Коли Україну накриє дністровська хвиля

На цей, один із найперспективніших і ефективніших проектів у галузі останніх двадцяти років, подібних якому не те що в Україні, а навіть у Європі немає, Світовий банк реконструкції і розвитку дає чималі гроші.
Наприклад, якщо говорити тільки про проведення електромереж для впровадження ГАЕС в енергосистему України через територію Вінницької області, то для цієї мети рік назад мова йшла про виділення 500 млн гривень.
Справжня ціна
- Наша робота полягає в приєднанні цієї станції до енергосистем України, - каже директор компанії «ЕнергоРемСервіс», що займається підведенням енергомереж до ДГАЕС Віктор Виговський. - На першому етапі ми частково приєднали цей гідроагрегат до енергосистеми, а далі необхідно розвивати ще декілька ліній електропередач, які дозволять видати всю потужність, що її буде давати ця електростанція. Хочеться відмітити, що мешканці тих районів, де проходять лінії електромереж від ДГАЕС, з розумінням і лояльністю поставились до того, що роботи проводились на їхніх ділянках, що в когось довелось обрізати дерева… Такого ставлення ми ні в Київській, ні в Одеській областях не зустрічали. Наприклад, консультанти Світового банку реконструкції та розвитку мають досвід трирічної судової тяганини з тими, хто не бажав, аби лінії електромереж не проходили там, де визначили енергетики. У нашій же області усе це було зроблено за неповний рік.
Але ця лояльність вилізла боком жителям подільських сіл. У селі Бернашівка Могилів–Подільського району будують захисні споруди. Село розташоване за 1,5 км нижче дамби Дністровської ГАЕС і селяни хвилюються: якщо, не дай Бог, прорве дамбу, то змиє усе село.
Крім того, через двори проходять високовольтні лінії по 330 кВт і люди скаржаться на головний біль та підвищений тиск від впливу мереж. А під тією, що йде з Ладижина, як скаржаться селяни, взагалі в мокру погоду без парасольки ходити не можна – по тілу відчувається легке поколювання. 
Дністровську гідроакумулюючу станцію  на кордоні з Вінницькою областю в сусідній Чернівецькій почали будувати ще в 1983 році. На думку спеціалістів, потреба в ній виникла через необхідність регулювати графік навантажень в енергосистемі України, формувати аварійний резерв електроенергії.
Усе це повинні робити гідроакумулятори, що за рахунок нічного надлишку енергії перекачують воду з нижнього водосховища у верхнє, а потім в години найбільшого споживання електроенергії, скидають її на турбіни, виробляючи електроенергію і, подаючи її в загальну енергомережу.
Проект станції передбачає встановлення семи однотипних гідроагрегатів.
У грудні минулого року перший гідроагрегат Дністровської ГАЕС нарешті був запущений і видав у об’єднану енергосистему України перші 325 тис. кВт/год.
Другий і третій планують відповідно запустити в 2011 та 2012 роках.
Постійний ризик
- Складність будівництва об’єкту не лише у зведенні самої електростанції, а в тому, що до неї необхідно підводити потужну електромережу на відстані майже 150 км. І тут очевидна повна недосконалість нашого законодавства, - пояснює перший заступник голови облдержадміністрації Валерій Коровій. - Мова йде про те, що ці лінії повинні проходити на розпайованих землях. А немає закону, який би чітко врегульовував питання вилучення земель для загальних потреб. Ця проблема на сьогоднішній день - велике гальмо реалізації проектів будівництва доріг, електромереж, відшкодування збитків тим же селянам і т.д. Хоча, коли проводилась перша електрогілка, жителі отримали певні компенсації. Нам вдалось відпрацювати модель поведінки з населенням, і спасибі йому, що воно поставилось з розумінням. Наступна проблема – більше 100 км електромереж необхідно провести до підстанції Бару. Для цього треба пройти територію трьох районів – Могилів–Подільського, Муровано–Куриловецького, Барського. Тому паралельно з проведенням проектних робіт, знову–таки - працюємо з населенням. Адже реалізація проекту на території і нашої області – це робочі місця, робота підрядним організаціям….
Ну добре, населення вмовили, навіть щось там пообіцяли, але проблеми залишились.  Окрім двох буковинських сіл, у наших подільських – Козлові, Липчанах, Хоньківцях - через реконструкцію енерговузла під ГАЕС уже є проблеми з питною водою. Берег Дністра повністю зруйнований. Загалом там проживає близько 8000 чоловік.
Гідроакумулююча станція будується близько тридцяти років і вже декілька років йде реконструкція. Ведуться додаткові роботи по вивченню геологічної ситуації Дністровського та Сокирянського схилів і ложа верхньої водойми ГАЕС. І думки спеціалістів не збігаються у тому, що там усе так безпечно.
Місцеву владу нічого з цього приводу не інформують. Просто радять не вмішуватись. Депутати Ямпільської та Могилів–Подільської райрад кажуть, що вони повинні були б почути хоч якісь гарантії – а якщо дамбу прорве? Ці райцентри розташовані нижче ГАЕС, і ніхто навіть не згадує, що можливо, треба було б побудувати дамби. Хоча вище вони будуються, відтісняючи воду в русло Дністра. І якщо, не дай Бог, трапиться аварія, то може повністю накрити водою і Ямпіль, і Могилів–Подільський.
Але, якщо розглядати увесь комплекс проблем, то стає незрозуміло, що саме такою високою ціною дає, чи дасть ця ГЕАС?
Кордон – відкрита тема
Та зазначені вище проблеми - лише частина  того, що вже розрослось як снігова куля. Не менш важливим для нас, як для прикордонної області, є неврегульоване геополітичне питання.
Уже років сім пройшло з того часу, коли 11 озброєних автоматами молдавських прикордонники на чолі з трьома офіцерами під загрозою застосування зброї проникли з боку своїх постів «Козлов» і «Неславча» на територію Дністровської ГЕС-2 і виставили охорону на греблі Дністровського буферного гідровузла.
Зараз ці близько 20 га землі на правому березі Дністра, де знаходиться друга частина греблі ДГЕС–2 та нижнього водосховища, опинились відрізаними від основного об’єкту: де-факто за кордоном України.
Теперішній глава МЗСу Петро Порошенко почав просуватись у цьому питанні. Результати його роботи викликали гостру дискусію в молдавській пресі. Сусідні ЗМІ назвали своїх керівників зрадниками, які за допомогою українського міністра закордонних справ здають інтереси Молдови. Мовляв, ця земля не українська, а молдавська. Відтак, досягнуті результати покотились назад.      
Схоже, затягування вирішення цього спірного питання молдавською стороною робиться спеціально. Адже не секрет, що в Молдові чимало впливових сил, котрі бажають з’єднатись з Румунією. І що тоді може чекати нас, якщо згадати, що Румунія - член НАТО, і що цікавість до проекту створення найбільшої в Європі ГАЕС давно проявляють відомі західні компанії. Що вже само собою демонструє конфлікт міжнародних інтересів.
І роль у тиску на загальну свідомість у своїй країні може зіграти достатньо впливова в Румунії націоналістична організація «За велику Румунію». Підтвердженням чому є інтерв’ю колишнього прем’єр-міністра Молдови румунській газеті, де він сказав, що в Румунії є радикальні сили, котрі чекають, коли в Україні буде ледь не громадянська війна. І тоді вона, скориставшись моментом,  зможе повернути собі частину Одеської (Бессарабію) та Чернівецьку (Буковину) області.
У випадку такого об’єднання румунські прикордонники будуть і під нашими подільськими межами. Румунія взагалі може отримати ту історичну землю, що їй ніколи не належала, разом з ДГАЕС та електромережами, що їх проклали по нашій вінницькій землі.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.