Американські моряки колись рятували вінничанина у Тихому океані. Нині його рятують лікарі

Американські моряки колись рятували вінничанина у Тихому океані. Нині його рятують лікарі
Анатолію Крючковському (крайній ліворуч) земляки з Турбова вручили ключ від селища. Було це 10 років тому у Києві
  • Американці 60 років тому врятували у Тихому океані нашого земляка Анатолія Крючковського і ще трьох його армійських друзів.
  • Вони провели в океані 49 днів на відкритій баржі з пробитим дном.
  • За цей час їх віднесло від берега на 1700 кілометрів.
  • Нині Крючковський — єдиний з живих серед їхньої «четвірки».

 

Анатолій Крючковський родом з Турбова. Проживає у Києві разом з дочкою і зятем. Вісім років тому не стало його дружини.

— Недавно з лікарні виписали, — розповів він журналісту 20minut.ua під час телефонної розмови. — Двадцять днів лежав у реанімації. Вижив, як кажуть, усім смертям на зло. Говорю лікарям, я ще не таке бачив в океані. Вони ж не знають моєї історії. Дивляться підозріло, мовляв, про що це він, про який океан. Болячок зібрався цілий букет. Мене вже 12 разів оперували. А я щоразу повторюю слова  Льоні Бикова: «Будемо жити!».

20 днів у реанімації

Після фрази «Будемо жити!» запитую у співрозмовника, чи подобається фільм «В бій ідуть тільки «старі». Відповідає, що це його улюблена картина. Дивився її разів зо десять. Фраза «Будемо жити!» з цього фільму. Її промовляв головний герой Леонід Биков. Він же режисер фільму.

Відео дня

— Льоню шкода, — говорить Крючковський. — Ми з ним були у гарних стосунках. Познайомилися під час однієї з презентацій картини. Душею відчули одне одного. Рано пішов від нас. Загинув в автомобільній аварії. Але що то за аварія, чому вона сталася?  Все там дуже заплутано. Гарну людину втратили.

Крючковський згадує про своїх трьох військових побратимів, з якими у 1960-му провів 49 днів в океані. Асхату Зіганшину, татарину за національністю, був тоді 21 рік, він мав звання молодшого сержанта. У званні рядових перебували Іван Федотов, Пилип Поплавський, їм було по 20 років. Таке ж звання мав наш земляк Анатолій Крючковський, на той час йому виповнився 21 рік.

— Моїх хлопців уже нікого нема, — продовжує пан Анатолій. — Ваня Федотов і Пилип Поплавський померли раніше. Ми залишалися з Асхатом.  З Поплавський земляк, з сусідньої Хмельницької області. Разом на службу призивалися. Познайомилися у Козятині на збірному пункті. Потім їхали в одному вагоні поїзда до Чити. Туди відправили служити. Але місцем служби стало не саме місто Чита. Нас переправили на Сахалін. Шлях пролягав через Татарську протоку, вона з’єднує Японське й Охотське море. Потрапили у 12-бальний шторм. Три доби «хиталися» на воді. Було непросто. Тоді ми ще не знали, що доля готує нам  складніше випробування.

Не знав, що та розмова остання 

Торік помер останній з їхньої компанії — Асхат Зіганшин.  

— В Асхата 13 червня був день народження, — згадує Крючковський. — У 2019-му йому виповнилося 80. У цей день довго розмовляли з ним по телефону. Говорили про життя-буття. Не обійшлося без згадок про наші «букети»-болячок. У такому віці їх вистачає у кожного. Не знав я тоді,що це буде наша остання розмова.

Через два тижні Крючковський зателефонував у Санкт-Петербург. Саме там проживав його військовий побратим. Телефонну слухавку взяла дочка. «Батько помер, — сказала сумним голосом. — Після дня народження зупинилося серце».

— Ось так всі мої хлопці уже спочивають, а я ще мучуся, — говорить співрозмовник. — Померла дружина, брат загинув трагічно. Він був молодший від мене. Приїхав у Турбів на весілля до внучки. Після танцю з нареченою вийшов перекурити. Банкетний зал знаходився на другому поверсі. Молоді хлопці штовхалися. Хтось з них налетів на брата зі спини. Він упав і ударився головою об бордюр. Завезли у лікарню. Але травма виявилася такою, що лікарі були безсиллі повернути його до життя.

Земляки виготовили символ Турбова

На малій батьківщині у Турбові пан Анатолій уже не буває. Здоров’я не дозволяє добиратися на неблизьку відстань. Хоча їхати є до кого. Там проживає немало рідні: племінники, їхні діти. Згадує також про давнього близького товариша Анатолія Миколайовича Павлюка. І у Вінниці є родичі. Спілкується з ними по телефону.

Цікавиться результатами виборів. Схвально відгукується про голову селища Василя Завальнюка. Хоча у нього багато клопотів у громаді, але той знаходить час зателефонувати, запитати про життя-буття, поцікавитися здоров’ям.

— Повірте, це дуже приємно, що про тебе пам’ятають земляки, — говорить Анатолій Крючковський. — Де б ти не жив, ким би ти не став, а ті місця, де народився, де підростав у батьківській хаті, постійно зринають в уяву, ти їх часто бачиш, ніби на  екрані.

Найбільш хвилюючою стала для пана Анатолія зустріч із земляками у Києві. Було це у 2010-му. Тоді якраз виповнилося 50 років з часу їхнього порятунку. Крючковський називав день 7 березня 1960-го своїм другим днем народження.  

Так ось, 10 років тому до Києва приїхав селищний голова Турбова Василь Завальнюк із земляками, до них приєдналися працівники обласного краєзнавчого музею. На зустріч з учасником дрейфу прийшли кияни. Вона відбувалася в одному із залів на Подолі. Про ту подію згадує завідувач відділу обласного краєзнавчого музею Лариса Семенко:

— Ми вийшли на сцену з двома символічними ключами, — говорить пані Лариса. — Селищний голова привіз виготовлений земляками з написом «Турбів». А я дістала ключ з написом «Сан-Франциско». Винуватець свята не чекав такої несподіванки. Коли побачив, що дістаю з пакета, не міг приховати хвилювання. Цей ключ йому вручили у далекому 1960-му у Сан-Франциско. Зробив це мер американського міста на знак пошани до людини, яка не втратила сили духу під час 49-денного дрейфу в океані.

У 1977 році Анатолій Крючковський передав ключ на зберігання нашому музею. Ми ж привезли його до Києва, аби нагадати про пам’ятні для нього хвилини.

Ключ від Сан-Франциско зберігається у Вінниці

Символічний ключ від американського міста має музейний номер 577. Пан Анатолій багато разів розповідав історію про цей сувенір. Отримав його з рук мера Сан-Франциско Джорджа Кристофера. Прізвище виведено на ключі після таких слів: «Ключ від Сан-Франциско, подарований містеру Крючковському. Приїздіть, будь ласка, знову».

Сан-Франциско — це те місто, куди прибули врятовані моряки.

На початку березня вони побачили корабель. Йшов він далеко від їхньої баржі. Подати сигнал не було можливості. Через два дні ситуація повторилася. Вдалині знову проплив корабель.

Можливо, це були галюцинації. За словами мого співрозмовника, вони почалися після сорока днів дрейфу. Інколи здавалося, що десь чути голоси людей, шум автомобілів. Насправді кругом, скільки око сягало, видно було тільки океанський простір.

— Ми домовилися, якщо хтось відчує, що його покидають сили, він тихо попрощається з кожним і на цьому все закінчиться, — розповідає Крючковський. — Якщо комусь все-таки вдасться врятуватися, той повідомить імена загиблих.

Вода постійно набиралася у баржу. Вичерпувати її вже не було сил. Вони опинилися по пояс у воді.

7 березня 1960-го настав 49-й день їхнього перебування в океані. Він став днем їхнього порятунку. Спершу у небі пролетів літак. Після того над ними закружляв гелікоптер. Американський авіаносець «Кірсардж» повертався до своїх берегів з Японії.

Першими судно помітили льотчики, які супроводжували військовий корабель. Після того була організована операція з порятунку людей.

Як згадує Анатолій Крючковський, корабельний лікар не залишав їх навіть на хвилину. Коли подали їжу, хлопці не накинулися на неї, передавали тарілку тому з них, хто в цей момент знаходився далі. Ця незначна деталь вразила американців. Харчі для них готували за спеціальною дієтою.

Їм допомогли поголитися, бо навіть на це не мали сил. Дали чистий одяг.

Ще тиждень корабель йшов до берега. Нарешті пришвартувався у Сан-Франциско. Тим часом світові медіа поширювали інформацію про врятованих військових. Про те, що четверо вижили 49 днів в океані, дізналися, без перебільшення, у всьому світі.

Їх зустрічали у мерії Сан-Франциско. У подарунок від мера отримали символічні ключі від американського міста. Тоді ж мер уточнив, що такі ключі мають тільки двоє з радянських людей: керівник держави Микита Хрущов і відома балерина Галина Уланова.

Як ви не загризли один одного?

Їх «замучили» журналісти. Статті з їхніми фотографіями опублікували більшість газет. Бували випадки, коли до них дехто просто хотів доторкнутися.

Їм показали Нью-Йорк. У цьому місті також відбувалися зустрічі, інтерв’ю…

Така увага гнітила скромних хлопців. Вони ніяковіли. Тим більше повсюди звучала англійська мова, якої вони не розуміли.

— Нас розмістили на дачі радянського посла, — розповідає Крючковський. — Дотепер пам’ятаю прізвище лікаря посольства, яка ходила біля нас, як рідна мама. Це була Валентина Озерова.

З Нью-Йорка шлях проліг до Франції. Долали його на кораблі «Куін Мері».

Капітан корабля запитував, чи не було у них намірів накинутися на когось з голоду. Говорив це неспроста. Казав,  що у свій час був у схожій ситуації. Тільки тоді відірваними від світу опинилися двадцятеро людей. Не всі з них врятувалися. Бійки за кожну крихту харчів і краплю води були надто жорстокі.

Голод перетворює людину на звіра. В Америці є фільм з фактами канібалізму у такій ситуації, в яку потрапила «четвірка».

— Американці не раз ставили нам таке питання, — згадує Крючковський. — Ми дивувалися. Нікому навіть на думку таке не спадало. З’їли гармошку, чоботи. Воду брали з системи охолодження двигуна баржі. Коли закінчилася, збирали дощову. Ділили справді по краплині. 27 січня на мій день народження хлопці у подарунок дозволили випити зайву краплю. Я відмовився.

Просто прожувати шкіру з чобіт неможливо. Зіганшин запропонував порізати її на шматочки, потім спалити і їсти попіл. Додавали трохи солідолу.

— Перед тим, як зайнятися міхами гармошки, Ваня Федотов зіграв на ній вальс «Амурські хвилі», — розповідає пан Анатолій. — Вони не такі тверді, як шкіра чобіт. Під клавішами були ще м’якші частинки. Ми їх жували, не спалюючи.

Замість Зірки Героя нагородили орденами

«Четвірка» врятованих служила строкову службу в інженерно-будівельних військах. На самохідній баржі «Т-36» доставляли вантажі з кораблів, що не могли підійти до берега через недостатню глибину і наявність каменів. 17 січня 1960 баржа стояла на розвантаженні в затоці острова Ітуруп. Розпочався штор, судно зірвало зі швартовки і віднесло у відкрите море.

Вантаж викинуло на берег. Це стало причиною того, чому їх не шукали. Вважали, що вони загинули під час удару баржі об каміння. Батькам відправили повідомлення про те, що військові зникли безвісти.

Один з тих, хто зустрічав відважних хлопців у Москві, був Григорій Буртяк, він тоді очолював обласний комітет комсомолу. Його вже нема серед живих. Пригадую, Григорій Якович багато розповідав про те, як хлопці протягом місяця після повернення проводили зустрічі у трудових колективах Москви.

Тим часом нам доручили готувати документи на присвоєння їм звання Героїв Союзу.  

Але замість Героя дали ордени Червоної Зірки. Буртяк говорив, що хтось з тодішніх високих чинів засумнівався у необхідності присвоювати найвище звання. Мовляв, їх же врятували американці. Виходить, що й американців треба буде нагороджувати.

В Анатолія Крючковського майже 60 років трудового стажу. З них п'ять десятиліть відпрацював на заводі «Ленінська кузня» у Києві (нині «Кузня на Рибальському»).

Запитую, чи не забувають про нього на підприємстві? Каже, телефонують. Що говорять? Виходь на роботу...

Хроніка дрейфу у 49 днів

  • 17 січня 1960 року на Далекому Сході в затоці острова Ітуруп під час шторму і океан викинуло самохідну баржу «Т-34» з чотирма солдатами.
  • 27 січня одному з них — Анатолію Крючковському відзначили 21-й день народження — з’їли попіл зі шматочків виварених у воді і спалених на вогні чобіт. Жодних харчів у потерпілих не залишилося.
  • 2 березня — екіпаж баржі вперше побачив корабель, але він був надто далеко, подати сигнал не було можливості. 
  • 4 березня ситуація з кораблем повторилася, так само без успіху подати сигнал.
  • 7 березня потерпілих побачили з гелікоптера американські військові. У той же день доставили на борт авіаносця військово-морських сил США  «Кірсардж». 
  • 15 березня авіаносець зайшов у порт Сан-Франциско.
  • 18 березня — на знак поваги до мужності радянських солдатів мер Сан-Франциско вручив кожному з них символічні ключі від міста.
  • 29 березня — героїчну четвірку зустрічала Москва.


Читайте також: 

У фільму «В бій ідуть тільки "старі"» мало бути продовження. Спогад про актора Немченка

«Звільніть її з роботи!» Чи правда, що у госпіталі будуть лікувати хворих на коронавірус? 

Нема вже «старої» ціни. Цукор за тиждень подорожчав на п’ять гривень. Який прогноз?

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Вінниці за сьогодні
21:11 В Україні планують закрити майже всі сільські школи 20:17 У Козятині чоловік осквернив Меморіал полеглим воїнам 19:46 Під час спільного застілля донька побила батька сокирою 19:15 Екстремальна їзда на даху Range Rover: як поліція покарала «каскадерів» photo_camera Від читача 00:11 Учні з Вінниці здобули призове місце на Таборі підприємництва у Львові 18:27 «Патрульний мало не зашпортнувся з TruСАМ у руках». За що поліцейські покарали подружжя військових офіцерів? 18:21 До яких лікарів можна звернутися без електронного направлення? 17:58 Зібрали 66 тисяч гривень на ЗСУ. В техколеджі відбувся благодійний бал в стилі 60 – 70 років photo_camera 17:23 Родинам полеглих військових у Вінниці вручили державні нагороди, присвоєні захисникам посмертно photo_camera 16:46 ТОП 3 ідеї, як відсвяткувати день народження сучасного підлітка у Вінниці (партнерський проєкт) 16:19 Сьогодні у Вінниці завершують опалювальний сезон 15:30 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (Новини компаній) 15:21 З палаючої квартири на вулиці Дачній у Вінниці врятували чоловіка 15:15 Власна справа від 100 тисяч гривень: який готовий бізнес можна придбати у Вінниці photo_camera 14:24 Чемпіон підняв гирю 220 разів. В області визначили найкращих спортсменів серед аграріїв 14:14 У лабораторії виготовляли кілограм амфетаміну на місяць і збували через мережу клієнтів у Вінниці play_circle_filled photo_camera 13:20 Напівфабрикати: шкода чи користь? (партнерський проєкт) 13:16 Внаслідок масштабного обстрілу 22 березня пошкоджені всі енергоблоки на Ладижинській ТЕС 12:57 Чому «Долина» має забрати водомати з Вінниці? Отримали пояснення від мерії 12:12 Судитимуть ділків, які пропонували «посприяти» отримати посаду ректора медуніверситету
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Вінниці Ваші відгуки про послуги у Вінниці
keyboard_arrow_up