Цікавинки Золотого Потоку

Перше, що приваблює, - справді неолюднена природа і доволі гористі краєвиди - дається взнаки близькість Дністра. Саме біля Золотого Потоку у Дністер впадає Стрипа.

Що там можна побачити
Справжні архітектурні перлини Золотого Потоку - замок, домініканський костел і палац Володимира Гнєвоша - трохи розкидані одна від іншої, але проблем з їх пошуками, як правило, не виникає. Адже дорогу охоче підказують місцеві жителі.
Першим у вічі впадає саме костел. Як не дивно, але шукати цей храм за традиційними шпилями - марна справа, бо вежу ще у часи Другої світової війни зруйнували під час артилерійського обстрілу. Громада її так і не відбудувала. Місце, де височів шпиль, просто накрили бляхою. Зовні споруда виглядає строгою, а от всередину, на жаль, кореспонденту потрапити не вдалося.
Натомість замок у Золотому Потоці відкритий для всіх цілодобово. І справа зовсім не в тому, що відповідним є графік роботи якогось музею чи установи. Просто твердиня стоїть занедбана уже приблизно півстоліття і не те що дверей, а дахів більшість її споруд не мають. Незважаючи на це, територія замку досить чиста, хоча й колишні панські палати і каземати поросли кущами та деревами. Милують око гарна різьба по каменю на одвірках і рамах вікон. Досі збереглося планування і просто жаль огортає, бо ж пам'ятка цілком надається для того, аби стати не просто музеєм, а й водночас готелем, пансіонатом і туристичним центром.
Краще зберігся у містечку панський палац. У ньому і арчасті вікна, і двері є, а загорнуті дугою сходи навіть трохи "рятують" ситуацію із депресивним сірим кольором фасаду.
Історії цього місця
Золотий Потік - вперше став відомим у XIV ст., але тоді він був просто селом із назвою Загайполе. У 1443 р. поселення вже називали Потоком, а Золотим воно стало через століття.

У XVI ст. польський король Сигізмунд І подарував село придворному маршалку свого сина, королевича Сигізмунда ІІ Якубу Потоцькому. У 1570 р. власник добився для Золотого Потоку статусу містечка, а з 1578 р. там уже проводили два щорічних ярмарки і щотижневі торги по понеділках. З 1601 р. Золотий Потік - самоврядне місто із Магдебурським правом. Економіка його розвивалася, але це не вберегло його від турецьких руйнувань. Не захистив місто і замок.
Твердиню у Потоці збудував брацлавський воєвода Стефан Брацлавський. Замок запланували квадратним із чотирма вежами на кутах і п'ятою - над ворітьми.
Власники Золотого Потоку були досить колоритними та активним  людьми. Так, згаданий Стефан Потоцький був зятем молдавського господаря Єремії Могили. У містечку він зберігав багатий посаг, який батько дав за красуню Марію. Коли ж Єремія помер, Стефан Потоцький втрутився у міжусобиці за молдавський престол. Він підтримав брата своєї дружини Константина, але зазнав поразки і потрапив до турецького полону. Турки і татари тоді пограбували Поділля. Пізніше власник Золотого Потоку повернувся додому, де спокійно дожив віку.
А от з 1875 р. містечком володів Володимир Іполіт Гнєвош. Він тричі ставав послом до австрійської Державної Ради у Відні і фактично врятував замок від руйнувань, коли посприяв, аби у пам'ятку перенесли з Бучача податковий уряд і суд. Пан Гнєвош був польським патріотом і славу йому принесли заяви, що ніхто не сміє ображати поляків. Одного разу через такі речі його навіть поранили під час дуелі на шаблях. Помер Гнєвош у 1909 р.. Похований він у Львові, на Личаківському кладовищі.
Навіть на початку ХХ ст. у замку зберігали велику бібліотеку та багато творів мистецтва, які у 1918 р. під час війни вивезли у Росію. У міжвоєнні часи роботу бібліотеки відновили, а також у пам'ятці організували ресторан, залу для гри у більярд, шахи та карти. На подвір'ї заклали тенісний корт і волейбольний майданчик для місцевої інтелігенції.
А от у післявоєнні часи ХХ ст. вулицями Золотого Потоку протягом трьох років ходив тепер відомий український філософ, директор Інституту філософії Національної академії наук України Мирослав Попович. На Бучаччині він працював вчителем, доки не вступив в аспірантуру.
Загалом замок використовували до 1962 р., адже до того часу у ньому діяли установи Золотопотоцького району. Потім пам'ятку занедбали.
Як туди дістатися
До Золотого Потоку курсують автобуси із міжміського автовокзалу Тернополя. Перший вирушає о 6.05, а останній - о 19.17. Квиток коштує 19 грн 17 коп., а дорога до старовинного містечка займе приблизно 2,5 год.
Кому варто їхати
Передусім Потік буде цікавий для охочих "попрацювати" ногами, тобто помандрувати не тільки до архітектурних пам'яток, а й поринути у природу довкола Дністра.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.