Joryj Kłoc — не такі як усі: або, що таке український дайбоже-етно-чорт

  • Гурт, який реінкарнує пісні різних народів
  • Квартет, у якого ніколи не буває напруг
  • Музиканти, від пісень яких хочеться танцювати
  • Знайомтеся, львівський рок-гурт — Joryj Kłoc

 

Joryj Kłoc — не такі як усі: або, що таке український дайбоже-етно-чорт


У кожного поціновувача музики настає такий момент, коли він хоче слухати, щось нове або, як у нас прийнято говорити — добре забуте старе. Та що вийде, якщо це «стара» музика, але перероблена на сучасний манер? Що вийде, якщо на сцені з’являться чоловіки з бухалом та лірою, а звук буде йти з підсилювачів? Що вийде, якщо репертуар музикантів буде складатися з народних пісень, які вони горлопанять так, що ніхто не може всидіти на місці та пускається в танок?

Вийде — гурт Joryj Kłoc. Або по простому — український обрядовий хіп-хоп дайбоже-етно-чорт у виконанні львів'ян.

.

Joryj Kłoc (вимовляється як [йорий клоц]) — фольк-рок гурт зі Львова. Гурт було створено у 2008 році, і починався він як електронний проект, що використовував українські давні пісні та мотиви, покладені на електронно‑діджейські ритми. Самі «клоци» стверджують, що грають повноцінний рок.

Склад:

  • Anton Łubij (Антон Лубій) — бýхало, вокал, вигуки
  • Iwan Żogło (Іван Жогло) — альт, вокал, бек-вокал, вигуки
  • Pavko Ġots (Павко Гоц) — гітара, вокал, бек-вокал, вигуки
  • Jarko Sébało (Ярко Себало) — колісна ліра, вокал, бек-вокал, вигуки

 


Ми зустрілися з колективом в арт-пабі Beer&Blues для інтерв'ю. У музикантів тільки що пройшов акустичний концерт. Але півтори години співів, танців та кілька порваних гітарних струн, ніяк не вкладаються у формат акустичного вечора. Швидше, це типовий «дайбоже-етно-чорт-концерт» гурту.




Ваш стиль значно відрізняється від стилів інших виконавців. Якщо в одних всім зрозумілий рок, ска або інді, то у вас «український обрядовий хіп-хоп дайбоже-етно-чорт». Що це за стиль?

Антон: Я вважаю, що визначати стиль — справа музичних критиків. Адже, якщо розібратися, то у нас є український обрядовий хіп-хоп, а дайбоже-етно-чорт — це весела інтерпретація всього того. Це емоція. При цьому, в наших піснях ви можете послухати і хардкор, і рок, і хардрок, і все що завгодно.

Іван: Є дуже видатний композитор Станкович. На одному з київських зборів композиторів, він сказав геніальну фразу: «Я свою симфонію написав, а ви, критики, придумуйте собі, що я мав на увазі». Тобто Joryj Kłoc — це стовідсоткова копія цих слів. Ми хочемо, щоб люди розуміли, що ми веселий і зовсім не прив'язаний до будь-яких стилів гурт. Але наша основа — це українська народна пісня.

Так, і ваші колеги по етно-сцені, гурти «ДахаБраха» та Dakh Daughters, теж народні. Але сьогодні вони підкорюють Західну Європу та Американські континенти. Як у вас з гастролями?

Антон: Ми грали в Канаді, Литві, Німеччині та Польщі. Поки що це вся наша географія. Але концерти за кордоном даємо постійно.
 



Концерти, на яких виконуєте українську народну пісню?

Антон: Ми не обмежуємось лише українською народною піснею. У другому нашому альбомі, є ірландська народна пісня, яку виконують на Хелоуін та Різдво. У нас є польські народні пісні. У четвертому диску плануємо дві литовські пісні.

Іван: Але основа — це наша (українська - авт.) пісня, і наша мелодія. Робимо це для того, щоб зберегти і показати глядачеві, що є веселі пісні. Адже існують стереотипи про народну пісню. Люди думають, що там співається тільки про козака, який залишив дівчину і поїхав, вона сидить і плаче, всі померли, депресія, дитина народилася, а виховувати нікому і п**дець повний.

Але чому не пишете своїх текстів?

Іван: Ніхто з нас не має проблем з написанням пісень. Антон мав свої гурти, я грав у восьми гуртах, Ярослав перейшов купу гуртів, у Пашка купа гуртів... Але, як і у кожного колективу, у нас є місія — дати зрозуміти людям, що народні пісні — це не рутина і не минувшина. Це така ж сучасність, і вони без проблем звучать, як ось в нашій творчості. Ми продовжуємо традицію не порушуючи розвиток сучасності.
 



Як розібратися в тому, що ви виконуєте?

Іван: А ось сенс якраз в тому, щоб не завжди це розповідати і доносити. Народні пісні будь-яких обрядів співалися і ніхто не замислювався про те, що якщо це народна пісня, то її ніхто не писав. Так і у нас, люди знають, що це пісня гурту Joryj Kłoc, її співають, а з часом вона перетворюється в народну. У більшості, Joryj Kłoc, використовує архаїчні та дуже-дуже старі пісні.

На концерті ви виконали дві нові пісні, і здається мені, що пахне новим альбомом. Розповісте?

Іван: Не люблю відповідати на такі питання. Це ж наш секрет. І коли ми його розкриємо, то буде не так цікаво чи люди будуть чекати чогось, чого потім не зможуть отримати. Тому ми зробимо вуальну візуалізацію суті цієї платівки — це буде 13 пісень, альбом вийде восени, і це все, що ми скажемо.
 



Тоді повернемося до гастролей. Що скажете про слухачів тих країн, де ви вже побували?

Іван: У Канаді ми виступали на фестивалі «Зелений клен». На вулиці йшов дощ, як з відра, перед нами співала Ніна Матвієнко та Арсен Мірзоян. І на момент виходу на сцену, ми думали, що нікого вже не буде. Але, приблизно 20 сміливців прийшли під сцену і товклись в цьому болоті. Усі були щасливі та задоволені.

Більшість слухачів перебували під накриттям, метрів за сто від сцени. Вони їли ковбасу, пили горілку, але були щасливі. Люди сиділи під навісом, махали головою та поважали нас (сміється - авт.)

Антон: У Литві ми грали на блек-метал фестивалях, де виглядали, як поп-проект. Це було дуже смішно. Уявіть собі, що для публіки цілий день грає блек, а тут виходять Joryj Kłoc, і відразу, як сонце встало (сміється - авт.).

Крім цього, ми грали на багатьох литовських фолькових фестах. Там була різна публіка, від старих бабусь і дідусів до маленьких дітей. Такий собі салат олів'є. Але було дуже смачно.

Ярко: Поляки люблять співати наші пісні, навіть якщо не розуміють про що вони, пити під них пиво, і, як канадці, «поважати» (сміється - авт.). Клуби, як правило, забиті битком, що аж конденсат йде. Ще вони купують наші диски. Поляки нас люблять, і ми їх теж.

Ми брали участь у польському шоу на кшталт нашого «Х-Фактора». Пройшли практично у фінал. Але поляки втомилися від того, що протягом останніх трьох років, шоу вигравали українці, і ми не перемогли.
 


Хочу запитати про екс-учасника Joryj Kłoc Гордія Старуха. Чому він пішов з гурту?

Ярко: У житті людини настає етап, коли щось потрібно міняти. Ось Гордій і вирішив піти. Ми до кінця не зрозуміли чому, але ми його не засуджуємо. Життя йде — люди змінюються. Світова практика показує, що гурти повністю змінюють свої склади і стає тільки краще... Або «повний пипець».

А у вас як, краще або «повний пипець»?

Іван: У нас завжди все добре. Я не пам'ятаю, щоб у нас були якісь напруги. Було так, що у Гордія порвалися відразу чотири струни, через 10 хвилин він грав далі. Було так, що Антона било струмом від мікрофона. Було так, що згорів підсилювач і повністю все вирубилося. Тоді ми спустилися до народу і грали наживо. Joryj Kłoc — це енергетичний шматок, який нічим не можна зупинити. Я думаю, що ви й самі можете запитати у Гордія, чому він пішов.

 

Ми так і зробили. Зв'язалися з Гордієм Старухом:

— Все почалось рік тому, коли через певні обставини з гурту пішов Олесь Коваль. А з Олесем, можна сказати, ми той гурт сотворили.  Офіційно, я покинув гурт 1 березня 2017-го. — каже Гордій Старух. — Стосунки з хлопцями зараз не дуже теплі, бо вони все ж злі, що я пішов. Але за деякий час то пройде.


Нещодавно Гордій презентував свою першу авторську композицію під назвою «Я - Земля» У основу пісні покладено карпатську легенду про лісового духа, який закохався у звичайну дівчину. Виконавець розповів, що елементи етно в його творчості будуть й надалі, але вже не основними.




Пашко, у гурті ви нещодавно. Як ви до нього потрапили та чи встигла вже скластися, якась думка про колектив?

Пашко: Про те, що гурту потрібен новий гітарист, який співає та все інше, мені написав Ярослав. Та я задовго до цього слухав Joryj Kłoc і ходив на їхні концерти. Гурт прекрасний! Він об'єднує публіку, а після його виступів не буває незадоволених слухачів. Людям подобається різна музика, але все одно, вони танцюють та насолоджуються піснями Joryj Kłoc. Це чіпляє, завдяки цьому я тут.

До речі, концерт у Вінниці — це мій перший виступ у якості учасника гурту.
 

Тепер, 17-річний хлопець зі Львова став одним з тих, хто буде дарувати позитивну енергію на концертах. І не за горами той час, коли пересічний український слухач дізнається про український обрядовий хіп-хоп дайбоже-етно-чорт гурт Joryj Kłoc. Принаймні, так вважають самі його учасники.

 
Коментарі (0)

Анонім

Ви не авторизовані

Новини за темою