Чи не вперше зустрів людей, які займаються картоплярством у своє задоволення. Про це відверто говорили Світлана й Олександр Чеботарьови.
-Картопля для мене заняття для душі після роботи в школі, - говорить пані Світлана.
У нинішньому році бараболі з 35-ти соток копали місяць. Самотужки. Нікого не наймали. Доньки допомагали після роботи або у вихідні. Одна працює лікарем, інша – у соціальній службі. Їм цікаво,я к вродив один сорт, порівнюють з урожаєм з іншого сорту. Сорти різні – і урожай різний.
З Чеботарьовими познайомився на виставці у виставковому центрі кінотеатру Коцюбинського.
-Картопляр-випробовувач, - написано на візитці, яку вручив Олександр Чеботарьов.
Чоловік каже, що постійно оновлює сорти. Тому й випробовувач. Нині у них на ділянці 52 сорти бульб. Вирощують переважно насіннєвий матеріал.
Одразу звертають увагу бульби чорнильно-синього кольору. Що це за диво?
І зовні, і в розрізі картопля темно-синього кольору. Пан Олександр каже, що це новинка. Сорт називається «Солоха». Його вивели українські вчені в Інституті картоплярства.
-Таку картоплю рекомендують для діабетиків, - пояснює чоловік. – Вона має більшу кількість корисних речовин, ніж звичайні бульби.
Науковці пояснюють, що у бульб сорту «Солоха» містять у собі у чотири рази більше таких антиоксидантів як зеаксантин та лютеїн. Це якщо порівнювати картоплю з жовтою або білою серединою.
Пігмент антоціан являє собою сильний антиоксидант і сприяє оздоровленню кровоносної системи.
Пані Світлана говорить, що картопля при варінні розсипчаста. Крім того, що корисна, смачна і смажена, і варена, і в борщі чи супі. Вона ще й має оригінальний вигляд на тарілці, бо зберігає колір навіть після теплової обробки.
Насіння бульб «Солохи» Чеботарьови продавали трохи дорожче у порівнянні з усіма іншими сортами.
Кажуть, з їхніх новинок добре зарекомендував себе німецький сорт «Бернадет». Дає хороший урожай.
-Якби я не обробляв коріння, то теж не мав би урожаю, - розповідає Олександр Чеботарьов. – Сусіди цього не роблять, і в них не вродило цього року. Ось вам наглядний приклад, як кажуть, через межу. Клімат змінився. Верхній шар ґрунту пересихає. Якщо рослина має корінь приблизно 30 см, звідки вона візьме вологу?
Уже декілька років Чеботарьов обробляє картоплю укріплювачем для зміцнення коренів. Каже, вони є декількох типів. Крім того, підкормлює мікроелементами, стимуляторами росту. На практиці робить це так: в одне відро зливає чотири препарати - мікроелементи, гумат калію, стимулятор рівал і укорінював сізарін. Кропить листя. Каже, у такий спосіб зміцнює корені бульб.
-Починати кроплення треба як тільки картопля зійшла, - уточнює чоловік. – Закінчувати - після цвітіння. Скільки разів? Можна хоч кожен тиждень. Я обробляв лише три рази. Вродило добре.
Так само обробляє овочі.
Чеботарьови виробили власну методику підготовки бульб до садіння, а восени до закладення на зберігання. Вона базується на досвіді інших картоплярів практиків, а також на тому, що радять науковці.
-Перед садінням бульби треба прогріти, - говорить Олександр. - Дістаємо картоплю на початку березня. Найкращий час приблизно 5-8 число. Треба дивитися місячний календар, там зазначаються сприятливі дні. Але і без календаря можу сказати, що в саме такі терміни виставляємо насіння для прогрівання.
За словами співрозмовника, прогріватися бульби мають упродовж місяця. Далі стежать за ґрунтом. Земля має бути не суха і не перезволожена.
-Коли на глибині 10 сантиметрів температура становить 5-6 градусів тепла, значить ґрунт дозрів, в таку землю можна класти бульби, - наголошує співрозмовник.
Перед садінням роблять ще одну операцію – захищають від жуків. Розстеляють бульби одним шаром, з обприскувача обробляють препаратом від жуків. Одразу, не давши висохнути, збирають у мішки. Висихають уже в мішках. Головне, що уже обробили.
Зберігають бульби у погребі у мішках. З матеріалу, що дає можливість бульбам «дихати», вони добре зберігаються.
-Перед тим, як закласти на зиму у погріб, треба 3-4 тижні потримати у темному місці, наприклад, у хліві, - пояснює Олександр. - Для чого? За цей час мине інкубаційний період хвороб, яких бульби набралися з ґрунту. Такі картоплі згниють. Їх відбираємо, а в погріб закладаємо без гнилі. Дрібну картоплю роздаємо сусідам, знайомим.
У перший рік незалежності Чеботарьови повернулися до батьків Світлани в Іллінці. До того проживали у російському Ростові. Допомогли посадити город. Крім картоплі, нічого не росло.
-Яка малина? Яка полуниця? Бараболя має рости, – пані Світлана згадує, як мама відповіла на її прохання вирощувати не тільки картоплю.
Після цього попросили у батьків виділити їм земельну ділянку, щоб самим господарювати. До речі, нині у них є і овочі, і фрукти, і ягоди. Росте полуниця, виноград, жимолость, кизил, смородина, яблуні, груші, сливи, хурму посадили…
-На той час я перебувала у декретній відпустці, - продовжує Світлана. –Начиталася багато про картоплю. Захотілося спробувати вирощувати різні сорти. Поїхали у Київську область на науково-дослідну станцію картоплярства. Купили декілька сортів...
-Діти, що ви садите? З вас люди сміються, ці бульби на горох схожі, - згадує розмову з мамою пані Світлана. - Настала осінь. Всі дивляться й дивуються, яка картопля виросла. Мама каже, не повірила б, якби не бачила, яке насіння садили.
Сусіди попросили насіння, потім знайомі… Це наштовхнуло Чеботарьових на думку вирощувати насіннєву бульбу. Понад 20 років експериментують. Їх уже знають науковці на дослідній станції. Щоразу оновлюють сорти, пропонуючи нові, як наприклад, згаданий вище сорт «Солоха».
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер