олени у нього побували вже сотні відвідувачів. Спершу привезли методистів і працівників культури району. Потім були солдати з військової частини. Найчастіше приїздять учні.

- Багато екскурсій, які везуть до Лемешівського чоловічого монастиря, привозять до мого музею, - розповідає Василь Гнида. - У такі хвилини у хаті стає тіснувато, але я не нарікаю. Дружина теж змирилася. Більше того, пригощає гостей чаєм, печивом. Одного разу довелося готувати чотири відрі чаю. Чай трав'яний, з цілющих рослин, які ростуть у лісі, на лугах. Хто проводить екскурсії? Я сам. Отримую від цього  велике задоволення.  Щоразу кажу учням фразу: "Діти, після того, як ви побачили дещо з минулого нашої землі, будете любити її ще більше”. Запитую, чи не помиляюся у своїх припущеннях. Відповідають, що ні. Запитую, чи знають Гімн держави. Відповідають, що звичайно, знають, мовляв, дивне запитання. Дехто на підтвердження навіть наспівує. У такі хвилини у стократ відчуваю гордість за нас, українців, особливо, підростаюче покоління. Вони виростають більшими патріотами, ніж старші. Це вселяє надію, що в нашої держави прекрасне майбутнє.

- Якби Василь Іванович був, наприклад, істориком, я б не дивувалася його захопленню, - розповідає Олена Інгульська. - Але ж музей створив будівельник, все зробив у ньому своїми руками у вільний від роботи час, тому для мене така людина є патріотом з великої літери. Хто з нас хотів би, щоб до його будинку навідувалися десятки людей, як кажуть, топталися в хаті? Василь Іванович жодного разу не відмовив нам у проведенні екскурсії. Тепер у нього на обійсті з'явилися ще дві постаті Шевченка. Відповідно зріс інтерес до музею. Він ще й активний учасник художньої самодіяльності. Співає, читає. Має гарну пам'ять, тому виконує навіть великі твори. Є в його репертуарі і вірші із Шевченкового "Кобзаря".

Обидві роботи Кобзаря виконав заслужений майстер народної творчості вінничанин Василь Слободянюк. Спочатку господар будинку звернувся з проханням виконати горельєф. Потім було ще одне прохання. Постамент для барельєфу Василь Гнида зробив власноруч. Обох Шевченків видно з вулиці. Співрозмовник зізнається, що не всі розуміють те, що він робить. Дехто засуджує, дорікає земляку, що той хоче виділитися і бути не таким, як усі.

- На жаль, є в нас, українців, така риса, як заздрість, - каже пан Василь. - Замість того, щоб самому зробити  щось краще, ніж у сусіда, починає черв'ячок точити душу. Мій будинок на вулиці Шевченка. Я навіть таблички не встановлював. Буде тільки номер будинку. Барельєф  підкаже назву вулиці. А взагалі мрію, щоб у нашому селі був пам’ятник Кобзареві. Можливо, колись ця мрія здійсниться. З багатьма говорив з цього приводу. Дехто готовий грошей дати на його виготовлення. Але коштів треба значно більше. Я вирішив так: якщо в селі поки що не виходить з пам’ятником, то поставлю в себе на подвір’ї.

Сільський голова Лісової Лисіївки Анатолій Гринчак каже, що він у село приїхав 30 років тому, відтоді знайомий з Василем Гнидою. Весь цей час чує від пана Василя про його захоплення старовиною. Тому для сільського голови не дивно, що його сусід створив у своєму будинку музей.  Він вразив ще тим, що не змінив прізвище. Те, що має, звучить, як кажуть, не зовсім, але пан Василь не цурається своєї родослівної. І це теж викликає повагу до людини.

Брати змінили прізвище Гнида, а я від свого не відмовляюся

Василь Гнида жартома розповідає про те, як у Лісову Лисіївку, за його словами,  переповзли двоє Гнид з села Халявинці. У 50-х роках минулого століття його батько зі своїм рідним братом одружилися у Лісовій Лисіївці. У батькового брата народилося четверо синів. Всі вони змінили прізвище. Один став Григоренко, другий Іскра, третій  Коляда, четвертий Сироватко. Коли одружувалися, переходили на прізвище дружини. У моєї сестри це теж вирішилося так само - вийшла заміж і отримала прізвище чоловіка Швець. Маю дві доньки. Одна уже заміжня, тому у неї чоловікове прізвище. Інша поки що на моєму.

На запитання, чому пан Василь не вчинив так, як його двоюрідні брати, каже, що Гнида, це козацьке прізвище. Якщо козак, від якого воно перейшло до батька, не розпрощався з ним, то чого він має цуратися минулого свого роду. А що підтрунюють, то це правда. Каже, людину красять її конкретні справи. Він має показати, що зробив. Зате далеко не кожен з тих, хто піднімає його на кпин, може похвалитися тим само.

Читайте також:
До Дня Незалежності: Бандерівці… на Вінниччині
До Дня Незалежності: історія вояка УПА Михайла Климчука 
До 23-річчя Незалежності: Вінниця в окупації 1918р.
До 23-річчя Незалежності: Вінниця наприкінці 1917 року
До 23-річчя Незалежності: з історії «Ямпільської республіки» 
До 23-річниці Незалежності: доля Нарушевичів

 

 
Коментарі (2)
  • Дарья

    Чому постійно вшановують Шевченка є також і інші чудові українські поети.

    Торонтуй reply Дарья

    Огласи список.
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Вінниці за сьогодні

13:00 Незрячий український Герой Віктор Смірнов став чемпіоном світу з плавання play_circle_filled photo_camera 12:00 Цілу ніч рятувальники ліквідовували пожежу на цукровому заводі у Гайсині photo_camera 11:00 Отруєння в козятинській школі: госпіталізовано уже 30 дітей та 5 дорослих play_circle_filled 10:00 Курс валют у Вінниці від НБУ на сьогодні, 15 вересня Від читача 18:03 День Міста Вінниці! Центральний Парк, святкування тривають 09:10 Поразка у День міста: долю нивівського дербі вирішив прикрий рикошет 09:08 Цей день 15 вересня: чим увійшов в історію, цікавинки та прикмети 08:00 Що чекати від погоди цього дня вінничанам? Прогноз на 15 вересня 23:48 Драйвовий Ляпіс, ніжна Федишин і на вершині з Ріаnобоєм. Як пройшов концерт біля Книжки? photo_camera 21:00 У «Прозорому офісі» нацгвардієць врятував життя жінці, яка втратила свідомість photo_camera 20:44 Вінничанин на головній сцені до Дня міста освідчився коханій play_circle_filled photo_camera 18:54 Український мушкетер та успіхи Вінниці минулого. На День міста діяла історична локація photo_camera 18:05 Випробування ще одного VinLine: чим привабить новий тролейбус пасажирів і водіїв 18:04 Дівчата у «крові» та хутряні шуби. Найбільш шокуюча локація до Дня міста photo_camera 17:18 ТОП-5 креативних майстрів, які дивували вінничан на День міста photo_camera 17:00 Вінничанку Ларису Полулях номінують на премію від «Євромайдан SOS» 15:55 Що новенького на День міста можна скуштувати на Vinnytsia Food Fest 15:33 Поліція: святкування Дня міста Вінниці проходить без порушень photo_camera 15:20 Запальним танцем під хіт ONUKA відкрили святкування Дня міста Вінниці photo_camera 15:00 Ловити раків дозволили, але є правила, за порушення яких загрожують штрафи
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
keyboard_arrow_up