В школу ходять під конвоєм

Перший дзвоник у Вінницькій виправній колонії №86 не дзвенів. Але навчальний рік розпочався 1 вересня і для засуджених. Уроки патріотичного виховання провели викладачі професійного училища при установі та вчителі вечірньої школи, які приходять у колонію вчити дорослих школярів.

Засуджені Вінницької виправної колонії №86 на школярів геть не схожі, але вони теж слухали гімн України першого вересня. На своїй лінійці. І під охороною
- Цього начального року 11 клас буду тут закінчувати, - каже 31-річний засуджений Денис Цимбал. – Вчився тут і торік. Задоволений навчанням і ставлення до нас вчителів. Ще в колонії я вже закінчив шестимісячні курси і отримав „корочку” зварювальника. Тепер хочу й атестат отримати. Я сам з Вінниці, мені це треба, щоб десь влаштуватися працювати, а звільнюся у квітні. Тоді у вечірню школу звернуся, щоб закінчити навчання після звільнення. Працював до колонії водієм сміттєвоза, зварювальником, кондитером, кранівником.

- Я сам з Вінниці, мені атестат треба, щоб десь влаштуватися працювати. Тут, в колонії я вже закінчив шестимісячні курси і отримав „корочку” зварювальника, - каже Денис Цимбал (31)
Вчать Дениса Цимбала, як інших засуджених Вінницької виправної колонії №86, вчителі міської вечірньої школи. Її директор Ольга Іванець говорить, що такі дорослі учні вже навчені відповідати за свої вчинки. Перед Законом, бо вже відбувають покарання, та перед вчителями – йдуть вчитися усвідомлено.
- Проблем з такими учнями ми не маємо, - каже вона. - З дисципліною все в порядку. Люди зрілого віку, які тут усвідомили, що треба здобути освіту. Ставляться засуджені до навчання набагато краще, ніж раніше, на свободі, коли не отримали освіти з тих чи інших причин.

- Нехай не ідуть моїми стопами, а добре вчаться, - передає на волю школярам засуджений Андрій Могилевський (42), який ще сам учень
Засудженому Андрію Могилевському 42 роки. Він учень випускного класу, а має дітей, які вже дано закінчили школу, і онуків. Школярам на волю ув’язнений вінничанин передає таке:
- Нехай не ідуть моїми стопами, а добре вчаться. Щоб не попадали, в такі установи, де зараз я.
Анатолій Драчук до ув’язнення дивився на тюрму з вікна свого дому. Жив якраз навпроти. Тепер, каже, дивиться на свій дім із загратованого вікна. Він теж цього року пішов у випускний клас.
- Пакості у дитинстві вчителям не робив, але уроки зривав, - зізнається він. - А зараз поважаю вчителів дуже, бо вони в нас вкладають свою душу. Якби не вони, я б ніяких результатів не досяг.

Миколу Шевчука (21) та Анатолія Драчука (34), як і решту засуджених, привели в навчальний клас колонії на перший урок цього навчального року під конвоєм
А вчиться цей 34-річний учень на дев’ять балів. Після того, як отримає атестат, каже, вступить в інститут. Захоплюється орнітологією і знає, які птахи зникають, які, занесені до Червоної книги. Про все це має змогу читати в бібліотеці колонії.
- Мені запропонували вчитися, і погодився. Чим ще тут займатися? Робота тільки і навчання, - каже Анатолій. – Тут легше вчитися, тому що на свободі не хочеться уроків, а погуляти. А тут є час. Цим ми і заохочення заробляємо. Вчителі ставляться до нас з повагою, тому що ми їх слухаємо, і для нас теж плюс.

Вчиться Анатолій Драчук (34) на дев’ять балів. Каже, як отримає атестат, вступить в інститут. Захоплюється орнітологією. Книги про птахів читає в бібліотеці колонії
Плюс в тому, що освіта, отримана за гратами, ні чим не відрізняється від звичайної. Атестат такого ж зразка. Крім, того, як каже виконуючий обв’язки заступника начальника з соціально виховної та психологічної роботи обласного управління Держдепартаменту з питань виконання покарань Микола Калита, навчання є одним з критеріїв дострокового звільнення.

І в загратованій школі вчителів вітають з Днем знань квітами. Перший урок про державну символіку вела вчитель вінницької вечірньої школи №24 Людмила Тереверко
Віднедавна засуджені мають право вступати у вузи. Вони, як і всі інші випускники шкіл, проходять незалежне оцінювання. П’ятеро в’язнів, що утримуються в установах виконання покарань Вінницької області, пройшли таке цього літа. Склали тести всі з бажаючих. І не на мінімальні 124 бали. Набрали від 187 до 192. такі результати отримали четверо утриманців Стрижавської колонії та один в’язень Ладижинської. Щоправда, ніхто з них документи на втуп до якогось вузу не подав. Микола Калита сподівається, що вони ще наважаться, бо дійсний сертифікат про незалежне оцінювання три роки.

А поки дистанційно навчатися в університетах із засуджених ніхто не береться, утриманці Вінницької виправної колонії здобувають спеціальність на місці. В колонії діє Вінницький навчальний центр з таким самим номером – 86. Штатні викладачі та майстри готують токарів, електро-зварювальників, слюсарів, лицювальників-плиточників і штукатурів. В класи Центру першого вересня прийшли вчитися 50 учнів. 25 засуджених захотіли стати штукатурами, стільки ж - плиточниками.
- За шість років, стільки діє наш Центр, ми підготували 549 випускників, - каже його директор Микола Дубіцький. - Найдовше вчитися на токаря – 8,5 місяці, найменше на плиточника – чотири місяці. А учні в нас хороші. Сумлінно навчаються. Вони знають, що спеціальність отримають тут безкоштовно, а на свободі - плати за все. І перспективу отримають. Буде шанс з такою спеціальністю влаштуватися на роботу після звільнення.

Довідка
Вінницька виправна колонія №86 – заклад середнього рівня безпеки для осіб, які вже відбували покарання, тобто для судимих двічі чи більше разів. Сьогодні тут ув’язненні близько 600 чоловіків. У вінницьку вечірню школу №24 зарахували цього року 115 засуджених цієї колонії. Всі вони 10-класники, 11-класники чи випускники. Це учні тридцяти- чи сорокарічного віку. Але є й на території області, в Могилів-Подільській виправній колонії, такі ж дорослі семикласники.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.