Це не пожежа. Це весілля

"Іди прямо, там такий знак стоїть, що мимо не пройдеш", - почув у відповідь на запитання, як пройти до потрібного будинку, старший свідок, який до цього не був вдома у нареченої.
Таку відповідь можна зрозуміти, адже такого Вінниця ще не бачила... Хоча, на перший погляд здавалося - звичайне весілля і турботи, пов'язані з його підготовкою. Заклопотані батьки, які не можуть згадати, куди поділи весільний хліб. Наречена, яка забула покласти до сумочки мобільний. Наречений, який півгодини сидить в авто біля під'їзду і чекає, поки там усі усе знайдуть і йому дадуть сигнал заходити.
І ось, коли батьки нарешті благословили молодих на довге щасливе життя, посипали їх цукерками та пшеницею, і наречена думала, що може на кілька хвилин розслабитися, поки авто їхатиме до РАЦСу, ось тут з’ясувалося, що все тільки починається...
Одна справа, коли наречена сідає у звичайне авто, і зовсім інша - коли їй треба у пишній сукні залізти сходинками на височезний ЗІЛ...

Так, можна посадити весільну ляльку на який-небудь «Мерседес» чи розкошелитися на довгий білий лімузин, можна запрягти карету, а можна... домовитися про справжню пожежну машину. У такий спосіб можна і зекономити, якщо вибирати з-поміж попередніх двох варіантів, і здивувати усіх гостей, саму наречену, та ще й півміста заодно. Бо де ж таке бачено, щоб "пожежка" наречену до РАЦСу везла.
- Я чекала усього, але не такого, - ділиться враженнями Оксана Цуркань, яка виходила заміж цієї неділі. - Ні, я, звісно, знала, що колеги готують сюрприз, але не знала який саме. Я б менше здивувалась, якби під під'їздом стояв віслюк... Про пожежну машину і подумати не могла.

Батьки молодих швидко знайшли спільну мову, хоча і розмовляють різними
Не менше здивування «пожежка», прикрашена повітряними кульками та стрічками, викликала і у перехожих. Хто з них не міг стримати здивованого погляду, хтось не втримався, щоб не обернутися, а хтось і не намагався стримувати справжню посмішку. Не утримався від того аби весело не посигналити і даішник, який у своїй службовій їхав назустріч. Працівник ДАІ так захопився цим ділом, що ледь не "вивалився" з привідкритого вікна авто...
Біля РАЦСу велике червоне авто зустрічали бурними оплесками не лише гості героїв цієї історії, а і усі решта.
Словом, як казав хтось із відомих: даруйте людям посмішки, і життя стане кращим та добрішим. До речі, експертами доведено, що хвилина позитивного настрою та щирої посмішки дає дві хвилини імунітету від свинячого грипу:)

На весілля навіть прилетіла Баба Яга, чим не казка:)))
Україна + Норвегія = кохання
Для усіх, хто сумнівається: казка все-таки трапляється і в наш час. А справжнє кохання не знає відстаней та кордонів, різниці у мові та національності, доведено "RIA"!
Оксана з самого дитинства вірила у всілякі дива, Діда Мороза, Санта-Клауса і саму казку. В результаті доля вирішила відплатити їй за усі ці дитячі і не дуже мрії, сповна.
Усе почалось тоді, коли на роботі вийшло нове розпорядження. За ним усі мали мати і користуватися "Скайпом". І як Оксана не віднікувалась від цього дива техніки, все марно. А поки вона звикала до родича "аськи", довелося відсіяти більше десятка бажаючих познайомитися. Що було далі - доля чи фатум, невідомо. Але чомусь із одним із бажаючих поговорити, Ксюха так розговорилася, що добалакалися аж до заміжжя. Звісно, цьому передував ще цілий ряд подій.
Після однієї з таких, Оксана тільки і сказала: я все життя так любила сонце і не любила холоду, а тепер лечу до Норвегії.
Але схоже, що кохання і справді може зігрівати і розтоплювати кригу. Головне - результат. Цієї неділі закохані стали на весільний рушник.

У неділю закохані поєднали свій союз узами шлюбу
Весілля було міжнародного масштабу. Українці сиділи за одним столом із норвежцями і добре розуміли одне одного. Адже усіх їх об'єднувало почуття радості за те, що дві людини знайшли одне одного.
P.S.
Редакція "RIA" ще раз бажає молодятам безмежного кохання і всього найкращого.