„Люди, які виросли на дерев’яних іграшках здоровіші...”

Чим бавляться ваші діти? Якими мають бути їхні іграшки? Чи варто купувати малюкам іграшки на свій смак? А для старшеньких – які вони самі оберуть, аби тільки не завдавали зайвого клопоту?

 

Кожне з цих питань не просте, і відповіді на них надзвичайно важливі. Саме тому редакція газет „RIA” та „20 хвилин” зібрали експертів громадської ради, щоб обговорити їх під час круглого столу.
Діти завжди хочуть бавитися тими іграшками, у яких бачать своїх друзів. І батьки йдуть купувати те, що вважають найкращим. У магазин – там жахливо дорогі західного виробництва ляльки-кралі, конструктори й усякі прилади із автоматичним управлінням. На базар – чужинські персонажі й атрибути жахливих мультиків, неприродні «барбі» східного асортименту, проте абсолютно доступні за ціною. Більшість батьків 90-х і не замислювалися, де купувати, оскільки головним питанням залишалося, як вижити. Зараз уже є звичним купувати речі на базарі, та й доходи пересічного вінничанина не спонукають до іншого.
„Скажи мені, у що ти граєшся, і я скажу ким ти будеш”, - сказав один із відомих психологів минулого століття. Гра – це основна діяльність дитини, нею зайнятий весь її вільний час та сили. І важко не погодитися з Віктором Гюго, який сказав: «Подібно тому, як птахи з будь-якої речі будують собі гніздо, так і діти зі всього, що попадає їм під руку роблять іграшку».
Так і сталося, що у ніжних рученятах наших діточок опиняється продукція неякісна, без натяку на смак, швидше аморальна, ніж така, що виховує – іграшка, що не витримує ніякої критики. Ще б пак! Вона і не піддається ніякій критиці, хоч і повинна була б...

 

Вадим Дяченко (32), підприємець, який реалізує іграшки

- Я займаюся продажем іграшок уже десять років. Знаю звідкіля вони беруться та як їх виготовляють. Сьогодні іграшки шкідливі, і не тільки китайські. Якість хутра на них може бути хороша, але ворс шкідливий завжди, тому що діти тягнуть іграшку до рота. Білоруські іграшки дуже хороші, вони йдуть тепер навіть зі статевими органами. У дитинстві ми грали у квадрат, у футбол, у „войнушки”, ганяли більше на велосипеді, було більше рухливих ігор... З теперішньою шкільною програмою у дітей майже не залишається вільного часу. Сьогодні у них богом став телевізор і комп’ютер. З одного боку наші діти зробили великий крок вперед. Вони самі можуть знайти собі гру в комп’ютері. Проте, люди, які виросли на дерев’яних іграшках здоровіші, ніж теперішні діти.

Наталія Сас (45), завідувачка вінницького дитячого садка №25

- Іграшка має нести якусь позитивну інформацію. Вона має розвивати дитину і дарувати їй радість. Дорослі люди також мають свої іграшки та грають в ігри. Важливо, щоб іграшки не були небезпечними для здоров’я. Наші діти дуже швидко розвиваються. Ми принесли сьогодні на раду деякі іграшки, серед них вагітна лялька „Барбі” у животику якої, коли його відкрити, є маленька дитина. У нас таких іграшок не було. Це безумовно рух уперед. У сьогоднішніх іграшках є ті органи, завдяки яким дитина може взнати різницю між хлопчиком та дівчинкою. Раніше дівчата стрибали, граючи в „резинки” та на скакалках. У садочку ми бачимо, що дівчатка й надалі грають переважно в ігри для дівчаток, а хлопчики в хлопчачі...

Віталій Льовкін (37), оперуповноважений у справах дітей Ленінського райвідділу міліції

- Діти в основному грають в комп’ютерні ігри. Це пошесть. Якби хоч кілька комп’ютерних клубів, які впускають до себе у заборонений час дітей, позбавили ліцензій, тоді був би кращий результат. Діти заходять туди близько десятої вечора, броньовані двері за ними закриваються, і вони цілу ніч сидять там. О шостій-сьомій ранку діти виходять звідти з червоними очима та йдуть до школи. А ігри, у які вони грають, виробляють у дитині нечутливість до того, щоб вбити, побити, вкрасти, це погано - рівень злочинності зростає. Все йде до того, що жодного виховання з боку батьків немає. Батьки повністю витрачають свою енергію на те, щоб заробляти гроші, щоб дати дитині усе, що можна, а дитина вільна і робить усе, що вона хоче. Панує психологія, що як це так, щоб пацан не закурив. А дівчинка має пити бірмікс. Коли дивишся на складники цих слабоалкогольних напоїв, то думаєш, чи доживуть ці діти до 40 років.

Тетяна Коновалюк (31), дитячий психолог

- Коли раніше діти робили щось своїми руками, то вони думали і були цим зайняті. Іграшки повинні бути різноманітні. Якщо навіть хлопчик інколи грається лялькою, то це теж нормально, бо він майбутній чоловік, який одружиться та буде мати дітей. Так само дівчинка може взяти щось хлопчаче і подивитися, що з чого складається. Важливо, щоб іграшки були розвиваючими, аби діти думали. Це може бути той самий простий конструктор, аплікації. На перший погляд купити вже готову іграшку легше, аніж сісти та разом з дитиною ввечері щось зробити. У наш час продається більше бойових іграшок. Але батько і мама мають подумати, що дає ця іграшка. Наприклад, дитина, погравшись з лялькою вивчить, що у неї є руки, ноги, очі закриваються, її можна погодувати і повозити в колясці. Батькам потрібно виділяти час для того, щоб гратися з дитиною кожен день, які б зайняті вони не були.

Олег Кадочніков (50), завідувач кафедри гуманітарних і соціальних наук МАУП

- Іграшка завжди сучасна і відповідає вимогам часу. Іграшка - це також частина вічних цінностей. Протягом історії світ створював символічну іграшку і статеві органи в них не поспішали деталізувати. Деталізація для виховання дитини необов’язкова. Дитина домислює, розвивається її уява, її свідомість. Саме там відбувається процес гри. Згадайте, скільки подорожей здійснює дитина у своїй фантазії. Дитина тягнеться до повторення діяльності дорослих. Їй більше подобається грати з каструлями чи іншим інструментом. Сама по собі іграшка ні в чому не винна. Винна сім’я. Разом з християнською цивілізацією кризу переживає і сім’я. Вона відчуває на собі натиск споживацької цивілізації. Іграшка стала також її жертвою. У наш час іграшка має бути продана за будь-що. Тому виробник сьогодні вже не цікавиться ні духовним, ні фізичним здоров’ям дитини. Мене більше хвилює не доля іграшок, а доля сім’ї, яка стала іграшкою споживацького суспільства.

Олександр Григор’єв (51), протоієрей храму Успіня УПЦ (МП)

- Важливо пам’ятати, що іграшка створюється для дітей саме дорослими. А чим бавляться у наш час дорослі? Це дорога машина, хороша квартира чи будинок, робота, фірма, бізнес. У такому ж міні-вигляді задачі з’являються в дитячих іграшках. Якби дорослі мали б перед собою ціль Боже Царство та спасіння душі, то наш світ та іграшки були б іншими. Багатьом дітям подобається допомагати батькам у хатній роботі. Якщо іграшка не розвиває дитину, не дає їй додумати чогось, то вона є пустою. Ось, наприклад, іграшка вагітна Барбі. Це ж вагітна дитина. А потім нема чому дивуватися, коли в 12 років у школі у нас з’являються вагітні „барбі”. Використовувати іграшки для того, щоб навчати дитину сексу не можна. Те саме стосується комп’ютерних ігор. Там, по суті, окультизм, магія та насильство: вбий, заріж, покаліч. Психіка дитини дуже ранима, її треба оберігати від цього.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.