«Чуєш, Лещенко, застрелися, бл…!» Про начальника і пожежника, який ризикував життям на Калинівському арсеналі

Олександр Лещенко: -Працював би й далі, робота подобається, але не з таким хамським ставленням

Старший пожежний другої пожежно-рятувальної частини Вінниці Олександр Лещенко звільнився зі служби у травні минулого року. Каже, 13 років  прослужив у частині. На роботу прийшов після армії.

Працював би й дотепер, якби не ситуація…

«Де ви взяли цього журналіста?»

Про героїчний вчинок пожежних другої частини RIA розповіла читачам невдовзі після трагедії в Калинівці. Дізналися про них випадково. Перед тим, як зустрітися з пожежними, узгодили з керівником прес-служби ДСНС Олександром Кутовим. Пригадую перші хвилини зустрічі з пожежними. «Не треба нас фотографувати, - говорили вони. – І писати не треба. Ми таке пережили, що не хочеться знов згадувати…»  Ніби щось відчували.

-Після виходу статті ми по черзі пояснювали, хто і для чого запросив журналіста, - розповідає пан Лещенко. – Заступник начальника управління Андрій Бабкін розпорядився телефонувати йому і пояснювати, як все сталося, що журналіст прийшов у частину. Дійшла черга до мене. Я включив диктофон. Ось цей запис (у перекладі на українську).  

Голос Андрія Бабкіна (А.Б.): - Де ви знайшли цього журналіста? Ви що працюєте в ЦГЗ? Ким ви працюєте, бля..? Ви журналістами, бля.., працюєте?

– Голос пожежного Олександра Лещенка (О.Л.): - Ні, не журналістами.

А.Б.: – Мені Шевчук (Сергій Шевчук, начальник пожежної частини – Авт.) сказав, що нічого не знає ні про якого журналіста, твою мать

О.Л.: – Виходить, що ми дураки?

А.Б.: – Звичайно, дураки! Ти мені скажи, на якій підставі ви туди поїхали?

О.Л.: – Ми поїхали не тому, що нам так захотілося.  Ми стояли при в’їзді на третій пост.

А.Б.:– Я бля.. з вас буду робити журналістів. Ви тепер у мене будете журналістами. Я вам це обіцяю! Готуйтеся!

О.Л.: – Так що мені тепер застрелитися, чи що?

А.Б.:– Чуєш, Лещенко, застрелися, бля..! Зас-тре-ли-ся, бля..! Зрозумів? Язиком менше чесати треба! Застрелися! Застрелися, бля..!

Після цього Лещенко довго не міг заспокоїтися. Через деякий час звільнився з роботи. Вдома у нього троє дітей.

Руки тремтіли, а в очах стояли сльози

Вісім місяців минуло відтоді. Здавалося б, за цей час можна все забути і жити далі. Саме так думав спершу журналіст під час спілкування з колишнім пожежним. Допоки чоловік не включив диктофонний запис. Руки його затремтіли, в очах стали сльози.

– Чому у нас так ставляться до людей? – запитує Олександр. – Чим я завинив перед ним? Я за 13 років роботи отримував тільки подяки, грамоти, дипломи. Як таким  можна довіряти роботу з людьми? А якби я тоді не стримався…

Разом з Олександром до редакції прийшла дружина. Пані Тетяна додала, що чоловік час від часу повертається до розмови на цю тему. Фізичний біль уже минув би, а душевний не дає спокою.

Олександр згадує ту страшну ніч у Калинівці. «Якщо відверто, не думав, що ми виберемося живими з того пекла, - розповідає чоловік. – Хлопці так само вважали. Говорили про це, коли пізніше згадували, як усе відбувалося. Таке пережили! А тепер кажуть: «Хто вас туди посилав?».

– Ми ходили до начальника управління пана Шевчука, - розповідає пані Тетяна. - Нам сказали, що Лещенко уже в них не працює, то про що тепер говорити.

«Я розмовляв не з ним…»

Через керівника прес-служби управління ДСНС Олександра Кутового зв’язуємося із заступником начальника Андрієм Бабкіним.

– Я не з ним говорив, - каже пан Андрій. – Я говорив з іншою людиною, а він був поруч і записав цю розмову. Я говорив з людиною, яку знаю понад двадцять років, тому можу дозволити спілкуватися з нею у будь-якому тоні, будь-якими словами.

– Андрій Володимирович, це була інша ситуація, це запис телефонної розмови, - уточнив журналіст.

– Не говорив я з ним,, я добре це пам’ятаю. Що він хоче?

– Щоб вибачилися.

– Так я ж з ним не говорив. Стосовно їхнього заїзду на територію арсеналу, то вони не мали права цього робити. Їм не можна було туди заїжджати. Це грубе порушення уставу. Гасіння пожеж на об’єктах Міноборони здійснюється тільки силами Міноборони. У них для цього є необхідні засоби, техніка, бронежилети для людей.

Можна було б повірити панові Бабкіну, що він не розмовляв з Лещенком. Тільки ж на диктофонному запису чути, як він називає прізвище Лещенка. Повторюю фразу: «Чуєш, Лещенко, застрелися, бл…»

На арсеналі нас супроводжував військовий

 У ту тривожну ніч з 26 на 27 вересня, коли на 48-у військовому арсеналі у Калинівці сталася пожежа, обов’язки начальника караулу пожежно-рятувальної частини №2  виконував Василь Асафат. Разом з ним несли службу старші пожежні Роман Рильський та Олександр Лещенко, пожежні Андрій Мельник та Дмитро Панасюк, а також водії Артур Іванов та Віктор Байдалюк.

І тоді, і тепер пожежні говорять, що їх по території арсеналу супроводжував військовий. «Звідки ми могли знати маршрут? – запитує Лещенко. – нас супроводжували на об’єкт, до складу з боєприпасами, куди підбирався вогонь. Більше того, там були начальник нашого управління ДСНС, його заступник. Чи можна після цього говорити, що нас туди ніхто не посилав?

За врятування з вогню визнали «Людиною року»

Олександр Лещенко приніс з собою грамоти, дипломи, якими його нагороджували за роки служби. Один з дипломів засвідчує, що в обласному конкурсі «Людина року» його визнали «Кращим молодим рятувальником». Чоловік згадує, за що удостоїли такої відзнаки.

– За врятування людини з квартири у будинку на Київській, - каже Олександр. – У квартирі виникла пожежа. Чоловік не мав можливості вибратися через двері. Вибрався на підвіконня, що виступало на вулицю. Звідти я його знімав.

Після обвалення стіни на Соборній біля колишнього кафе «Вогник», Лещенко дістав з-під завалів двох людей. Робив це без застосування техніки. Руками розгрібав  Дуже швидко, бо знав, що там люди. Їх таки вдалося врятувати. Двоє людей витягли живими з-під завалів.

Рятуючи інших, неодноразово сам ризикував. Як і його колеги.  Незважаючи на це, робота йому подобалася. Каже, працював би й далі, але не з таким хамським ставленням.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.