Для тих, хто чекає дива від Бога на Вінниччині є чудотворні місця
Святі місця залишаються сучасними
Ніколи не бракувало на нашій землі місць, які називають святими. І хоча віруючим людям відомо, що Бог вислуховує їх молитви незалежно від місця та часу, тисячолітня традиція відвідувати обрані Всевишнім місцевості не зникла. Навпаки стає все популярнішою. Приїздять у монастирі, храми, в яких зберігаються чудотворні ікони або інші святі реліквії, а також місцевості, де свого часу з’являлася людям Божа Матір, ангели або хтось зі святих. Ті, хто з вірою відвідує ці місця свідчать про особливу благодать, яку вони відчули там. Дехто розповідає про видимі знаки Божої присутності, такі як відповідь на їх особисті молитви, наприклад, зцілення від хвороби. Святі місця притягують людей, бо ті відчувають полегшення на душі та непідвладний науковим поясненням досвід.
Не до вподоби святі місця були більшовикам. Бо лише одне чудо, яке люди могли побачити під час відвідин святих місць перекреслювало багаторічну атеїстичну та антицерковну пропаганду богоборців. Проте навіть у часи жорстоких гонінь за релігійні переконання люди продовжували відвідувати місця, обрані Богом. Нині місця для паломництва відроджують із попелу, також почали з’являтися нові. Є такі місця і на Вінниччині.
Вінниччина багата новими й давніми святими місцями
Браїлово-Ченстоховська чудтворна ікона Божої Матері
Мало хто не чув про Йосафатову Долину хрестів на Шаргородщині, про Лядівський монастир або про Калинівський Хрест. Деякі з цих святих місць нараховують десятиліття, а от монастир у Лядові незабаром відзначатиме першу тисячу років від свого заснування. Є й новіші місця, куди активно навідуються паломники навіть із-за кордону. Два роки тому сталося чудо з іконами в селі Кіровка в Калинівському районі, яке до сьогодні не перестає дивувати очевидців. Мало того, що з ікон дивним чином випливає миро, біля них стаються справжні чуда. Наприклад, зцілення отримують невиліковно хворі люди. Церква ніколи не закликала сліпо вірити у розповіді про надприродне та намагається допомогти людям будувати віру не лише на чудах, але й на церковному вченні. Не вітає церква і спеціалізацію святих місць по боротьбі з певними хворобами чи проблемами.
- До Бога можна приходити з будь-якою потребою, і в будь-якому місці, - наголошують священики, - але якщо ви хочете отримати особливе благословення, то відвідини святого місця у цьому можуть дуже допомогти. Ці чуда дає Господь насамперед, щоб люди зрозуміли, що на цій землі живемо не лише ми самі, але поряд є Бог і його Божественна сила.
На всі церкви святих місць не вистачає
Лядівський монастир
Найбільше місць для паломництва на Вінниччині має Українська православна церква (Московського патріархату). Православні Київського патріархату таких місць в області майже не мають. За словами керуючого справами вінницької єпархії УПЦ КП владики Онуфрія, традиційні святині залишилися в УПЦ МП.
- Ділитися вони навіть не думають, - каже він. – Так що українське православіє відновлюється фактично на порожньому місці.
Поки що немає місць для паломництва на Поділлі також у вінницьких греко-католиків.
- У нашому храмі Покрова Пресвятої Богородиці, що на вул. Київській, 1 зберігаються мощі блаженного Миколи Чарнецького, - розповідає настоятель Михайло Волошин. - Кожного першого четверга на вечірньому богослужінні ми благословляємо ними присутніх. У той час люди звертаються до Бога з особливими проханнями.
За словами греко-католицького священика, в паломництво його парафіяни, зазвичай їдуть у Зарваницю, що на Тернопіллі або в Гошівський монастир на Франківщині.
Найближчі місця для вірних римо-католицької церкви на Вінниччині також знаходяться в сусідніх областях. Зокрема Санктуарій Бердичівської Богородиці знаходиться на Житомирщині, а Летичівський Санктуарій Божої Матері на Хмельниччині. Ці святині також мають свою багатовікову історію, наповнену свідченнями про великі чуда.
У віруючих протестантських конфесій подібних святих місць взагалі немає. З одного боку це викликано специфікою віровчення таких церков, а з іншого їх молодим віком, у порівнянні з традиційними для нашого регіону конфесіями.
Кому про що молитися
Чудтворна ікона Божої Матері "Пом'якшення злих сердець"
Хоча офіційно православна церква не дуже вітає так звану «спеціалізацію» святих, проте в народі склалася традиція молитися до того чи іншого святого, або перед тією чи іншою іконою, в певних конкретних потребах. Католицька церква до подібної народної побожності ставиться більш поблажливо. Так, наприклад, якщо у когось загубиться дорога чи важлива річ, католики знають, що знайти або повернути її може допомогти святий Антоній з Падви. А ось допомогти вирішити сімейні проблеми або труднощі на роботі може святий Йосип обручник Діви Марії. Якщо ж ваша ситуація безнадійна, то за свідченням великої кількості людей, їм допоміг випросити ласку в Бога святий апостол Юда Тадей. В православній традиції особливу роль відіграють чудотворні ікони Божої Матері. Наприклад, керуючий справами Вінницької єпархії УПЦ КП владика Онуфрій розповів, що ікона Бершадської Божої Матері, яка в близькому часі стане доступною віруючим для молитви у селі Флорино Бершадського району, здавна має в народі назву «Та, що витягує з петлі». Говорячи сучасною мовою, допомагає людям, які перебувають у сильній депресії. Перед іконою «Невпиваєма чаша» моляться за тих, хто попав у полон до алкоголю. А ось перед іконою «Пом’ягшення злих сердець» та «Семистрільниця» за те, щоб Господь пом’якшив серця ворогів та недругів. А якщо, ви не любите незваних гостей до свого дому чи офісу, то ікона Матері Божої Остробрамської може стати вам у пригоді. Список можна продовжувати. Пізнаючи все багатство християнської традиції нашого народу виникає запитання чи не занадто швидко ми поспішаємо застосовувати у своєму повсякденному житті чужинський фен-шуй, ігноруючи передані нам прабатьками традиції. Звичайно, якщо використовувати святі ікони або святі місця лише, як амулети, користі з цього жодної не буде. Тому що нічого не замінить щире покаяння перед Богом та живу віра в нього.
З рани Розп’яття потекла кров
Калиніський хрест
Цікаво, що саме Калинівка, стала осередком паломницького руху на Поділлі в 20-х роках минулого століття. Деякі історики звертають увагу на те, що саме на території теперішньої Вінниччини на початку 20-х років активно продовжував проявлятися національно-визвольний рух та зберігалися антирадянські настрої, які посилювалися наступом більшовиків на релігію. Саме в наших краях, починаючи з 1923 року, особливого розмаху набрала народна релігійність та фольклор, що вилилося у значні паломницькі походи. Так, наприклад, сьмого липня 1923 року кілька червоноармійців вирішили познущатися над великим хрестом з розп’яттям. Вони почали стріляти по ньому, але не могли попасти. Коли один із них випустив 25 кулю, вона влучила в праве плече фігури розіп’ятого Спасителя – із «рани» потекла кров. Може б все воно так і залишилося непоміченим, проте за поведінкою борців за світле майбутнє спостерігали селяни, які були вражені побаченим чудом. До сьогодні люди отримують біля Калинівського хреста зцілення та відчувають Божу присутність по-особливому. У той самий час пастуху Якову Мисаку з’явилася Богородиця і висловила побажання, щоб на тому місці люди встановлювали хрести. З того часу і до сьогодні Йосафатова Долина на Шаргородщині стала відомим місцем паломництва, де православний люд встановив багато тисяч хрестів.
Ікона зцілює майже двісті років
Зиновинська ікона Богородиці
У 1828 році хлопчик розбитий паралічем отримав чудесне зцілення після того, як його батько ревно помолився за його одужання перед іконою Божої Матері в селі Зіновинське (тепер Шевченкове, Літинського району). У молитві він пообіцяв, що віддасть сина на служіння Богородиці. Через багато років цей самий хлопчик, тільки тепер вже, як дорослий чоловік в сані архієпископа, побудував у цьому селі величавий собор. З того часу багато людей отримували чудесні зцілення перед іконою, особливо від онкологічних хвороб. Нещодавно сталося ще одне чудо. На оригіналі ікони у 2003 році незрозумілим чином відкрилися очі, тоді як на копії ікони вони до цього часу закриті.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
