Мерська справа: прогноз виборчої ситуації в Тернополі

Прогнози справа невдячна. Особливо щодо виборів міського голови, які відбудуться аж у березні. І тим більше, коли ще не відомі ні учасники, ні фаворити. Але зазирнути у майбутнє може допомогти погляд у минуле. А оскільки я встиг двічі побувати депутатом міської ради, 9 років був головним редактором міської газети і ще два роки міськрадівським прес-секретарем, то маю з чим порівнювати. Отож, з трьох останніх міських голів, включаючи нинішнього, ми вже мали і новатора, і господарника, і консерватора. Звичайно, це досить умовний поділ. І все ж амбіційність В’ячеслава Негоди, особливо під час другого терміну його головування, дала поштовх стратегії розвитку міста на багато років уперед. До того ж треба врахувати, що це був найважчий період економічної розрухи й галопуючої інфляції (1990-1998 рр.). Розв’язання транспортної проблеми, комп’ютеризація комунальної сфери (завдяки співпраці із Агентством міжнародного розвитку зі США), відновлення й масове будівництво церков, що триває й досі — усе це отримало початок якраз за В’ячеслава Негоди. Натомість Анатолій Кучеренко, який був останнім міським головою за старого режиму і якого у 1998 році тернополяни обрали на цю посаду вже на демократичних виборах, проявив себе кращим тактиком. Комунальне господарство, ремонт вулиць, фасадів будинків, набережної. Саме за Кучеренка розпочався і будівельний бум. Що-правда, в останній рік свого головування він пережив нападки преси через те, що начебто почав активно займатися бізнесом своїх синів. Вазони на слупах Мабуть, з віддалі часу більше позитивів знайдеться і в діяльності теперішнього мера Богдана Левківа, а не лише вазони з квітками на слупах та перехрестях. Та й то, кажуть, в озелененні більша заслуга керуючого трестом зеленого господарства Івана Панця, ніж мера. Як би там не було, але в діючого мера завжди більше важелів впливу на ситуацію, ніж у його опонентів. Йдеться про популістські заходи чи рішення напередодні виборів, покликані схилити симпатії електорату на його користь. Утім, маючи ці “важелі”, і Негода, і Кучеренко другі вибори програли... Може, не зуміли (чи не захотіли) ними скористатися? А може, все значно простіше — вони просто “приїлися”, і тернопільському обивателю захотілося “свіжого”?.. Що ж, побачимо, як поведе себе у цій ситуації Левків. Щоправда, є ще ті приблизно 8% виборців, які за будь-яких розкладів голосують за діючу владу. Але для перемоги цих голосів буде явно недостатньо. На минулих виборах нинішньому мерові під час одного з мітингів на Театральному майдані вдалося “засвітитися” поряд з Віктором Ющенком. А, враховуючи шалену популярність тодішнього лідера виборчого блоку “Наша Україна” на Тернопільщині, — це тоді фактично й вирішило долю виборів на користь мало кому відомого секретаря міськради, яким до того був Б.Левків. Потриматися за Юлину спідницю Є підстави вважати, що на наступних виборах цей “фокус” захоче повторити нинішній секретар ради Є.Бартків. Мовляв, приїде месія, покаже мавпу... Хоча, по-перше, навряд чи цього разу Віктор Андрійович в якості діючого президента буде з’являтися на наших мітингах. Таку можливість (під час приїзду до Тернополя у травні цього року) він вже одного разу проігнорував. А по-друге, тепер це більше залежить від лідерів пропрезидентської партії “Народний союз “Наша Україна” на місцях. Але, думається, що чи не у всіх ймовірних кандидатів у голови є рожева мрія — “потриматися за спідницю” Юлії Тимошенко під час її майбутнього приїзду до нас. За популярністю у Тернополі й околицях на сьогодні їй нема рівних. І ми ще можемо стати свідками напруженої боротьби за „Юлин пальчик”, точніше за те, на кого він покаже. Відтак саме НСНУ і партія “Батьківщина” мають найбільше шансів побачити свого представника у кріслі голови. Але ймовірно, що серед кандидатів будуть і представники інших партій: РУХу, УНП, “Собору” чи УХДП. І тут якщо не все, то майже все залежить від особи кандидата. Бо якщо у випадку з НСНУ й “Батьківщиною” певні шанси на перемогу можуть бути навіть у “сірих конячок”, головне — отримати “благословення” лідера, то інші політичні сили можуть розраховувати лише на харизму, сильні особисті якості самого кандидата. Хоч і за цієї умови їхні шанси залишаються досить примарними, як і в “незалежних” кандидатів, особливо з когорти бізнесменів. Утім, останні, як завжди, впевнені, що саме тепер і настав час залучити до свого бізнесу ще й міську господарку. Досі декому з них вистачало й депутатського статусу. Але ж апетит, як відомо, приходить під час їди! І ще. Якщо вірити у різні прикмети й “знаки долі”: В.Негода — вусатий, А.Кучеренко — безвусий, Б.Левків — також вусатий, то наступний мер мав би бути знову безвусим, а може, навіть жінкою. Ціна слова Головним гаслом Б.Левківа на виборах, якщо я не помиляюся, був слоган: “Повернімо Тернопіль тернополянам!” Минуло вже чотири роки, але нікому нічого навіть не пробували повертати. Тут з більш конкретними обіцянками, як от — будівництво бюветів у різних мікрорайонах міста вийшов повний облом. “Закопали” десятки, якщо не сотні тисяч гривень, а пити воду з тих бюветів, як виявилося, ризиковано для здоров’я. Ну добре, скажете, з тими бюветами вийшло прикре непорозуміння, хоч і дороге, але прикре. А спроба зробити на ринку вихідний день у неділю — також непорозуміння?.. Проте цю ідею новоспеченому голові, вочевидь, підкинули вже після виборів, бо якби він ішов з нею на вибори, то навряд чи пройшов би! Можна ще згадати і спалахи істерики довкола будівництва у місті заправок напередодні виборів. Скажіть, хоч одну заправку потім закрили за нового голови? А скільки їх за останні роки ще й добудували. Якраз стільки, скільки й потрібно було. І земельних ділянок нова влада виділила рівно стільки, скільки треба, і там, де треба, й тим, кому треба. Як відомо, вся ця бурхлива діяльність разом з усіма передвиборчими обіцянками Богдана Євгеновича ледь не накрилася імпічментом у 2005 році. А тепер уявімо собі, якби Б.Левків на додачу до всього ще й заходився повертати Тернопіль тернополянам, щоб з того вийшло б? Навіть страшно подумати... І, напевне, й рідні Кутківці також не забув би? Звісно, насправді ніхто нікому й, головне, нічого повертати не збирався. А сам слоган “Повернути Тернопіль тернополянам!” — виявився не таким вже й безглуздим. Бо не був розрахований ні на виконання, ні навіть на якийсь більш-менш вдумливий аналіз. У передвиборчого гасла інше завдання. І свою роль це гасло виконало успішно. Принаймні тоді, у 2002-му, всі одразу зрозуміли більш ніж прозорий натяк на те, що він, Левків — тутешній, а його головний конкурент — діючий на той час міський голова Кучеренко — приїжджий. І місто треба забрати у приїжджого й повернути тутешньому. І все ж, якщо бути до кінця справедливими, то жодне гасло, навіть найбільш вдале з точки зору піару, Левківу не допомогло тоді більше, як сам Анатолій Кучеренко, який виявився заручником своєї маловпливової й зовсім непопулярної у Тернополі партійки — НДП та її лінії на підтримку Кучми й кучмізму. Б.Левків також був членом НДП, але вчасно з неї вийшов. І на вибори йшов уже від РУХу. Але все тече, все змінюється. І думаю, якби й на наступні вибори Б.Левків знову пішов під своїми старими гаслами, то навряд чи це принесло б йому успіх. По-перше, цього разу вже обов’язково знайшовся б хтось ще „тутейшіший”, а по-друге, як у тій пісні — двічі в одну річку не ввійдеш... Деякі обіцянки мера “Міським головою буде не господарник, а господар і політик...” “Як християнин, організую освячення приміщення міської ради. По-друге, зміню виконкомівську команду. По-третє, скличу прес-конференцію і розкажу про подальші плани...” “Потрібно не лише негайно відновлювати функції спортспоруд, а й створювати нову матеріальну базу для занять фізкультурою і спортом. Бо створюється своєрідний вакуум, коли діти... прилучаються до різних шкідливих “забав.” “...необхідно переорієнтувати фінансові потоки і зробити місто привабливим для інвесторів... Тернополяни повинні знати, що їх думка, голос будуть визначальними при ухвалі будь-якого рішення...” “У Тернополі не повинно бути безробітних, голодних пенсіонерів, безпритульних дітей... Людина, її проблеми повинні бути предметом щоденної уваги...” Інф. з публікацій тернопільських газет Мер коментує обіцяне “RIA плюс” спробувала дізнатись у міського голови Богдана Левківа, як він реалізовував свої передвиборчі гасла та обіцянки. Обіцянка: зробити в Тернополі бювети — Один бювет, що на проспекті Злуки, церква взяла під свій контроль. І він працює. При цьому вода в ньому чистіша, ніж із крану. На ремонт колонок та бюветів витратили по 7-10 тис. грн, але зараз більшість з них поламана. Це проблема культури тернополян — вони відвикли користуватися бюветами. Але це питання постійно контролюється і не знімається з порядку денного. Відтепер бювети будуть діяти лише при храмах та церквах, де їх зможуть підтримувати в належному стані. Для нормального функціонування їх треба ввечері помити, зранку ввімкнути. Це буде найкращим варіантом, оскільки в іншому разі необхідно біля бюветів ставити наряд міліції, щоб не попсували. Зараз на вул. В.Великого зробили нову свердловину — скоро працюватиме колонка. Обіцянка: не допустити збільшення кількості заправок — Після того, як міська рада наклала вето на будівництво заправок у Тернополі, жодного місця під їхнє будівництво не було виділено. Ми вважаємо, що заправок є достатньо. А тепер лише проводять їх реконструкцію відповідно до європейських стандартів. Обіцянка: зробити неділю вихідним для ринку — Як кожен християнин, я вважаю, що в неділю тернополяни мають відпочивати. Тому йдучи на посаду мера, говорив, що необхідно і на ринку зробити вихідний у неділю. Самовільно міський голова цього зробити не може. Якби працівники ринку звернулися до міської ради з таким проханням, тоді вирішували б. У цьому плані міська рада може лише погодити чи не погодити таке рішення, але не має права затвердити його в односторонньому порядку. Тому зараз ринок все ще працює у неділю. Досягнення: версія мера — За час перебування на посаді міського голови вдалося значно покращити стан доріг, відремонтувати фасади будівель на вул. Руській та інших. Також відреставрували Палац культури “Березіль” (на що витрачено півмільйона гривень), відкрили пам’ятники Д.Галицькому, Й.Сліпому. Цього року витратили 6 тис. тонн асфальту на ремонт доріг. Великим досягненням вважаю збільшення кількості новобудов. Так, минулого року було здано 77 тис. кв. м житла. Цього року ще більше. Тернопіль — на восьмому місці серед 473 міст України за рівнем розвитку. Робимо все, що можливо в межах фінансування. Наприклад, нещодавно було введено в дію котельню, робота якої не залежить від електропостачання в місті. Вже закінчився ремонт в обласній лікарні. Серед наших досягнень — відкриття єдиного офісу для підприємців, залучення іноземних інвестицій, курсування автобусів “Еталон” та “Богдан”. Крок за кроком покращуємо життя міста і тернополян. Але ще є багато над чим працювати... Тернопіль — не село Іван СТОЙКО, голова обладміністрації: — Я для себе не ставив завдання стати мером Тернополя. Але людина з тієї команди, з якою я йшов і йду, точно братиме участь у виборах міського голови. Які якості повинен мати мер? Про патріотизм я згадувати не буду, бо ми всі — патріоти. І про християнську мораль говорити не варто, бо у нас майже на 100% — віруючі. Ця людина повинна бути компетентною, публічною. Вона мусить мати високий рівень освіченості. Бути розумною і мудрою, вміти спілкуватися з людьми і бажати цього. Вона має знаходити компроміс з усіма політичними силами. І працювати над тим, щоб Тернопіль не перетворився на велике село. Він має ставати все більш європейським і цивілізованим містом. Ось такі риси я хотів би бачити у нового голови. І думаю, що так і станеться, бо сьогодні і завтра, коли пройдуть вибори, буде важко обдурити тернополян красивими гаслами. Я хотів би, щоб Тернопіль обрав найкращого мера з-поміж голів обласних центрів України. Це моя мрія. І я думаю, що про це мріють усі тернополяни. Тому треба, щоб люди виваженіше підходили до обрання голови. Це має бути людина, яку знають не від сьогоднішнього дня – вона має бути відомою в місті. Думаю, у нас є такі люди, які себе не заплямували. "Називати винних і... не карати..." Орест МУЦ, голова обласної організації партії “Регіони України”: — Якщо я балотуватимусь, усі сили сконцентруються, працюватимуть на мене одного, тому що знають, що для мене боротьба — не піар-хід. Ми вже більше чотирьох років боремося з корупцією, незаконною приватизацією. Мер має бути жорсткий і відстоювати свою позицію. Якщо він бачить, що не може цього зробити, то повинен подати у відставку. А не чекати, поки під стіни мерії прийдуть тисячі людей. Наступний мер має бути морально сильним, щоб він не боявся ні за сім’ю, ні за бізнес, ні за наслідки своєї роботи. Тут не потрібні красиві слова та гасла, а факти. Треба вміти порушувати гостре питання, називати винних і... не карати їх, бо їх покарає народ. Я впевнений, що кандидати від “Регіонів України” на цих виборах здивують не тільки Тернопіль, а й всю Україну. Ми вийдемо не з обіцянками, а з конкретною програмою, яка розглядатиме усі питання, починаючи від комунальної власності, закінчуючи тарифами на воду, транспортом і станом доріг. Ми готові працювати професійно, конкретно націлюючи роботу на певних людей. "Дайте спокій..." Вадим ПЕРЕЦЬ, депутат міськради, шеф-редактор газети “У кожен дім”: — Щодо моїх перспектив балотуватися на виборах мера хочеться сказати: “Дайте спокій”. Що я нині не сказав би — буду чи не буду висуватися — все одно знайдуться люди, які цьому не повірять. А от щодо якостей, які потрібні меру, то готовий дещо прокоментувати. На мою думку, міський голова має бути людиною порядною. Крім того, він беззаперечно повинен бути фахівцем. Бо інакше ним можна буде маніпулювати. Не завадив би меру і досвід управлінської роботи. У місті має бути мер, а не політикан. До того ж ця людина має любити місто. І йти до влади не для того, щоб щось взяти, а з бажанням здійснити щось реальне, аби згодом люди могли сказати: “Ото був мер!” Маю на увазі, що мер має залишити по собі реальний слід, здійснити щось важливе для громади. Щодо обіцянок — у мене власна точка зору. Я не звик вірити тому, хто багато обіцяє. Хоч моя позиція і заперечує пораду книжок з соціології: “Обіцяй все, що можеш!” Як на мене, обіцянки мають бути реальними, бо за них згодом доведеться відповідати. Скажімо, коли я йшов минулого разу на вибори, то пропонував тільки реальні речі, а не манну небесну. Я дорожу своїм словом. "Я прагматик..." Володимир МАРИНОВСЬКИЙ, бізнесмен, голова міського осередку СДПУ(о): — Думаю, що таки буду балотуватися у мери на наступних виборах. Проте остаточне рішення з цього приводу все одно прийматиму не я, а мої однопартійці — на конференції, яку заплановано провести на початку грудня. Мер, на мою думку, має бути хорошим менеджером, причому і політичним, і економічним. Це повинна бути людина чесна, професійна. Вона мусить вміти згуртовувати навколо себе людей, які справді вболіватимуть за долю міста і працюватимуть йому на користь. Мер повинен дбати про те, щоб належно заповнювався бюджет. Щоб не виникало питань, кому цього місяця давати зарплату — лікарям чи вчителям. А щодо обіцянок, то за характером я прагматик. Тому переконаний, що навіть обіцяти треба тільки те, що справді можеш виконати. Це не мають бути мрії, а речі з реальним підгрунтям. "Мені у місті затишно..." Богдан ЛЕВКІВ, мер Тернополя: – Зараз ще не час думати про наступні вибори. Я прошу Бога, щоб дав сил виконати покладені на мене зобов’язання і витримати до кінця цього терміну. Для мене не важливо, хто наступної весни буде балотуватися на посаду міського голови. Головне — продовжити все, що було розпочато, дотримати вимог, які висунув президент України, — щоб місто жило і працювало. Робота міського голови важка — я маю з чим порівняти. На вибори у 2002 році йшов з тими ж ідеями, яких дотримуюсь і тепер. Це професіоналізм, національна ідея та сповідування християнської моралі. На мою думку, жодна недоторканність депутатам не потрібна, якщо вони живуть за принципами християнства. З Тернополя переїжджати нікуди не збираюсь — тут у мене все: робота, діти, внуки. Мені у Тернополі затишно...

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.