«Фіолет»: Для мене "Слава Україні" вже давно не показник патріотизму

Музична стилістика гурту, то «фіолетова» музика — емоційно-вибухова суміш репу та хіп-хопу, реггі та басу, джазу та фанку, заправлених на змістовних текстах та відсутність боязні експериментувати з кожною наступною піснею. Їх експерименти призвели до зовсім іншого звучання та запису нового альбому True Love, з яким хлопці й приїхали до Вінниці.

Їх виступ пройшов в рамках Coda Fest’у, на якому зіткнулися чотири мистецькі стихії: література, театр, кіно та альтернативна музика. З фронтменом гурту «Фіолет» Сергієм Мартинюком, ми говорили саме про музику, а ще про новий альбом, нинішній тур та інші проекти талановитих волинських хлопців.
 

Сергію, новий альбом True Love (Справжнє кохання - укр), вийшов набагато важче в звучанні усіх попередніх робіт вашого гурту. Чому вирішили піти на такий експеримент?

 — За сім років існування гурту, назріла потреба якихось змін. Тим паче прийшов новий гітарист. Музикант з новим баченням звуку. До цього він грав у командах набагато важче нашої. Так нам випала можливість робити інше музло.

Не вважаю, що ми далеко втекли від поп-року, але точно стали набагато агресивнішими, і звук наш став драйвово звучати. Додали різних стилістичних нюансів: трохи дабстепу, індастріалу з електронікою — це стало новим подихом. Навіть, якщо цей напрям помилковий, а через рік ми будемо сміятися з себе, я буду знати, що ми не стояли на місці. Ми щасливі, що зважилися і ризикнули, знаючи, що більшість нашої аудиторії дівчата (сміється).
 

Навіть, якщо цей напрям помилковий, а через рік ми будемо сміятися з себе, я буду знати, що ми не стояли на місці
Повертаючись до альбому. Чому у нього така назва? Який меседж він несе слухачам?

 — У плані текстів — усі пісні різні: інтимна лірика, соціальні, пісні, які стосуються особистого життєвого самовизначення. Але все одно, основна теза — любов. Мені здається, що все те, що зараз відбувається в країні, надмірний негатив у стрічці Фейсбука, те, як люди один одного гризуть — все це від нестачі любові у соціумі. А музика зараз лишається чи не єдиним способом відволіктися. Тому я вважаю, що після Революції гідності, нова українська музика почала буяти, з'явилася купа нових фестів, люди шукають, де відпочити мізками.

У плані меседжу до людей, True Love — це звернення уваги на дійсно важливі речі у житті. Влада буде змінюватися постійно, а те, що нас залишає людьми — це любов. Неважливо до чого: своєї справи, сім'ї, коханих людей, і як би це пафосно не звучало, до своєї землі. Для мене це практичні навички існування. Мені не соромно дзвонити мамі кожні кілька днів і нагадувати, що я люблю її. Я бачу, як мама посміхається, їй стає краще. Від такого й світ стає добрішим. Ось і альбом у нас такий.
 

Мені не соромно дзвонити мамі кожні пару днів і нагадувати, що я люблю її. Я бачу, як мама посміхається, їй стає краще
Позаду три концерти туру, що можете сказати про публіку? Як реагують на нове звучання?

 — Я задоволений. Перший концерт був у Львові, і вже на ньому був аншлаг. Там було усе: світло, яке вимкнулося на першій пісні, слем, стейдж-дайвінг (стрибок у натовп - авт), і все, що тільки можна уявити на концерті рок-гурту. Раніше у нас такого не було. Я щасливий і щасливі люди, адже як з'ясувалося їм давно не вистачало драйву. Звичайно вони полюбляють слухати балади під гітарку вдома, але на концертах вони хочуть відриватися. Те ж саме було і в інших двох містах.

Як так вийшло, що рідний Луцьк не включений в гастрольний графік? Чи оголошено ще не весь список?

 — Його не буде. Нас дуже круто приймають у Сумах, Одесі, Миколаєві, а ось у Луцьку люди не вважають за потрібне ходити на своїх. У минулому році ми робили великий концерт у найдорожчому нічному клубі міста, після якого нам ледве вдалося вийти в нуль. Мені прикро, адже я арт-директор фестивалю «Бандерштат» (музичний фест, який проходить у Луцьку - авт.) і за 10 років його існування я дуже багато віддав цьому місту. Сподіваюся, що це питання часу.

Що можете сказати про вінницьких слухачів?

 — Що стосується наших попередніх візитів, то за кількістю людей усе було класно. Приміщення вміщували 100-150 чоловік. У Вінниці живе чимало справжньої фіолет-фемелі. Це ті наші шанувальники і шанувальниці, які з нами з 2009 року. Таке є далеко не у кожному місті.

Уперше ми приїхали до Вінниці у 2010, через рік після заснування. І ось, та купка людей, яка тоді познайомилася з нами, тепер не пропускає жодного нашого приїзду.

Цього разу ваш виступ проходить в рамках CodaFest’у. Яку роль такі фестивалі відіграють для музикантів?

 — Я думаю, що кожен регіон і місто, мають мати свою «Імпрезу» (міжнародна виставка творів сучасного мистецтва - авт). Коли у 2007 я починав фестиваль «Бандерштат» у Луцьку, то на нього приїхала пара сотень людей, а у наметовому містечку стояла тільки одна палатка. Я подумав, а що тут взагалі відбувається? (сміється)

А зараз цей фестиваль, одна з культурних візитівок регіону. Коли проводили опитування «З чим асоціюється Луцьк?», люди називали п'ять речей: ФК Волинь, Анатолія Тимощука, 200-гривневу купюру, Лесю Українку та «Бандерштат». Фестиваль, який колись йшов у мінуса, тепер став справою мого життя. І мені здається, що Вінниця, яка не має таких фестивалів, тепер має шанс отримати культурний стартап. Тут важлива командна робота громадськості, міської ради, бізнес сектору, тому що зусиллями кількох креативних дівчат-ентузіастів це не витягнути.
 

Я ніколи не думав, що одружуся, але у цьому році я зробив це
У 2016 році у вас пройшов сольний Всеукраїнський тур в форматі піано-акустики. Потім, у березні була презентована програма #OldSchoolShow. Серпень ознаменувався виходом міні-альбому на вірші українських поетів. А у жовтні відбувся реліз нового EP True Love. Чи можна назвати цей рік найвдалішим в історії «Фіолету»?

 — Безперечно! У цьому році ми мали дуже багато. Можу сказати особисто про себе. Я ніколи не думав, що одружуся (хизується обручкою), але у цьому році я зробив це. Наші останні концерти стали найуспішнішими за всі роки існування гурту. Це багато про що говорить, і це означає, що ми ризикнули і не прогадали. Кількість наших шанувальників зросла, серед них з'явилося багато хлопців. Я щасливий, але не розкидаюся цим щастям на всі боки, бо знаю, що сьогодні я музикант «на коні», а завтра буду намагатися досягти вчорашніх результатів.
 

Для нас це була можливість вийти зі звичної зони комфорту і перевірити себе на профпридатність
А що з приводу «Х-Фактора». Навіщо давно сформованому колективу йти на проект для молодих музикантів?

 — Багато саме так і питали: «На*уя ви пішли туди, ви ж вже сформований гурт?». А для нас це була можливість вийти зі звичної зони комфорту і перевірити себе на профпридатність. Можливо тут можна посперечатися і Савлєпов неправильно нас оцінив (суддя шоу і соліст гурту «Агонь» - авт), тому що у нього у самого в музиці немає особливих досягнень. І хто б там що не говорив про Меладзе — він все одно людина-глиба. Він зробив десятки крутих і комерційно успішних поп-проектів. Не має значення, що ми грали, вони могли це оцінити зі сторони. До того ж, це була прекрасна реклама нашого осіннього туру та нового альбому.

Як думаєте, що завадило пройти у прямі ефіри «Х-Фактор»?

 — Складно сказати, але судячи із спілкування з членами журі, Меладзе було набагато простіше взяти артистів, які більш пластилінові. З них можна ліпити що завгодно. На проекті ми принципово усе вирішували самі, що нам співати, як подавати і що ставити. Звичайно нам говорили, що для шоу краще робити так, а для картинки потрібно поставити таке, а ми все одно стояли на своїх позиціях.
 

Напевно це пов'язано з «Бандерштатом» — «бандерівським фестом, на якому ми готуємо кацапських немовлят та їмо їх прямо на сцені. З Джамалою разом»
У цьому ж році, особисто вам заборонили в'їзд на територію Білорусії, через що довелося скасувати кілька концертів. З чим це пов'язано?

 — Нам так і не відповіли. Наш менеджмент написав листи українським дипломатам та в посольство Білорусі, там нам сказали, що я є персоною нон-грата (небажана особа - авт.) у Росії. А оскільки Росія, Білорусія і ще ряд країн є членами Митного союзу, і у них є спільні міжнародні пункти, то відповідно мені заборонений туди в'їзд.

Чи пов'язано це з тим, що я керівник «Бандерштату» або з тим, що ми виступали на Майдані, я точно не знаю. Але друге навряд чи, тому що окрім нас там виступали багато гуртів, які до цього дня спокійно їздять туди з концертами. Напевно це пов'язано з «Бандерштатом» — «бандерівським фестом, на якому ми готуємо кацапських немовлят та їмо їх прямо на сцені. З Джамалою разом».
 

Нам не сидиться на місці, тому у березні ми вирушаємо з цим альбомом в тур
Чого очікувати від вас у майбутньому році? А може ще до кінця цього року збираєтеся чимось дивувати?

 — У нас дуже багато планів. У цьому році варто очікувати кліпи на True Love, вони на стадії продакшн. Також у кінці року вийде дебютний альбом мого сольного проекту «Колос енд бразерс». Це буде повністю електронний альбом, у ньому немає жодного живого інструменту.

Нам не сидиться на місці, тому у березні ми вирушаємо з цим альбомом в тур. А у наступному році ми приступаємо до напрацювання та запису нового альбому гурту «Фіолет». На осінь 2017 плануємо тур Україною з концертами по заявкам. Протягом півроку будемо опитувати людей, що вони хочуть почути, а потім сформуємо трекліст. Головне, щоб вистачило бабла та здоров'я втілити це у життя.
 

У цьому році вийде фільм, який я знімав в березневому турі, усі 27 міст і майже годинний фільм. Це документальна хроніка того туру
Нещодавно ви почали писати блоги #TrueLoveTure, у яких в подробицях публікуєте, як проходять ваші виступи та поїздки. Звідки така ідея? І чому б не зробити це у відео форматі, адже на Ютубі цінується такий контент?!

 — А біс його знає. Про відео я думав, але справа у тому, що крім музикантів, режисера, менеджера та водія, в наш бус ніхто більше не вміщується. Можливо міг би менеджер знімати, але він займається купою різних справ. А взагалі, це ідея саме менеджера, він говорить, що мене полюбляють читати, що я класно пишу, коротше, давай роби дорожні замітки.

До речі, з приводу відео, у цьому році вийде фільм, який я знімав в березневому турі, усі 27 міст і майже годинний фільм. Це документальна хроніка того туру.
 

Я усвідомлено відійшов від усіх громадських двіжух і займаюся виключно музикою
Окрім музики ви позиціонуєте себе громадським діячем. Це пов’язано тільки з «Бандерштатом» чи є ще щось?

 — Окрім фесту я не займаюся ніякими громадськими справами. Але в музику мене привела саме громадська діяльність. Раніше я перебував в організаціях, які відповідали за патріотичне виховання молоді. У них я відповідав за культурний напрям. Так почалися невеличкі концерти, фестивалі, знайомство з музикантами, а у підсумку я прийшов до «Фіолету».

Я усвідомлено відійшов від усіх громадських двіжух і займаюся виключно музикою. Залишив тільки «Бандерштат», але сприймаю його, як суто культурний проект. Він не заполітизований, а його наповнення — актуальний український продукт, від важкого року до ONUKA, Джамали і всього іншого, що зараз з'являється.

Сьогодні дуже багато аля-патріотичних фестів, на яких кричать «Слава Україні» і погнали. Для мене «Слава Україні» вже давно не показник патріотизму. Патріотизм — це твої справи, твоя успішність, як музиканта, діяча і те, чи став ти лідером думки для молоді.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.